УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Блог | Сьогодні один каже: Слава Україні! А мільйони відгукуються: Героям слава!

Сьогодні один каже: Слава Україні! А мільйони відгукуються: Героям слава!

Степане Андрійовичу, ми із друзями стали бандерівцями, коли це зовсім не передбачалося бути мейнстрімом. Скорше навпаки. Для народу це було щось неприйнятне, а для нової української, начебто незалежної, влади - небезпечним. Тому народ нас ігнорував, а влада ні. В нас були обшуки, нас переслідували, заводили карні справи і намагалися знищити.

Але ми були. Бо знали ціну Незалежності, якої народ знати не хотів, а влада намагалась її приховати.

Ми були, бо з нами були ті, хто оплатив Незалежність своїм подвигом, боротьбою, концтаборами та висилками, скаліченою долею і тривожним, почасти критично злиденним життям. З нами були вояки УПА, родини репресованих і зв'язкові підпільників.

Вони, Степане Андрійовичу, були нашими зв'язковими з вами та з історією, яку потрібно було берегти й відновлювати в підручниках.

І ми працювали як могли. Ми шанували тих, хто вижив, вшановували загиблих у боротьбі і знищених режимом, ми гідно проводили в останню путь тих, чий земний шлях дійшов кінця. І не опускали рук, шукали однодумців, пояснювали невідаючим і переконували зациклених. Ми навчали молодь. Нам здавалося, що кривава сторінка історії буде дописана нами. Мирно.

Але нашим дітям довелося взяти до рук зброю.

Степане Андрійовичу, як же я пишаюся нашими дітьми! Вони сильніші за нас, практичніші й мудріші. Їм вдається те, що про що ми мріяли. І це в стані, якого ми намагалися уникнути. Ми не хотіли крові, ми прагли національної просвіти і мирного розвитку. Ми не уявляли себе зі зброєю, хіба тільки зі словом-зброєю.

Проте... Ми співали наших пісень, які нецікаві були суспільству. А наші діти слухали пісні, які були болотними хітами і взагалі - мотлохом, а не піснями.

Але це наші діти! І вони підняли Червону калину і лента за лентою подають набої у стан ворогів.

І так! Батько наш Бандера, Україна мати - це кредо і важка боротьба наших дітей.

Щойно телефонує моя дитини:

- Мамо, ми їдемо смажити кулєбяку!

І я молюся, як ніколи в житті за цих дітей. Добре, що є кулі, але й бяки в полях, як гною.

Хоча... чому: як гною? Тлінні наші вороги, бо суть їхня - біомаса немудра й зажерлива. Тлінні, бо гній і нечисть світова.

Боже, бережи наших дітей, як ми бережемо віру в тебе і в Україну!

З Днем народження, Степане Андрійовичу! Сьогодні всі вогні на вашу честь. І це не смолоскипна хода, як було в нас.

Це вогняна хода наших дітей, нашого війська, яке перемелює і спалює споконвічного ворога.

Сьогодні один каже:

- Слава Україні!

А мільйони відгукуються:

- Героям слава!

Сьогодні, Степане Андрійовичу, більшість світу - УПА.

Тож хай ця бойова хода нового покоління бандерівців буде переможною!

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...