УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Татьяна Ющенко
Татьяна Ющенко
Адвокат, эксперт Украинского Института будущего

Блог | "Суддя для нас – як находка!"

'Суддя для нас – як находка!'

“Суддя нам - як находка!!!”, - так, не приховуючи радості від того, що в районі нарешті з’явився суддя, відповіла журналістам мешканка одного з райцентрів Чернігівщини, де понад півроку не працював місцевий суд. Такі люди, як пані Галина з Куликівки, на власному гіркому досвіді переконались, що нещодавно популярне гасло: "Давайте звільнимо всіх суддів!", яке лунало з вуст багатьох політиків, було нічим іншим як дешевим популізмом, який міг би дорого коштувати народу. Жителі кількох районів нашої держави були позбавлені доступу до правосуддя: не мали можливості оформити спадщину, розлучитись, стягнути аліменти, мусили їздити до інших населених пунктів. Так сталось внаслідок порушення балансу між двома засобами здійснення судової реформи: очищенням та оновленням суддівського корпусу. Якби ж заклик популістів був реалізований в заявленому ними об’ємі та строках, то дисбаланс неминуче призвів би до тотального кадрового колапсу в судовій системі та глибинній кризі в державі.

В демократичній країні судовий контроль є тим механізмом, що попереджує концентрацію влади в одній інституції, тому що саме суд є вартовим демократії. У зв’язку з цим, частину вини за трагічні події, які мали місце на Майдані, українцями було небезпідставно покладено на суди. Всі ми пам’ятаємо, коли в ті тривожні часи деякі суди, чи то зі страху чи з інших причин, обираючи між верховенством права та мнимою законністю, зупинялись на останній. Це призвело до суттєвого звуження, порушення прав людини та громадянина. Як на дріжджах росла недовіра до всієї судової системи, а з нею – запит суспільства на справедливість. Вимоги Революції Гідності зводились до того, щоб: знайти та покарати винних у кровопролитті злочинців, очистити суддівські лави від корупціонерів, відібрати нових людей, які будуть гідними того, щоб проголошувати рішення іменем України. Цим скористались деякі політики та пропонуючи простий рецепт "звільнити всіх" нав’язували з телеекранів думку про заангажованість всього суддівського корпусу. Хоча з 9200 осіб, які займали станом на 2014 рік суддівські крісла, лише декілька десятків мали стосунок до т.з. справ Майдану. Владі було вигідно виправдовувати відсутність якісних змін в державі недореформованою судовою системою. Ми настільки звикли, що у всьому винен суд, що скоро навіть поламаний ліфт в під’їзді будемо списувати на "злих суддів", які не хочуть чесно судити. Чи не можуть, як донедавна у Куликівці? Бо немає кому…

Виникають традиційні питання: хто винен і що робити?

Після Революції Гідності з метою реформування судової системи одночасно розпочались два процеси: очищення та оновлення. За тією різницею, що очищення політики та громадськість увімкнули на четверту передачу, а оновлення державні органи на високу передачу фізично не змогли увімкнути, оскільки посадити нового суддю в крісло, за діючим законодавством, можна в строки від 12 до 24 місяців.

В результаті маємо ситуацію, за якої нині в судах України є вільними до заміщення майже 2000 суддівських посад. В багатьох судах з передбачених за штатним розписом п’яти суддів працює лише один. До прикладу, в рідній Президентові Вінницькій області 53 вакантних посади судді, 4 суди, в яких працює лише один суддя (Тростянецький, Крижопільський, Теплицький, Чечельницький райони). На практиці це виглядає так: захворів суддя – робота стала, пішов у відпустку – знову все спинилось. І таких районів в кожній з областей нашої держави не один чи два, їх сотні!

Але й це ще не все. Вища кваліфікаційна комісія суддів України анонсувала процедуру кваліфікаційного оцінювання (перевірки на доброчесність) всіх суддів. На сайті однієї з громадянських платформ "Чесно. Фільтруй суд" розміщена інформація про суддів міста Києва. Чорним часником помічені судді, які на думку громадськості порушили щонайменше один з критеріїв доброчесності. Так ось, якщо вірити цим даним, то виходить, що в столиці потрібно звільнити 50 % суддів, які там залишились працювати. Згідно з статистичними даними, до прикладу в Святошинському та Оболонському районних судах 11 вакансій, в Печерському – 7. То чи судді винні в тому, що призначають справи через 2-3 місяці після відкриття провадження у справі? В Солом’янському (в народі антикорупційному) суді 8 суддівських вакансій. І, найголовніше, черги на відрядження, наприклад, у Печерський районний суд(!), немає. Ніхто не бажає ночувати на роботі БЕЗ вихідних, лікарняних та відпусток, зате ЗІ скаргами, погрозами та тиском. А між іншим, за минулий рік слідчі судді того самого "одіозного" Печерського р/с постановили біля 80000 ухвал (!), і щоб потрапити до судді слідчі записуються в чергу з 5:00 ранку...

Це означає, що бажаючі видозмінювати судову систему виключно шляхом очищення повинні якось усвідомлювати наслідки своїх дій та пояснити, наприклад тьоті Галі з Куликівки або столичному слідчому причину неможливості своєчасно оформити право на спадщину чи необхідності стояти в черзі на прийом до судді. Тим часом, цілі райони рятують судді, які залишаючи домівки та рідних, добровільно погоджуються їхати в іншу місцевість. Але як відомо, від перестановки доданків сума не змінюється, навантаження не зменшується. Оголошений в квітні минулого року добір кандидатів на посади суддів місцевих судів триває і завершиться в повному обсязі не раніше 2019 року. Крім того, не варто сподіватись, що кілька сотень перших призначень докорінно змінить існуючу ситуацію. Як відбір, так і підготовка судді – довготривалий процес. Це об’єктивні речі, які потрібно було врахувати перед тим, як починати зачистку судової системи.

Отож тьотя Галя з Куликівки має рацію, коли радіє живому повноважному судді. За нинішніх умов – як находка!

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...