Відео дня
Росія та Іран на порозі підписання надважливої угоди. Чи отримає Путін ще більше озброєння та іранських солдатів для війни проти України
Незадовго до інавгурації Дональда Трампа та його повернення до Білого дому 20 січня Росія та Іран планують публічно підписати двосторонню угоду про поглиблену співпрацю. Дата навряд вибрана випадково, Кремль посилює свої позиції перед початком імовірного діалогу із США та демонструє, що готовий і надалі активно формувати союзи з американськими ворогами.
Очікується, що 17 січня президент Ірану Масуд Пезешкіан відвідає РФ з офіційним візитом, під час якого він і російський диктатор Володимир Путін підпишуть угоду, що стане кульмінацією тісних відносин між Тегераном і Москвою.
Угода матиме безліч аспектів, але, звісно, що основна увага прикута до військово-оборонного аспекту, який ілюструє зміцнення співробітництва між двома режимами на тлі війни в Україні. Іран вже постачає Росії балістичні ракети малої дальності та надає значну допомогу з постачанням безпілотників. Цілком імовірно, що в межах угоди Тегеран надасть Москві ще більше озброєння для продовження агресії проти України.
Про те, що стоїть за підписанням угоди між Росією та Іраном та як це вплине на війну в Україні та світ загалом, – у матеріалі OBOZ.UA.
Що планується?
Росія та Іран закріплять свої і так доволі тісні відносини підписанням нового договору про стратегічне партнерство за кілька днів до інавгурації Дональда Трампа.
Новий договір сигналізує про спробу двох країн об'єднати сили перед ізоляцією, що зростає, на світовій арені. У ньому буде закріплено прагнення Москви та Тегерана до співробітництва у сфері безпеки та оборони. Документ замінить 20-річну стратегічну угоду, підписану між країнами у 2001 році та продовжену у 2020 році, і, як стверджується, міститиме обіцянки про співпрацю у таких галузях, як енергетика, виробництво, транспорт та сільське господарство.
Для України головний фактор цієї угоди – чи буде вона справді дублювати угоду з Північною Кореєю. Чи буде в цій угоді пункт, який передбачає взаємний захист території? І чи візьмуть на себе Росія та Іран обов'язки фізично захищати територію власне країн-підписантів, тобто з присутністю військ і техніки на території країни союзниці.
Чому це потрібно Росії
Хоча угоду розробляли більше двох років, але причин підписати її саме зараз у обох режимів багато. Розпочнемо з РФ. "Поріднившись" у такий спосіб з іранськими аятолами, Путін продовжує свою улюблену гру – "а вгадайте тепер, що буде в разі, якщо я зважуся на…", і цей список доволі значний. Головний фактор у ньому – потенційна передача ядерних технологій та захист Ірану від ізраїльських ударів. Ця стратегічна невизначеність може лякати велику частину західних політичних еліт, зокрема і в новій адміністрації президента Трампа. Та й самого Трампа також, який явно прийшов до влади з такими меседжами, що, мовляв, він зупинить усі війни.
Крім цього, після падіння режиму в Сирії Башара Асада Росії та Ірану вкрай необхідно продемонструвати, що у них є стійкі союзники, які готові на все або майже на все. Це певний сигнал також і Глобальному Півдню, що російська історія в регіоні не завершилася, що падіння Асада не означає, що РФ слабка. У неї є нові можливості. Наприклад, Іран – як нова опція посилення впливу Москви на Близькому Сході. Це серйозний внесок, на думку росіян, у їхню оборону значущість. Хоча, зважаючи на справи Ірану, сьогодні цей крок все-таки не такий ефективний, ніж певний час назад.
З економічного погляду росіянам потрібен Іран як транспортний коридор, який забезпечить вихід до Індійського океану, давньої мрії російських імперців. Ключова ідея – створити такий безперебійний вихід на іранські порти в Перській затоці. У такий спосіб забезпечивши доступ своїх товарів до країн, які вкрай важливі, – Індія, Китай та загалом Глобальний Південь.
