Блог | Навалять империи
Все как всегда - никто ничего не знает точно, предположения от прямых параллелей с нашим, что произошло как так недавно - до теорий заговоров разного кроя и уровня интеллекта, внутреннего состояния нашего личного мата-харьства.
И ясно, что после приземления зверей из России и Беларуси, вооруженных определенными приказами по зачистке – там есть места, где живые позавидуют мертвым, а есть такие, где УЖЕ позавидовали. Ясно также, что масштабы погибших и изуродованных еще не скоро будут известны.
Но я о другом.
Далее текст на языке оригинала.
Я про те, як нормальні люди сиділи у ці дні, стискали кулаки і просили:
- Ну, давайте, казахи! Наваляйте їм! Ну, хоч ви наваляйте!
Кому - їм?
Імперії. Суто імперії. Бо нормальні люди не можуть не стискати кулаки в надії, що хтось наваляє імперії. Ну, хоч хтось.
Марно було сподіватись, що наваляють бєларуси. Бідолахи отримали страшний історичний урок. Можливо, останній в історії боротьби Бєларусі.
Але казахстанський бунт, безглуздий і безпощадний - можливо, мав шанс?
... та ні, не мав.
Імперія і сама любить подібні бунти. Тоді у неї є можливість натягнути оту гумову мотузку, яка тримає й досі усі (майже усі) країни, що наче вирвались колись з імперії. Наче...
Але я про інше, про інше.
Я нарешті зрозуміла, як колись сиділи нормальні люди біля моніторів і шепотіли:
- Ну, давайте, українці, наваляйте їм!
Я нарешті зрозуміла, звідки була ота шалена підтримка всього світу - підтримка нашого Майдану і нашої святої війни.
І ми ж таки наваляли.
От як не крути, а ми наваляли...
... не терплю, коли самі українці репетують, що, мовляв, Майдан насправді не переміг. Що он дивіться, хто прийшов до влади після Майдану!
Все бачимо, все розуміємо. Прийшла та ж сама шушера.
Але ця шушера вже знала, що Україна може наваляти.
Стара шушера змінилась новою - але і ця шушера знає, що можуть наваляти.
Тому що переміг тоді Майдан.
Нехай інерція гумової мотузки тягне кудись вбік і назад - але до імперії взад вже не вийде. Бо Майдан наваляв саме за це. За прагнення ставати до імперських лав. Цього більше не буде.
Що було потім?
В нас відбирали Крим, Донбас, Луганщину, намічалась Харківшина, Запорізька, південні області і Днєпр.
Ви знаєте, як стояли ми по коліно в крові.
І лише тепер я розумію, як стискали кулаки нормальні люди світу і просили:
- Українці, ми розуміємо, що шансів у вас немає. Але хоч наостанок наваляйте їм.
Так, у нас майже не було шансів. Але ми таки наваляли.
Не завдяки шушері, яка нами правила, а скоріше, всупереч рішенням тієї шушери - але ми це зробили.
Слухайте, в мене стабільно не ок з історією, але мені здається, що ТАК наваляти спромоглись лише українці й фіни?
Отак, відірватись з кров'ю, але заливши і ворога його ж кров'ю - і вирватись. Порвати гумову мотузку імперської інерційності.
Тому, не влізаючи в теорії змов, не аналізуючи той чи інший протест, чудово розуміючи, що такий пост в світле свято Різдва Христова наче й не повинен звучати, адже чудовий хлопчик тридцяти трьох років вчив нас любові і любові до ближнього - все ж переконливо пропоную:
- Наваляйте імперії, братця. Хто де може і як може. Наваляйте їм.
Святе це діло, прости господи - наваляти імперії.
Амінь.
