Блог | Удары дронами по российским НПЗ: Силы обороны нашли "ахиллесовую пяту" путинского режима
В марте Украина нанесла дроновые удары по ряду ключевых нефтеперерабатывающих заводов на территории Российской Федерации.
Далее текст на языке оригинала.
Атаки українських дронів на об’єкти на території Російської Федерації не були чимось новим і несподіваним. Та у березні Росія пережила те, що ще не переживала за час повномасштабної війни. Йдеться про атаки на нафтопереробні заводи — у Ростовській та Рязанській, у Ленінградській та Нижегородській областях. Причому головна особливість цих атак була не в самому факті ударів по об’єктах нафтопереробної промисловості країни-агресора.
Нагадаю, в ніч на 13 березня Служба безпеки України атакувала дронами нафтопереробні заводи в Росії, зокрема, в Рязані. Удар був нанесений в установку блоку теплообмінника.
Крім того, 13 березня удари з використанням БПЛА були нанесені по НПЗ у Кстово Нижегородської області, Кірішах Ленінградської області та Новошахтинському заводу нафтопродуктів у Ростовській області РФ. Роботу останнього підприємства було зупинено.
Особливістю цих атак є те, що вони були одночасні, тоді як 2023 року ті удари по російських НПЗ, які мали місце — це були одиночні удари.
Удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах у березні 2024 року стали не випадковістю, а реакцією на збільшення рівня морського експорту країною-агресором нафти та нафтопродуктів. Нагадаю, що в останні тижні кількість вивезеної з Росії нафти якщо й не била рекорди, то наближалася до них. Середній дохід за чотири тижні зріс, збільшившись приблизно на 50 мільйонів доларів, до 1,66 мільярда доларів на тиждень. Про це повідомляє агентство Bloomberg.
Загальна вартість сирої нафти, що експортується, зросла до найвищого показника з жовтня, досягнувши 1,86 мільярда доларів за семиденний період, попри міжнародний режим санкцій, покликаний обмежити можливості президента Володимира Путіна фінансувати війну в Україні, яка вже триває третій рік.
Минулого тижня в тихоокеанському порту Козьміно було завантажено одинадцять танкерів. Це лише на один менше, ніж рекордна кількість, зафіксована за тиждень до 4 лютого, і на п'ять більше, ніж під час ураження операцій минулого тижня.
Тобто Російська Федерація знайшла варіанти, як обходити західні санкції, запроваджені проти нафтогазової сфери країнами Заходу. І в цей момент свій удар по цій сфері завдала Україна. А для того, щоб він, цей удар був максимально ефективним і болючим для росіян, атаки відбувалися одночасно на кілька ключових нафтопереробних заводах. Бо це посилювало ефект і не дозволило б переключити канали постачання і переробки вуглеводнів.
Що ж отримала Росія після березневих атак — які, будуть продовжуватися і надалі, саме тому, що Україна отримала відповідний результат.
По-перше, загальний збиток нафтопереробної галузі Російської Федерації є досить серйозним. Пошкоджень зазнали близько 12% усієї галузі — тобто кожен восьмий барель нафти не потрапив на переробку і не відправився на експорт, врешті-решт не приніс країні-агресору валюту, потрібну для продовження війни проти України.
Та, крім таких загальних успіхів — бо ж били українські дрони не по будь-яких НПЗ, а по одних із найбільших в російській нафтовій галузі — є і конкретні результати, які є ще показовішими у контексті боротьби із економікою путінського режиму.
Так, наприклад, один нафтопереробний завод, Новошахтинський, який є найбільшим підприємством галузі у південній частині Російської Федерації — взагалі закрився на ремонт. Потужність заводу становить 5,6 мільйона тонн на рік або близько 112 тисяч барелів на день.
Причиною стало те, що український дрон спрацював дуже влучно і дошкульно, влучивши у теплообмінник, без якого повноцінна робота підприємства просто неможлива. А це, у свою чергу означає, що оператори дронів, які брали участь у березневій атаці на російські НПЗ — били не наосліп, не просто по території підприємств, а чітко знали найвразливіші точки на території заводів.
Удар по нафтопереробному заводу в Рязані приблизно за 200 кілометрів від Москви, був завданий по потужності, завдяки якій Росія отримує 17,1 мільйона тонн нафтопродуктів на рік, або близько 340 тисяч барелів на день. Рязанський НПЗ є основним постачальником моторного палива для столичних регіонів Росії.
Усе це означає одну просту річ. Ці атаки були добре підготовлені, і, зважаючи на серйозний успіх, триматимуть і надалі. А Росія і невдалими спробами завадити українським дронам, і істеричною реакцією Кремля у виконанні Дмитра Медведєва — продемонструвала усю вразливість і нездатність захистити свою власну територію.
І не просто територію, а ключову для виживання і продовження війни галузь. Тож можна сказати, що українці таки намацали "ахілесову п’яту" путінського режиму — і тепер будуть бити у ці точки до того моменту, поки повністю не зруйнують нафтову галузь країни-агресора.
А що буде після цього, після втрати головної бюджетоформуючої і бюджетонаповнюючої галузі, спрогнозувати неважко. Особливо зважаючи на те, що навіть до ударів по НПЗ, за перші два місяці 2024 року, було витрачено понад 90% коштів, які у держбюджеті РФ були заплановані на увесь рік.
Наразі завдання Сил оборони України – позбавити ворога ресурсів і зменшити потік нафтових грошей та палива, які агресор направляє безпосередньо на війну, на вбивства українських громадян.
