Блог | Кібер- і реальний булінг: що страшніше?
Ні, комп’ютер сам не вб’є. Убиває людина. Фізично битимуть на вулиці. Тому, звичайно, здається, що булінг у реальному житті жорстокіше.
Я не буду тут розкривати інші форми інтернет-злочинів, які не мають відношення до булінгу (хоча їх часто прив’язують): групи смерті, кібергрумінг, онлайн шахрайство, кібератаки та інтернет-тероризм (починаючи від формування терористичних груп і закінчуючи псевдомінуванням). Хоча вони демонструють, наскільки небезпечним для реального життя є віртуальний світ.
Читайте: "Кидались камінням в школяра": в Одеській області покарали батьків за булінг сина
Кібербулінг – це не просто онлайн-версією звичайного цькування. Він може бути продовженням цькування дитини у реальному житті. Але він суттєво відрізняється від "живої версії" булінгу.
Перше, кібербулінг може мати фізичні наслідки. Відповідно до американських досліджень, онлайн-цькування збільшує кількість спроб самогубства на 8,7%. Якщо це трансформувати в українську статистику самогубств – більше 200 спроб суїцидів щороку. І це лише серед неповнолітніх.
Друге. Технічні особливості кіберцькування: анонімність – дозволяє не просто ховатись за фейковими акаунтам. Вона позбавляє візуального контакту, а відповідно знижує соціальну відповідальність та збільшує агресію. Так само як військовим простіше натиснути на кнопку, запустити ракету і вбити сотню людей, ніж убити одного противника штик-ножем.
Читайте: Як зупинити булінг учителя: стоп, цькування!
Третє - раптовість. У кібербулінгу немає чіткого поділу "кривдник-жертва-свідки", як це відбувається у реальному житті. Не обов’язково, наприклад, щоб жертва мала низьку самооцінку, а кривдник - фізичні переваги. Жертва у реальному житті може стати булером у віртуальному просторі. А свідки, як тільки натискають like чи "поширити", відразу перетворюються у кривдників. Раптовими жертвами кіберцькування можуть стати і люди, які взагалі не користуються Інтернетом. Так, одним із напрямків кібербулінгу є хепіслепінг. Це коли людину можуть побити незнайомі люди, раптово і ні за що. Для того, щоб зняти на відео, викласти у мережі та отримати мільйон переглядів.
Четверте. Кібербулінг важче піддається покаранню. Часто згадують, що перше судове рішення стосувалось саме кібер-версії цькування. Нагадаю, у тому інциденті в соцмережу було злито відео, на якому застосовувалось фізичне насилля. Та, якщо розібратись, то це відео в Інстаграм було швидше доказом насилля, а не самим злочином.
Читайте: Булінг в школах України: названі регіони-лідери за кількістю оформлених протоколів
П’яте. Кібербулінг не має локалізації. Для нього немає поняття "в домику". Бо діти мають доступ до соцмереж будь-де. Вдома, на вулиці, в школі. Навіть забрати дівайс – не вихід. Бо соцмережі – це те місце де дитина проводить більшу половину свого свідомого життя. Заберете телефон – вона зайде з телефону друга. Це її реальність. Це те, де протікає справжнє, в розумінні дітей, життя.
