Блог | Сегодня один говорит: Слава Украине! А миллионы отзываются: Героям слава!
Степане Андрійовичу, ми із друзями стали бандерівцями, коли це зовсім не передбачалося бути мейнстрімом. Скорше навпаки. Для народу це було щось неприйнятне, а для нової української, начебто незалежної, влади - небезпечним. Тому народ нас ігнорував, а влада ні. В нас були обшуки, нас переслідували, заводили карні справи і намагалися знищити.
Але ми були. Бо знали ціну Незалежності, якої народ знати не хотів, а влада намагалась її приховати.
Ми були, бо з нами були ті, хто оплатив Незалежність своїм подвигом, боротьбою, концтаборами та висилками, скаліченою долею і тривожним, почасти критично злиденним життям. З нами були вояки УПА, родини репресованих і зв'язкові підпільників.
Вони, Степане Андрійовичу, були нашими зв'язковими з вами та з історією, яку потрібно було берегти й відновлювати в підручниках.
І ми працювали як могли. Ми шанували тих, хто вижив, вшановували загиблих у боротьбі і знищених режимом, ми гідно проводили в останню путь тих, чий земний шлях дійшов кінця. І не опускали рук, шукали однодумців, пояснювали невідаючим і переконували зациклених. Ми навчали молодь. Нам здавалося, що кривава сторінка історії буде дописана нами. Мирно.
Але нашим дітям довелося взяти до рук зброю.
Степане Андрійовичу, як же я пишаюся нашими дітьми! Вони сильніші за нас, практичніші й мудріші. Їм вдається те, що про що ми мріяли. І це в стані, якого ми намагалися уникнути. Ми не хотіли крові, ми прагли національної просвіти і мирного розвитку. Ми не уявляли себе зі зброєю, хіба тільки зі словом-зброєю.
Проте... Ми співали наших пісень, які нецікаві були суспільству. А наші діти слухали пісні, які були болотними хітами і взагалі - мотлохом, а не піснями.
Але це наші діти! І вони підняли Червону калину і лента за лентою подають набої у стан ворогів.
І так! Батько наш Бандера, Україна мати - це кредо і важка боротьба наших дітей.
Щойно телефонує моя дитини:
- Мамо, ми їдемо смажити кулєбяку!
І я молюся, як ніколи в житті за цих дітей. Добре, що є кулі, але й бяки в полях, як гною.
Хоча... чому: як гною? Тлінні наші вороги, бо суть їхня - біомаса немудра й зажерлива. Тлінні, бо гній і нечисть світова.
Боже, бережи наших дітей, як ми бережемо віру в тебе і в Україну!
З Днем народження, Степане Андрійовичу! Сьогодні всі вогні на вашу честь. І це не смолоскипна хода, як було в нас.
Це вогняна хода наших дітей, нашого війська, яке перемелює і спалює споконвічного ворога.
Сьогодні один каже:
- Слава Україні!
А мільйони відгукуються:
- Героям слава!
Сьогодні, Степане Андрійовичу, більшість світу - УПА.
Тож хай ця бойова хода нового покоління бандерівців буде переможною!