Чому це потрібно Ірану
Головне на сьогодні – іранці опинилися в ситуації, коли їм потрібна зовнішня підтримка. Прагнення перезавантаження із Заходом після приходу нового президента не справдилися, а до цього додалася болюча поразка в Сирії, розгром "Хезболли" та внутрішні проблеми.
За правління попереднього президента-консерватора Раїсі Іран суттєво зблизився з Росією та збільшив своє протистояння із Заходом. Після загибелі експрезидента та дострокових виборів, на яких переміг Пезешкіан, останній пообіцяв припинити "ізоляцію" Ірану від решти світу та закликав до "конструктивних відносин" і "конструктивних переговорів" із Заходом заради послаблення санкцій.
Під час останньої Генасамблеї ООН у вересні 2024 року новий президент Ірану підтвердив, що його основна місія – нормалізація відносин з Ізраїлем і Заходом. Головне, чого прагнуть іранці, – послаблення санкцій, які завдали шкоди економіці країни. Тоді, за словами Пезешкіана, Іран був готовий покласти край своєму ядерному протистоянню із Заходом, закликаючи припинити війну Росії в Україні шляхом діалогу.
"Ми готові взаємодіяти з учасниками ядерної угоди 2015 року. Якщо зобов’язання угоди будуть виконані повністю та добросовісно, далі може піти діалог з інших питань. Ми готові сісти разом із європейцями та американцями за стіл переговорів. Ми ніколи не схвалювали агресію проти України. Потрібно поважати кордони кожної країни", – заявив він на сесії Генасамблеї ООН.
Зміна риторики з боку іранців відбулася через те, що зараз для країни досить несприятливі умови щодо проведення якоїсь більш агресивної політики. Економічна ситуація в країні непроста. Більша частина населення страждає від наслідків західних санкцій, які призвели до падіння національної валюти ріалу та значного зростання цін. Інфляція останнім часом становить близько 40%, і будь-яке погіршення геополітичної обстановки чинить додатковий тиск на економіку. Оскільки Іран сам не може повністю забезпечити себе продовольством, падіння курсу нацвалюти та висока інфляція призводять до ще більшого зростання і так високих цін на продовольчі товари.
Паралельно з пропозицією про певне замирення іранці відклали підписання договору з Росією, а цей процес планувалося ефектно завершити ще під час саміту БРІКС у жовтні 2024 року в Казані. Та на всі ці іранські заклики до замирення Захід особливо не звернув уваги, можливо, чекаючи на повноцінне повернення Дональда Трампа. Так чи інакше, але після втрати Сирії, розгрому великої частини своїх проксі іранський режим став ще більш вразливим та потребує хоч якогось захисту. Росія – сьогодні найкращий, а головне єдиний варіант.
Реакція Ізраїлю та США
Для світу одне з ключових питань, яке виникає, що Росія пропонує в обмін на цю іранську дружбу. Зокрема, йдеться про прискорення угоди щодо постачання Ірану сучасних російських винищувачів Су-35. Згідно з повідомленнями останніх місяців, іранські пілоти вже пройшли навчання в Росії управління цими літаками як підготовчий етап до їх постачання.
Росія також, імовірно, надасть Ірану технологічні знання, пов'язані з виробництвом ракет і військових супутників, а також передових оборонних систем, таких як С-400. Але тут є питання, тому що Росія потребує цих систем в умовах війни в Україні.
Одним із найбільших питань, які хвилюють Ізраїль, пов'язаних з угодою, є ядерні амбіції Ірану. В Ізраїлі стурбовані, що ця угода може призвести до передачі технологій, які значно допоможуть Ірану у розробці ядерної зброї, чого Ізраїль має намір не допустити. Але повноцінну атаку на іранські ядерні об’єкти Ізраїль не зможе зробити без участі США. Повідомляється, що чинний президент США Байден не схвалив жодних військових дій проти Ірану, але обговорив зі своєю командою національної безпеки сценарії дій у відповідь, якщо Іран збагатить уран до збройового рівня (90%). Днями радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван представив президенту потенційні плани атаки США на ядерні об'єкти Ірану, якщо Іран прискориться в отриманні ядерної зброї до 20 січня.
