Багато хто з моїх українських читачів і глядачів сьогодні запитує, чим я керувався, коли попереджав, що якщо російсько-українську війну не вдасться зупинити за чотири роки, ми станемо свідками – і учасниками – нового великого протистояння. А деякі просто наполягають на тому, що відбувся збіг обставин, що Сполучені Штати та Ізраїль в будь-якому разі напали б на Іран – і російсько-українська війна тут ні до чого.

Відео дня

І це сприйняття реальності знову нагадує нам, як важко сприйняти логіку реальних процесів навіть тим, хто знаходиться у самому їхньому епіцентрі - не кажучи вже про спостерігачів. В Ізраїлі війну Росії проти України відразу ж оголосили "не своєю війною". Мені це в обличчя говорили мої колеги, інформовані ізраїльські дипломати і журналісти в перші ж тижні після великого нападу Путіна. І мої нагадування про те, що Іран не випадково постачає Росії "шахеди", що Україна перетворюється на полігон для іранських військових нікого не переконували. Навіть 7 жовтня 2023 року нікого не переконало, хоча за цим нападом на Ізраїль і подальшими подіями очевидно стояв Іран, який залишався союзником Росії.

Тепер дійшла черга до України, де можуть бути впевнені, що війна Сполучених Штатів та Ізраїлю проти Ірану – "інша війна", яка навіть відволікає увагу світу від України. І тут нема чого заперечувати: очевидно відволікає. Та ще й може створити небезпечний дефіцит систем протиповітряної оборони. І допомогти Росії із поповненням бюджету за рахунок нафтових доходів.

Але все ж таки це одна війна – війна головних світових сил за впливи і владу. Росія, яка програла "холодну війну" і змушена була погодитися із незалежністю своїх колишніх володінь, намагається взяти реванш за допомогою грубої сили і повернути собі домінуючу роль у Європі та зберегти впливи в інших регіонах світу, зокрема на Близькому Сході. Китай, який якраз завдяки результатам "холодної війни" перетворився на економічну суперсилу, прагне отримати політичний вплив, який буде відповідати його вазі - так, як це бачать у керівництві Комуністичної партії Китаю. Сполучені Штати, які всі ці десятиріччя були авангардом колективного Заходу, намагаються скористатися цією роллю для стримування Китаю і посиленню власного впливу. А Китай і Росія бажають витіснити Америку.

В цих умовах зіткнення є неминучим, а атаки на тих, хто або є союзниками Заходу, або прагне ними бути – неуникненними. Я ще у 90-і роки минулого сторіччя попереджав, що якщо Україна буде намагатися не просто проголосити незалежність, але стати "справжньою" незалежною державою із власною зовнішньою політикою, її конфлікт з Росією не забариться. І попереджав не один я: у Кремлі виступили з відповідною заявою просто в день проголошення незалежності України!

З Ізраїлем все теж прозоро: практично з дня свого утворення він був незаконною, нелегітимною державою для всього арабського світу та майже всього "глобального Півдня". Такі впливові країни як Саудівська Аравія, Пакистан чи Індонезія досі не визнають його офіційно.

Тобто мова йде про атаки на країни, зникнення яких з політичної карти світу не має викликати особливих емоцій. Ізраїль для своїх ворогів – просто нелегітимне утворення на землі Палестини. Україна для тих, хто хотів би закрити очі на російські амбіції – просто шматок Росії, який з незрозумілих причин оголосив незалежність. Ви самі можете подивитись на мапу світу і знайти нові "вразливі" країни. От, скажімо, напад на Тайвань: практично ні у кого ж немає сумнівів у легітимності китайських претензій, отже якщо б Сі Цзіньпіну вдався бліцкриг, залишалося б тільки розвести руками.

Але ніяких бліцкригів, як бачите, не відбувається – і не відбудеться, бо у війні глобальних сил це є майже виключеним. Парадокс в тому, що той самий американський президент, який розуміє цілі Ірану щодо Ізраїлю, не готовий усвідомити цілі Росії щодо України і справжні амбіції Китаю, який допомагає і Ірану, і Росії. І саме це тотальне неусвідомлення створює можливості для поразки Сполучених Штатів у глобальному протистоянні – яким би не був їхній потенціал.

Бо для того, щоб виграти і навіть для того, щоб вижити, потрібно змінити оптику війни.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...