Блог | Давайте подпевать хору, не боясь московского сапога на горле
И еще неземной красоты вам в ленту – это можно слушать вечно, и каждый раз умиляться до слез.
Далее текст на языке оригинала.
(Згадалося, як колись, пішовши з чоловіком у Ботсад "на сакуру", потрапили були під зливу і сховалися, разом з іншими любителями квіточок, у храм МП – мов у льох ускочили: мало того, що непривітні служиві суворо остерігали, щоб ніяких знімків, і взагалі були сильно невдоволені напливом "несвоєї" публіки, але добило мене оголошення: "ПОДПЕВАНИЕ ХОРУ НЕ БЛАГОСЛОВЛЯЕТСЯ"(с), – тут я вже не стрималась, розреготалася вголос, аж мусили ми втікати на ґанок від гріха подалі, і я ще довго потім цей анекдот переповідала, обурюючись: та що ж це за Церква така, якщо в ній Богові хвалу з усіма разом співати не можна, це ж абсурд, що суперечить самій ідеї християнської громади!.. Давно діло було, років 10 тому - щО це за церква, звідтоді ми всі побачили ще в 2014-му, і, о Господи, як же це прекрасно, що ця полуда потроху спадає, морок розвіюється, і люди можуть бачити навіч, що правдива Церква - це там, де бути, насамперед, РАДІСНО...)
Тож співаймо, щиро й від душі - "підспівуймо хору", не боячись московського чобота на горлі: це все теж – про свободу, про її прибування в "тілі народу": про нашу силу.
Христос родився!