Схоже, що цей сценарій буде реалізовуватися або видозмінюватися вже новою адміністрацією. Як повідомляють американські ЗМІ, Трамп та його радники планують швидко повернутися до кампанії "максимального тиску", яку вони проводили проти Ірану в період з 2018 по 2020 рік. Близькі до Трампу люди вважають, що він прагнутиме укладання угоди, перш ніж розглядати можливість завдання удару. Однак у новообраного президента також визнають, що іранська програма зараз настільки далеко просунулась, що стратегія може виявитися неефективною. Це робить воєнний варіант реальною можливістю. Велика ймовірність того, що Трамп або підтримає ізраїльський військовий удар по ядерних об'єктах Ірану – що ізраїльтяни серйозно розглядають – або навіть віддасть наказ про удар США, повідомляє Axios.
Збільшення постачання іранської зброї до Росії може і не відбутися
Головні тези цього договору були готові ще весною 2024 року. Найімовірніше, він схожий на договір, який підписала Росія з Північною Кореєю. У зв'язку з цим у нас, звісно, виникає ціла низка побоювань, що наслідки цього договору будуть подібними до договору з КНДР. Щодо мотивів сторін, то Росія демонструє, що має союзників та все ще впливатиме на ситуацію на Близькому Сході, навіть після поразки у Сирії. Щодо Ірану, то в країні перманентна економічна криза. Він зазнав нищівної поразки в Сирії, і зрозуміло, що тепер вже, як кажуть, не до переговорів з американцями, оскільки прийшла нова адміністрація, яка, очевидно, налаштована більш вороже щодо Ірану або щонайменше буде серйозніше тиснути на режим аятол. Тому іранці й погодилися на підписання цієї угоди – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
На думку експерта, головна інтрига в тому, чи буде у договорі між РФ та Іраном пункт про взаємну допомогу на випадок агресії. Це не врятує іранський режим від внутрішніх потрясінь, але від зовнішніх загроз може.
"Щодо збільшення військових постачань на потреби російської армії чи появу іранських солдатів на фронті, то Іран може доволі легко "запалитися" через внутрішні суперечності. Тому, найімовірніше, ніхто не поїде і відчутного збільшення постачання озброєння не відбудеться. Та й Росії поки що це не потрібно, адже Іран, який приходить у Східну Європу разом з північними корейцями, викличе величезне роздратування Трампа. Ось ракети – це цікаво, але вони залишатимуться до останнього моменту елементом торгу іранців з американцями. До того ж їм самим вони потрібні, адже Іран і Ізраїль перебувають у стані відкритої ворожнечі. Тобто загроза нападу цілком реалістична. І тому іранці воліли б залишити зброю собі для захисту, а не роздавати", – вважає Семиволос.
Стосовно реакції Ізраїлю та США на зближення Росії та Ірану, то, на думку Ігоря Семиволоса, багато чого буде залежати від Трампа. Те саме стосується і російсько-ізраїльських відносин. Якщо для Трампа це буде проблемою, то він може, в принципі, здійснити тиск на Ізраїль з метою, щоб ці контакти мінімізувалися. Але остаточний розрив російсько-ізраїльських відносин не відбудеться, тому що ізраїльтяни будуть продавати ці контакти як ще один канал доведення інформації, як можливий канал взаємодії між США і Росією, і, відповідно, мати свій зиск.
"Немає ніяких сигналів про те, що Ізраїль може змінити свою позицію щодо Росії. Тож вони, звісно, будуть просувати Іран як головну загрозу, це очевидно, але будуть це робити у такий спосіб, щоб не наражатися на зменшення комунікації з Росією. Зараз цієї комунікації не стало менше, але вона стала менш видимою. Стосовно атаки на іранські ядерні об’єкти, то без участі американців це дурниця. Нічого Ізраїль не зможе зробити самостійно. Поки що США не мають остаточних планів щодо цього процесу. Хоча зважаючи на те, що Іран дуже послаблений, такий шанс, можливо, випадає нечасто", – констатував Ігор Семиволос.