Блог | В Украине не хватает учителей, особенно мужского пола: как их удержать от выезда за границу?

#якїхвтримати #образование #преподаватели

Почему-то первая "глава" "Демографической стратегии Украины" никому не показалась интересной (на самом деле это ужас, потому что от количества детских врачей и гинекологов ПРЯМО зависит, будет ли здесь должное воспроизведение населения), но если это вопрос к алгоритмам – то пройдите по тегу и прочтите.

Далее текст на языке оригинала.

Зараз про освіту. І це буде навпаки, не так цікаво і весело, як з гінекологами з зарплатою в 20 тисяч доларів США.

Отже, я вважаю, що з вищою освітою ми так жахливо напортачили, що її потрібно докорінно змінити. Я до сих пір дивуюсь, чому приміром на таку професію, як маркетолог, якої майже не зустріти в держпідприємствах, є держзамовлення. І взагалі, якщо говорити про економічні спеціальності, то маркетинг навряд чи можна до них віднести: маркетинг в більшій частині підприємств – це ремесло, і та кількість людей, які прийшли в неї і повз неї за останні 20 років – чітко каже, що тут вища освіта може й не потрібна взагалі. Принаймні, такої кількості "класичних маркетологів", яких наплодили державні і комерційні виші – країні точно не потрібно, бо нема навіть стільки підприємств, які б їх винаймали.

"Риночок" звичайно порішав, і ось з 25 людей мого випуску в маркетингу залишилась тільки я (до того ще 2 людини намагались зробити собі маркетингову кар'єру).

Тож, пропозицій про гігантські зарплати викладачів вишів НЕ БУДЕ. Бо тут має бути відповідність: комерційних фахівців готують комерційні виші, і скільки платити їх викладачам вирішує РИНОК, а не держава.

Що стосується дефіцитних спеціальностей, які є системоутворюючими (наприклад, економіст, або той же статист, які працюватимуть в державних інституціях) – то щоб вчителі не повтікали за кордон, а головне – щоб питанням викладання зацікавились люди, які завершили свою комерційну кар'єру (нагадаю, цей вік в Україні становить 40 років (+/-), далі спрацьовує ейджизм і 40-карічного фахівця, особливо екстракласу (їх рекрутери кличуть "перекваліфікованими") вже нічого не чекає, він має або йти у бізнес, або у викладання) – їм потрібно платити відповідно до одного бенчмарку – зарплати, яка в них була, поки вони працювали в комерційному секторі.

Зрозуміло, що виїхавши за кордон, посаду викладача вишу ці люди масово не отримають (для того треба мати зв'язки і вчені ступені), а от послужити своїй країні можуть. На мій погляд, 1/2 комерційної зарплати тут буде достатньо і справедливо. В перекладі на "живі гроші" це 1-1,5 тисячі доларів США.

І щоб двічі не вставати, досвідчені люди типу мене (це для прикладу, таких як я багато) могли б сформувати викладацький склад для певно 10ка вишів України. До 2022 року я б сказала 30ти, але поїзд поїхав: тепер половина цих людей сидить за кордоном, а отже доступна виключно для онлайн-викладання, а це маразм, дітей треба вчити очно, тому вибір зараз звузився до тих, хто поки що тут.

І так, на чоловічі позиції має бути броня. Власне, здається серед вишів вона і так є.

***

На фото – звичайний український "ухилянт".

Я не знаю чому він не на війні. Чим він хворіє, скількох дітей має і скільки їм років. Чи має броню, чи платить податки, чи утримує старих.

Але ось вже 2,5 роки він щодня на цьому майданчику, вчить українських дітей грати в футбол і ... українській мові. За межами діти та їх батьки розмовляють по-різному, всередині – його правила.

Він міг би вчити українських дітей грати в футбол в Польщі. Впевнена, впорався б і з німецькими дітьми: спортивні терміни нескладні і їх небагато. Він міг би жити в чужому домі, мати свої 30 серебреників, відкладати "чайові" на подорожі і дивитися, як ростуть його діти на чужій землі. Очікуючи, що колись подякують. Але він обрав інший шлях.

В Україні станом на зараз нестача вчителів – більше 100 тисяч людей. Кожна українська школа потерпає від нестачі чоловічого персоналу: впевнена, більшість з них взяло б чоловіка, що боїться на війну, але хоче залишитися гідною людиною, тому не лишає Батьківщину.

Декому, хто втік, здається, що тут не залишилось жодної дитини, бо він вивіз своїх. Це неправда: українські діти все ще в Україні. І їм дуже не вистачає вчителів чоловічої статі. Які навчать предмету, українській мові і як бути гідною людиною.