Блог | Как "дорогой друг" Путина станет его врагом?

Через декілька днів Китай буде святкувати чергову річницю, коли 1 жовтня 1949 року на площі Тяньаньмень Мао Цзедун проголосив утворення Китайської Народної Республіки.

КНР 1 жовтня виповниться 74 роки, але історія китайської державності налічує майже чотири тисячоліття.

Китай унікальна країна, як і унікальний китайський народ.

Світова цивілізація багато в чому повинна завдячувати китайцям. Вони винайшли папір, порох, компас, паперові гроші придумали банківський кредит та багато іншого, що істотно вплинуло на розвиток земної цивілізації.

Перш ніж зосередити свою увагу на сьогоденні, декілька дуже важливих ремарок.

Мао Цзедун залишив Китай надзвичайно бідною країною - голою і босою. Після смерті Мао фактичним керівником країни став Ден Сяопін. Він ініціював реформи, які докорінно змінили економіку Китаю.

Селянам було дозволено працювати на себе, а не лише на комуни. Китай почав відкриватися для іноземних інвестицій.

Тільки у 1979 році Китай відновив дипломатичні відносини зі США. Завдяки цьому, американські компанії активно вкладалися в китайську економіку, в тому числі і завдяки дешевій робочій силі та низьким витратам.

З середини 1990-х китайська економіка почала бурхливо зростати завдяки перш за все двом подіям: приєднання Гонконгу та вступу Китаю до Світової організації торгівлі.

Подібно до Росії Китай розбагатів, як тільки перейшов до ринкової економіки і відкрився Заходу в 1990-х. Богатство зростало на 10-15% на рік, але поступово наздоганяюче зростання, індустріалізація та урбанізація вичерпали себе, і при Сі економіка зростала вже вдвічі повільніше, на 5-7% на рік.

І ось минулого року вона додала всього близько 3%, і у другому кварталі 2023 року зростання також ледве перевищило 3%. Загалом за рік добре, якщо буде 5%, незважаючи на низьку базу порівняння з попереднім ковидним 2022-м, який Китай провів у тотальному локдауні. Що однозначно вказує на наявність серйозних економічних проблем в країні. Влада Китаю довгий час не звертала увагу на показники економіки, які постійно погіршувалися і тільки зараз, нарешті, усвідомила, що подальше зростання кризових явищ загрожує не стільки стабільності економіки Китаю, скільки політичній владі комуністичної партії.

Мені приходилось декілька разів бувати в Китаї. В процесі перебування в цій країні мав багато спілкування з китайцями. Останній раз був у Піднебесній за декілька років до повномасштабної війни, яку розпочав путін проти нашої країни. В процесі спілкування з китайцями, а багато з них знають руську мову, вирисовувалась достатньо сумна картина від того, що відбувалось в Китаї очима простих китайців. Вони майже усі звертали увагу на демографічну кризу, яку спричинило рішення влади про обмеження народжуваності, в результаті чого сім’я не могла мати більше однієї дитини. В результаті цього, різко зменшилась народжуваність, це почало істотно впливати на демографічну ситуацію в Китаї. Достатньо сказати, що за останні 10 років припродній приріст населення склав лише 10 млн. китайців, а наприклад у В`єтнамі за такий же період приріст населення був теж, приблизно 10 млн. вьєтнамців, але тут треба враховувати, що в Китаї населення приблизно в 15 разів більше ніж у В’єтнамі.

Високі ціни на житло та висока вартість навчання відіграють одну з найважливіших ролей у рішенні народжувати дітей. За даними китайського аналітичного центру YuWa Population Research, у Китаї виховання дитини в середньому обходиться майже у сім ВВП на душу населення, тоді як у США – лише чотири. Незважаючи на деякі пом’якшення щодо народжуваності, багато китайських сімей вже і не хочуть мати більше дітей..Це вже є результат незадовільного економічного стану китайців, для яких двоє і більше дітей вже економічно не під силу.

Китайці в розмові зі мною, часто жалілися, що значно подорожчали квартири і їм було вже важко їх купити. У зв’язку з цим, дуже багато побудованого житла не продано. До речі, за даними аналітиків зараз у Китаї є біля 23 млн непроданих квартир. Щоб було зрозуміло, в цих квартирах можна було б розселити майже усе населення такої країни, як Велика Британія.

