Блог | "Культурное" бездействие правительства
З 24 лютого в Україні знову запроваджений адаптивний карантин, що означає обмеження в роботі культурних та мистецьких закладів, а якщо населений пункт чи регіон буде віднесено до червоної зони, то й заборона для них приймати відвідувачів, слухачів чи глядачів. З початку пандемії і обмежувальних заходів, в тому числі жорсткого карантину, уряд не подбав про захист і допомогу працівникам чи учасникам культурних та креативних індустрій, подібно до того як надавав підтримку підприємцям – звільняв від сплати податків чи виплачував певну суму компенсації. Продовжує він бездіяти й сьогодні, окрім кількох ініціатив, які радше є саме винятками.
В своїй попередніх колонках на початку осені та наприкінці року я вже писала про значне падіння доходів та втрату засобів до існування в більшості творчих колективів чи окремих митців та артистів. Якщо національним закладам культури поталанило - фінансування з бюджету не припинялося і вони продовжували працювати, хоч й в закритому творчому режимі, то іншим, наприклад, комунальним чи приватним культурним та мистецьким закладам, народним артистам, естрадним виконавцям чи гуртам, самозайнятим митцям непереливки. Вони не мають жодного державного фінансування, підтримка місцевих громад доволі скромна, бізнесу теж зараз не до філантропії, а більшість з них працювали самі на себе, а основним джерелом їх доходів були публічні заходи, святкування та концерти.
Міністерство культури звісно створило програми інституційної підтримки через гранти Українського культурного фонду з бюджетом у 500 млн. грн. або близько 15 мл. євро на всю країну. І багато культурних закладів подалися на грантову інституційну підтримку від УКФ. Втім, як я вже відзначала, не всі заклади культури чи креативної індустрії можуть податися на фінансування до УКФ. Багато з них не може подаватися на гранти УКФ, або не має такої спроможності, наприклад, є невеликими самодіяльними творчими майстернями чи гуртами. До прикладу, у Черкаській області інституційну підтримку від УКФ отримали Черкаський обласний краєзнавчий музей, Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка", Державний історико-культурний заповідник "Трипільска культура" тощо. Звісно, ми повинні підтримувати національні чи комунальні заклади культури, але при цьому не потрібно забувати й про інші – самодіяльні чи самозайняті колективи чи гурти, естрадних виконавців, приватні заклади культури чи мистецькі об’єднання тощо.
Одним словом, якщо взяти культурний та креативний сектор в цілому, то уряд фактично бездіяв щодо підтримки чи вирішення проблем в цих секторах, які виникли чи були спричинені карантином.
Натомість в європейських країнах (Україна ж здійснює євроінтеграцію для запровадження європейських стандартів?) відразу окрім власне допомоги підприємцям та підприємствам подумали й про культуру та мистецтво. Так, в маленькій Чехії, уряд виділив майже 30 млн. євро для допомоги та компенсації видатків тим закладам та організаціям, які змушені були перенести чи скасувати проведення культурних заходів у зв’язку із запровадженими обмеженнями під час карантину. Організаторам можуть компенсувати до 50% їхніх витрат, а постійно діючим інституціям забезпечити 80% їхнього фінансування. Окрім того, уряд передбачив допомогу й самопрацевлаштованим чи самозайнятим митцям чи технічним спеціалістам з культурної сфери. Аналогічним шляхом пішли в Латвії - передбачили для організаторів культурних подій 5 млн. євро для компенсації за скасовані чи перенесені культурні заходи.
В Угорщині вирішили допомагати інституціям та закладам субсидіями на зарплату для працівників в сфері культури. Болгарія теж пішла таким шляхом і виділила на ці цілі 770 млн. євро для зарплатних субсидій з метою збереження робочих місць, в тому числі в сфері культури. Що ж тоді говорити про Польщу, яка виділила на підтримку культури та збереження робочих місць у культурній сфері більше $100 млн. При цьому допомогу виділяли місцевим закладам культури, громадським організаціям, підприємцям та компаніям, які займаються сценічним обладнанням та інженерією.
Якщо ми рухаємося до стандартів ЄС, то Єврокомісія розробила тимчасову інструкцію дороговказ для національних урядів заходів державної допомоги культурі та креативній індустрії. Нашому уряду можна брати і діяти за цими рекомендаціями і не потрібно винаходити "свого велосипеда", але схоже нема "політичної волі".
