Блог | Як Україна втрачала свої території: історія

Україна раніше була значно більшою на мапах, бо був ширшим ареал української мови. Навіть у складі инших держав українські території тривалий час лишалися українськими. Спершу на певній території викорінювали мову, часом із носіями, відтак Україна втрачала територію. Це добре видно як з наведених у статті мап XIX-XX століть, так і з сучасної мапи України – нині під окупацією перебувають найбільш зросійщені території. Втрата територій – наочне свідчення важливости мови. Та не менш болючою є втрата людей, зокрема й тих, яких не знищили фізично, але які втратили мову, ідентичність і були втрачені для України.

В останні роки в Україні побільшало тих, хто перейшов на українську з почуття патріотизму, певні законодавчі ініціятиви посилили позиції мови в окремих галузях. Але зросійщення не припинилося. Цей процес триває паралельно й триватиме доти, доки українська мова не матиме комплексної законодавчої підтримки, яку може забезпечити тільки всеохопний закон про державну мову.

Перехід україномовців на російську, щоб бути "як усі", на жаль, досі є поширеним явищем. Як приклад професор Лариса Масенко наводить спостереження своєї студентки:

Читайте: Це перемога: української мови на радіо стане ще більше

"Альона П., що походить з міста Узин на Київщині, зазначає: "На основі власних спостережень можу стверджувати, що серед населення мого міста сформувався та закріпився стереотип, що українська є мовою спілкування в селах та в невеличких містах, а у великих містах варто спілкуватися російською. Особливо помітною роль російськомовного міста у впливі на особистість стала при зустрічах колишніх випускників моєї школи. Мене вразило, що люди, які декілька років тому займали перші місця на Всеукраїнських олімпіадах з української мови, які спілкувалися лише українською в побуті, нині говорять російською (причому серед них є декілька філологів української мови)".

Гадаю, багато хто із цим стикався, або й помічав, як деякі українці навіть починають говорити з московським акцентом. Така ситуація є ненормальною і свідчить про неналежне становище української мови в Україні. Та закоріненість в головах багатьох українців колоніяльних шаблонів поведінки заважає усвідомити проблему. Індіянців, що за брязкальця віддавали свою землю, ми вважаємо нерозумними дикунами. А самі відмовляємося від своєї мови задля уявного комфорту, що зрештою, як бачимо, також призводить до втрати територій.