Що ще кинулось мені в очі - велика кількість недобудованих споруд - житлові будинки і інші споруди. Прості китайці ще чотири роки тому назад почали значно відчувати погіршення свого матеріального становища, особливо це стосувалось сільського населення. Китайська нація почала різко старіти, питома вага осіб похилого віку різко збільшилась, а це в значній мірі лягало на бюджет, оскільки потрібно було збільшувати соціальні витрати, що ще більше почало загострювати економічну ситуацію у Китаї. Серед молодого покоління китайців росло невдоволення тією ситуацією, яка почала стрімко погіршуватись в Китаї.

Китайці почали усвідомлювати, чим більшою починалась торгівельна війна з США, тим гірше починали жити китайці.

Я не буду глибоко аналізувати ситуацію, до якої довів Китай СіЦзіньпін. Вона видається надзвичайно загрозливою.

Я думаю можна погодитись з аналітиками, які вважають, що — двигуни зростання, за рахунок яких Китай розвивався після світової фінансової кризи 2008-2009 років, вичерпали себе як мінімум на найближче десятиліття.

Мені видається, що проблема економічних негараздів, до яких спричинилася економіка Китаю, лежить не тільки і не стільки в суто економічних факторах. Ця проблема набагато глибша і більш небезпечна і не для економічної стабільності Китаю, а для політичної стабільності, і яка може призвести до руйнівних наслідків - головна причина - зростаюча недовіра китайців до комуністичної влади. Китайці дедалі менше вірять у майбутнє та у здатність компартії забезпечувати безперервне зростання добробуту, до якого звикло ціле покоління.

В таких умовах стає все більш очевидним, що в Китаї швидкими темпами наростає не економічна криза, а політична.

Китайці все більш відкрито починають висловлювати серйозні сумніви у здатності Компартії Китаю подолати цю кризу.

Ще зовсім недавно усі вважали, що позиція Сі Цзіньпіна непохитна, його авторитет не піддавався сумніву.

Але, розпочалася війна, найбільша за останні 70 років - путін напав на Україну.

Мені вже багато разів доводилося аналізувати можливу причетність Сі Цзіньпіна до цієї війни.

Як і раніше, твердо переконаний, що зелене світло путіну у агресії проти України засвітив Сі Цзіньпін. Можна не сумніватись, що саме Сі Цзіньпін благословив путіна на цю агресію. Немає достовірних даних, що і прості китайці палко підтримали війну путіна в Україні, але те що вони не протестували проти цієї війни - це факт. Зрозуміло, що успішна війна путіна і захоплення України, могло підштовхнути до аналогічних дій Сі Цзіньпіна в Тайвані. Проблема захоплення Тайваню для Сі Цзіньпіна стала більш актуальною, ніж економічні проблеми, які невпинно насуваються на Китай.

Але бліцкріг путіна не вдався! Він програв перший етап війни і зараз програє війну з Україною стратегічно.

Цей програш путіна став надзвичайно потужним ударом по Сі Цзіньпіну, який вимушений кардинально змінювати свої подальші плани.

Війна путіна з Україною, яку засудило світове співтовариство, розвело США і Китай по різні боки.

США зайняли потужну проукраїнську позицію і надають Україні усю необхідну допомогу, завдяки якій ЗСУ вдається хоч і повільно, але наступати на ворога і звільняти українські території. А в цей час Китай хоч і не став повноцінним союзником путіна у цій війні і не займає відкриту проросійську позицію, тим не менш немає сумніву у тому, що Сі Цзіньпін продовжує підтримувати агресора і йому допомагати. Стає все більш очевидним, що Китай хоче отримати для себе найбільші економічні вигоди із цієї війни.

Разом з тим, зрозуміло, що подальша підтримка Сі Цзіньпіном путіна може призвести до непередбачуваних наслідків у самому Китаї.

