
Блог | Трамп дає дедалі більше козирів Путіну

Вбивча інфантильність
Минули символічні 100 днів другої адміністрації Трампа. Історики на якомусь тимчасовому віддаленні скажуть своє слово в частині чи були вони найекстраординарнішими в історії американського президентства. А нас більше цікавить проблема функціональності діючої команди Білого дому. Американський істеблішмент досяг небаченої поляризації – Трамп став лінією розколу, вододілом серед американців. Хтось бачить у ньому лицаря, що руйнує deep state, хтось хаотичного персонажа, а є і ті, хто бачить у ньому самозакоханого нарциса та диктатора.
Трамп штампує укази наче розлючений принтер, реорганізує систему державного управління, веде тарифні війни, хоче розтрощити вчені кола Гарвардського університету, і позбавити Америку від нелегальних мігрантів. Країна просто фізично не здатна перетравлювати швидкість змін, які трансформують її ландшафт до невпізнання. Однією рукою Трамп наказує бомбардувати проіранських хуситів у Ємені, а в іншій тримає лаврову гілку задля досягнення миру в Україні.
Останній пункт – зупинка російського повномасштабного вторгнення до суверенної України дається Трампу насилу. 2400 годин не вистачило для досягнення перемир'я і господар Білого дому із цього приводу виявляє тужливі емоції. Ситуація стає дедалі небезпечнішою – замість солідаризації з Україною та країнами-союзниками Вашингтон дедалі пильніше дивиться у бік сепаратної великої угоди з Путіним.
Щодо досягнення домовленостей про мир в Україні, то США втрачають віру в здатність Москви виконувати свої обіцянки. Замість 30-денного перемир'я росіяни пропонують паузи у бойових діях від кількох годин до кількох діб. Вони не змінюють загального настрою, зберігають, якщо не загострюють конфронтаційну лінію. За словами американського президента, сторони щотижня втрачають по 5 тисяч осіб (цифра не піддається верифікації) і він хотів би це припинити.
Проте пряники Трампа для Путіна, серійні візити його спецпосланця до призвідника агресії, телефонні вмовляння поки що навіть не призупинили російську машину смерті та вбивств. Також американський тиск на Київ, призупинення військової допомоги, дипломатичний пресинг, складні переговори щодо мінералів не додають впевненості на чиєму боці Трамп буде у результаті.
Замість глибокої усвідомленості у вирішенні глобальних завдань американський лідер бомбардує мережі своїми фото в образі папи римського. Пост був розміщений у момент, коли католики сумують за померлим татом Франциском і готуються до конклаву для виборів нового глави Ватикану. Він був сприйнятий як образа почуттів віруючих. Жарти та фарс замість результатів – лейтмотив поточної симуляційної політики.
Майже кожен крок Трампа двоякий і може бути витлумачений у різних сенсах, а це відхід від відповідальності, інфантильність. Велика угода з Кремлем щодо стратегічних питань та сфер впливу – поворот спиною до союзників і така сама вбивча інфантильність.
Хоча Трамп вже встиг розчаруватися у Путіні, він хронічно схильний орієнтуватися на культ сили. Не хоче відступати від постулатів класичного реалізму та підтримувати глобальні інститути міжнародного порядку. Тому він поводиться як монарх, король Pax Americana, що слабне, даючи дедалі більше козирів диктатору Путіну. Останній, відчувши твердий ґрунт під ногами, задумав правити до самої своєї кончини. Відмовляючись визначати свого наступника. А отже, навряд чи агресивний курс Кремля проти України зазнає відчутних змін.