Два диктатори домовляються в Москві про співробітництво – чи буде створено антизахідний альянс?

Уже третю добу триває візит голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна до Москви, до чого, без сумніву, прикуто багато уваги вітчизняних і світових медіа. Не менш цікавим фактором цього візиту є те, що одночасно з ним до столиці України приїхав прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда – голова виконавчої влади країни, що є головним економічним конкурентом Китаю в Азії.

Візит японського прем’єра до України – мобілізація американських союзників в Азії

Необхідно зазначити, що рівень політичної, економічної та гуманітарної допомоги Україні з боку Японії є надзвичайно високим: за 2022 рік Японія надала $1,6 млрд фінансової та матеріальної допомоги, що приблизно дорівнює 10-му місцю у структурі підтримки України. Про військову допомогу наразі не йдеться, але вона не відкидається. Зокрема, у січні 2023 року координатор Білого дому в Індо-Тихоокеанському регіоні Курт Кемпбелл, заявив, що незабаром Японія представить план підтримки України "у відповідний момент", яким вірогідно можна вважати візит японського прем’єра. Крім того, можна очікувати запрошення президента України на 49-й саміт "Великої сімки", що має пройти у травні цього року в японському місті Хіросіма.

Також на тлі візиту Сі Цзіньпіна до Росії доволі цікавий крок щодо стримування Китаю зробили Сполучені Штати Америки. Зокрема, президент США Джо Байден підписав 20 березня указ про розсекречення даних про походження Covid-19, епідемія якого, як відомо, почалася з Китаю.

Є всі підстави вважати, що Вашингтон активно готується до протистояння з Китаєм у форматі справжньої "холодної війни", мобілізуючи своїх союзників – Японію, Південну Корею, Австралію, Філіппіни та інших – у Далекосхідному регіоні, на підступах до китайських морських кордонів. Об’єктом цього протистояння є Тайвань, а завдання – зірвати плани КНР щодо приєднання до себе острівної держави.

Світова економіка реагує на зближення КНР та РФ

Тим часом візит лідера КНР до Російської Федерації ще не встиг закінчитися, а китайські акції на фондовому ринку в Гонконзі стрімко почали обвалюватись, що відбулося на тлі припущень про можливі постачання зброї з Китаю до Росії та подальших економічних санкціях у відповідь. Варто нагадати, що в березні 2022 року лише від інформації, що Китай міг почати постачати зброю до Росії, частина китайських акцій суттєво обвалилась. Зокрема, індекс Hang Seng China Enterprises закрився з падінням на 7,2%, а індекс Hang Sang Tech знизився на 11%, що стало найбільшим падінням з листопада 2008 та з липня 2020 років відповідно. Втім імовірність такого повороту подій залишається вельми високою, з огляду на ментальну близькість двох тоталітарних режимів у КНР та РФ.

Китайський "мирний план" – виграш часу в інтересах Кремля

Тому цілком логічними є обопільні заяви двох диктаторів про взаємне розширення і поглиблення економічного, фінансового та енергетичного співробітництва, які можуть приховувати більш небезпечні для всього світу неформальні домовленості про військову допомогу. Попри очевидну нераціональність та невигідність такого кроку, його ймовірність залишається високою, адже авторитарні лідери, яким безумовно є Сі Цзіньпін, часто втрачають критичність мислення і стають заручниками своїх диктаторських амбіцій. Натомість у публічному просторі активно мусується тема "марного плану Китаю", про який доволі позитивно висловився російський президент Володимир Путін, натякаючи на готовність його дотримуватись і дорікаючи Україні й Заходу в небажанні підтримати цей план. Однак, як вже писало наше видання, розмитість і двозначність формулювань, відсутність конкретики та визнання Росії агресором робить цей план скоріше фактором, за допомогою якого РФ зможе підготуватися до подальшої ескалації бойових дій в Україні.

Отже, триденний візит лідера КНР до Росії є небезпечним свідченням формування нового антизахідного альянсу на чолі з Китаєм, у якому Москві буде відведена роль "васально залежного" союзника. Саме завдяки фінансовим, енергетичним, промисловим та військовим ресурсам Росії Китай посилюватиме власну економічну могутність, з одного боку, а з іншого – шляхом підтримки тривалої війни виснажуватиме США і НАТО, які підтримують Україну. На жаль, це веде до розширення ризиків нових військових конфліктів, а тому негайне нарощування допомоги України зможе зламати плани двох диктаторів щодо втягнення всього світу в хаос і нестабільність.