Сі Цзіньпін мабуть почав усвідомлювати усю складність ситуації ,в яку сам і завів Китай. Він значно обмежив міжнародні контакти, скасував усі важливі міжнародні поїздки і участь у важливих міжнародних форумах світового рівня. Також він шукає вихід із ситуації. Він не може не розуміти, що подальша його конфронтація із США і ЄС - це дуже швидке загострення внутрішньої ситуації в Китаї, яка може мати катастрофічні наслідки. Але, Сі Цзіньпін не може не розуміти, що ця економічна криза, яка потужно накриває Китай може призвести до політичних потрясінь.

Достатньо привести лише одну цифру, щоб зрозуміти масштаби економічного співробітництва Китаю і колективного заходу. — Товарообіг Китаю з Євросоюзом і США в 2022 році становив $1,6 трлн — у 8 разів більше, ніж з Росією.

Це означає, що будь-яка подальша конфронтація Китаю з США та ЄС може призвести до руйнівних наслідків і не тільки економічного характеру, але і політичного.

Разом з тим, не можна забувати, що росія є справді важливим стратегічним партнером у боротьбі Китаю проти Сполучених Штатів Америки. І тому Китай намагається разом із росією вибудовувати комфортний багатополярний світ.

Китай шаленими темпами шукає вихід із критичного стану. І не можна не дооцінювати можливості Китаю.

Останніми місяцями в Китаї почали відбуватися якісь дивні речі. З політичноі арени несподівано зникли два найближчих соратники Сі Цзіньпіна - міністр закордонних справ і міністр оборони, а також деякі військові керівники Стратегічних ядерних сил Китаю. Це може свідчити лише про те, що не виключено, у вищому керівництві Китаю відбуваються певні чистки, до яких китайці звикли, або почалась нова боротьба із шпигунами.

В будь-якому випадку, такі події підривають стабільність китайської влади.

Мабуть Сі Цзіньпін усвідомив, що країну, її подальший розвиток, треба розвертати трохи в іншому напрямку, оскільки зволікання з цим, може мати негативні наслідки для нього особисто.

Сі Цзіньпін у роздумах. Шукає правильний шлях виходу з кризи. При цьому потрібно бути впевненим, що відносини стратегічного партнерства між ним і путіним будуть збережені.

Але, лідер Китаю не може не дооцінювати економічні фактори і від кого залежить благополуччя Китаю.

Серйозне уповільнення зростання може виплеснути на вулиці нові мільйони безробітних, що може спричинити соціальну та політичну нестабільність у країні. Основний удар по економіці завдає скорочення експортних постачань, особливо на американський ринок. Деякі економісти підрахували, що зростання в Китаї ВВП навіть нижче 7% може призвести до серйозних потрясінь.

На початку літа Держсекретар США Ентоні Блінкен був у Китаї і мав особисту зустріч з Сі Цзіньпіном. Мені здається, що ця зустріч і ті домовленості, які були досягнуті багато в чому може змінити характер американсько-китайських відносин, які однозначно можуть змінити і позицію Сі Цзіньпіна щодо путінської війни в Україні. Особливо важливо для Китая була чітка позиція США по Тайваню. "США не підтримують незалежність Тайваню і не хочуть вступати в конфлікт з Китаєм", - сказав Блінкен. Держсекретар США зазначив, "що Вашингтон не хоче нової холодної війни і не бажає змінювати систему КНР." Сі Цзіньпін під час зустрічі з Ентоні Блінкеном заявив, що від того, чи Пекін і Вашингтон зможуть правильно співіснувати, залежить майбутнє і доля людства.

Отже, Китай починає усвідомлювати, що тільки правильне співіснування з США може визначити долю людства.

В яку сторону поверне Сі Цзіньпін Китай побачимо вже скоро. Як заявили в росії, путін в жовтні місяці збирається відвідати Пекін і зустрітися з лідером КНР. Мабуть не від гарного життя путін поїде на уклін до Сі Цзіньпіна. За результатами цього візиту, якщо він дійсно відбудеться, можна буде більш чітко побачити подальші контури політики Китаю. Але вже зараз цілком очевидно, що подальша дружба путіна і Сі Цзіньпіна буде вступати в усе більшу конфронтацію з колективним Заходом, що може призвести в Китаї до руйнівних наслідків.

Що вибере Сі Цзіньпін - рятувати "китайське диво", чи припиняти підтримку путіна.

Все залежить тепер який вибір зробить Сі Цзіньпін.

Скоро побачимо.