Блог | Украина – это любовь. Это сама наша сущность

Що я бачу зараз в Херсонській області? Я бачу велетенську українську любов.

З любов'ю волонтери витягують постраждалих із затоплених місцин, з любов'ю рятують песиків, котиків, навіть іжачка на лопаті з води вчора витягнули. Я пригадую, як з великою любов'ю знімали обгорілого котика зі зруйнованої багатоповерхівки в Бородянці, після її звільнення. Як волонтери, пожертвуваши своїм життям, рятували тварин у харківському екопарку...

З любов'ю мільйони небайдужих українців зараз шлють гуманітарну допомогу, приймають у себе переселенців, вдягають, годують, обіймають абсолютно чужих, незнайомих людей.

Я неодноразово говорив, що теперішня війна України з Росією носить глибокий світоглядний і цивілізаційний характер.

Україна - це любов.

Росія - це ненависть. Там ніколи не любили людей.

Відсутність любові дозволяє росії вбивати тисячі життів заради примарних цілей біснуватих правителів. Витрачати гроші на ракети, замість будівництва доріг, шкіл і лікарень для людей. Відсутність любові дозволяє зараз відправляти росіян на фронт із простроченими сухпайками, мобілізовувати без бронежилетів, з іржавими автоматами. Затикати, придушувати, бити, заарештовувати, брехати, тримати мільйони людей в рабському страху.

Росія - це втілення антиутопії "1984" Оруелла, де "чобіт топче обличчя людини". Це країна страху та ненависті до всього живого.

"Україна – це любов". Вперше я написав про це десять років тому, в своїй маленькій книзі "Омріяна Україна. Ключ до Майбутнього".

Пройшло десять років - тепер це пишуть на коробках Нової Пошти.

Любов - це не іменник, це дієслово. І мільйони українців сьогодні проявляють її в своїх діях і справах.

В умовах війни і небачених викликів любов стає новою національною ідеєю України. Це сама наша сутність.

Здавалося б, дуже примітивна думка. Але наскільки вона все змінює?