У Росії зростає недовіра до Президента Дмитра Медведєва, прем'єр-міністр Володимиру Путіну і "партії влади" "Єдиної Росії". Про це йдеться в доповіді Фонду "Центр стратегічних розробок" (Росія).

Відео дня

"Швидко наростаючий процес делегітимізації російської влади, зростаюча недовіра населення до її ключовим лейблам: Президенту Дмитру Медведєву, прем'єр-міністрові Володимиру Путіну і" партії влади "" Єдиної Росії ", - йдеться в повідомленні.

Відзначається, що протягом останніх 8 місяців (з липня 2010 по березень 2011 рр..) В політичній свідомості російського населення відбулися радикальні зміни, що свідчать про вступ країни в глибоку політичну кризу. Динаміка цих змін має тенденцію до прискорення. Про це говорять як результати всеросійських соціологічних досліджень, виконаних ВЦИОМ, "Левада-центром" і ФГД, так і локальні дослідження в окремих регіонах, що проводилися "Центром стратегічних розробок" та іншими організаціями.

У доповіді повідомляється, що дані опитувань, проведених Центром стратегічних розробок впродовж 2010-2011 рр.. показують, що рейтинг Медведєва був в 1,5-2 рази нижче рейтингу Путіна.

Водночас, згідно з опитуваннями, набирає силу тенденція зростання рейтингу "проголосую за когось третього, не за Дмитра Медведєва або Володимира Путіна".

Також наголошується, що новим трендом, що виник у останні місяці в РФ, можна вважати повсюдно звучну фразу "народ вважають за бидло" (варіанти: "ця влада вважає народ за бидло", "начальники на роботі нас вважають за бидло", "людям набридло , що їх вважають за бидло ").

За даними Центру, раніше впродовж 10 років говорилося, що стан справ багато в чому поки ще незадовільно, але намітилися поліпшення і з'явилася стабільність. Однак, в даний час теза про те, що становище в країні покращується, практично зник з фокус-групових обговорень. Переважна думка - що в країні все погано, економіка не розвивається, нафтодолари привласнює собі правляча верхівка. Реальних справ немає, відсутність справ прикривається демагогією.

У документі наголошується, що Дмитро Медведєв виглядає неізбіраемим фігурою, оскільки виступає за демократизацію, а це означає право і можливість вільного висунення інших осіб, тобто того самого "третього". Тому без жорстокого контролю за складом кандидатів та інших заходів "адміністративного ресурсу" Д.Медведєв не буде обраний Президентом РФ на другий термін, зазначається в доповіді.

Водночас, Володимир Путін, на відміну від Дмитра Медведєва, зберігає якусь частину свого традиційного електорату, але цей електорат застаріває в "маркетинговому сенсі". Прихильники Володимира Путіна засновують свою думку на його минулих заслугах, головним чином після-єльцинської стабілізації. Однак ці ж люди солідарні в тому, що становище в країні погане й не видно ніяких ознак його покращення.

У документі повідомляється, що, за оцінками багатьох економістів, у найближчі поствиборні роки назріває серйозний бюджетний криза, подолання якої потребуватиме серйозного урізування соціальних витрат, у тому числі на медицину і освіту, а також, мабуть, прискорення інфляції. Результати всіх соціологічних досліджень показують, що соціальні наслідки цих заходів сприймаються населенням украй хворобливо. У результаті процес делегітимізації влади може піти дуже швидкими темпами.

"Представлені вище результати соціологічних досліджень дозволяють зробити висновок, що політична криза в Росії вже йде повним ходом, хоча ще й не виплеснувся на поверхню політичного життя. Зараз він проявляється в падінні підтримки Путіну і Медведєву, звуженні електорату "Єдиної Росії" й посиленні критичних настроїв до політичної системи, яку вони уособлюють ", - наголошується в доповіді.

На думку експертів, у середньостроковій перспективі економічне зростання, швидше за все, буде нестійкий, що буде підживлювати незадоволеність населення економічним становищем. Збереження цієї тенденції не дасть політичній кризі загаснути й рано чи пізно переведе його у відкриту і гостру форму.

Підкреслюється, що якщо тенденції падіння довіри до влади збережуть стійкість хоча б упродовж найближчих 10-15 місяців, то на Росію чекає політична криза. Не виключено, що за своєю інтенсивністю ця криза перевершить період кінця 1990-х і впритул наблизиться до епохи кінця 1980-х.