Блог | Эффективное самоуничтожение, или Почему горит россия

Если бы граждане России умели критически мыслить. Да что там критично – просто мыслить, думать, понимать простые вещи, это было бы что-то космическое. Я когда слышу, как они говорят о каких-то там нано-технологиях, всегда думаю – вам бы просто думать научиться, понимать, смотреть вокруг себя, выводы делать, вот уже были бы нано-технологии, потому что всю жизнь жить в грязи и не видеть того, это уметь нужно.

Далее текст на языке оригинала.

Країна нафти, газу, золота, природних та людських ресурсів. Коли ми чуємо це, то уява малює щось величне ж, да? Наприклад, Катар, країна, де за рахунок нафти люди народжуються вже забезпеченими, бо держава дбає про них. Це сучасні технології. Сучасні архітектурні забудови. Це краса та велич. Але мова йде не про Катар, а про росію. Країну дерев’яних вуличних туалетів, які крадуть місцеві жителі, щоб розтопити пічку. Росія, яка має усі необхідні ресурси для створення затишного та соціально спрямованого на людину світу, не має у більшості міст та регіонів комунальних комунікацій, каналізації, водопостачання. Росія – країна дерев’яних багатоповерхівок без опалення та ванних кімнат. Росія, країна де унітаз, мікрохвильовка, телевізор та сучасні забудови викликають шок та роздратування небаченим для росіян побутом.

Кожен 10-й росіянин не має вдома ванної кімнати та вбиральні. Нано-технології кажете? Росстат: 22,6% населення Росії живе без каналізації, майже 17% – з вигрібними ямами. Понад 22% російських домогосподарств або понад п’ята частина жителів росії досі не мають доступу до централізованої каналізації. 16,8% росіян користуються вигрібними ямами, а в 5,8% населення система каналізації взагалі відсутня. Ще близько 12,6% росіян повідомили, що не мають туалету у своїй квартирі або будинку, в якому живуть: вони користуються санвузлами загального користування (наприклад, у комунальній квартирі) або мають туалет в окремій будові.

Здебільшого без каналізації живуть люди у селах: про відсутність цього виду зручностей повідомили соціологам 66,5% росіян, які мешкають у сільській місцевості. Росстат підрахував, що з вигрібними ямами сьогодні живуть 48,1% сімей у селах, а понад 18% мешканців села не мають каналізації загалом. В окремій будові або дворовій споруді мають туалет 38,2% сільських мешканців та 4,7% міських.

Дві третини росіян мешкають у багатоквартирній будівлі, 31 тисяча осіб постійно проживає в готелях, 64 тисячі росіян вважаються бездомними, а кожен п’ятий росіянин мешкає у дерев’яному будинку.

В цьому році росіянам дозволили будувати дерев’яні багатоповерхівки. Не треба починати розмову про екологічність таких забудов. Насправді, це бідність. Насправді уся росія, яку показують по телебаченню, це кілька міст мільйонників, москва, пітєр. Й крапка. Все. На цьому життя на росії завмерло десь у 60-ті роки. Уся велич росії, це "потьомкінські деревні". Тобто красива картинка за яку ховають гниль, плісень та зруйновані фасади.

В Україні відсутній такий вислів як "українська глибинка". Як це? Що це? Наскільки це повинно бути глибоко від міста чи цивілізації? Бо кожне українське село, це електрика, газ, інтернет, ФАП, амбулаторія, асфальтовані дороги, школи, дитсадки, дитячі майданчики. Десь більше розвинене, десь менше, але майже усюди фермери, гудуть трактори, працюють підприємства, розвивається приватний бізнес.

На росії вислів "русская глубинка" розуміє кожен росіянин й може описати увесь треш життя у такому стані: ані дорог, ані води, ані світла, ані газу, ані інтернету, ані доступу до лікарні, ані школи, ані роботи. Дерев’яні хати з піччю по-чорному, це коли дим йде у хату, туалет у дворі, який вже майже згнив, багнюка, сморід, купи сміття.

Чому так, спитаєте ви. Це ментальність росіян. Вони так звикли жити, вони не розуміють тих, хто хоче створити для себе кращі умови життя, більш того, прагнення жити краще, чистіше сприймається як ворожа пропаганда та зрада російських скрепів.

Люди просто не розуміють, як жити по-іншому, ненавидять тих, хто має можливість жити по-іншому, вимагають рівності для всіх, але чомусь рівність не в гарних умовах, а ось, рівності для усіх у багні та смітті.

Пам’ятаєте "кто разрешил вам так красиво жить"? Це ось правда руської людини, яка не розуміє, що таке нормальне життя. На гарне життя їм потрібен дозвіл, але навіть отримавши такий дозвіл, ніхто не буде будувати собі нове життя, бо його має забезпечити влада.

Інфантильність радянської людини? Можливо. Але мені здається, це просто душевний занепад, ницість, ледарство, які стали основою національною рисою руської людини.

Що цікаво, я ось спостерігала за земляками, які народилися на Луганщині, але поїхали на росію, стали громадянами росії чи тривалий час мешкали на росії. Як вони змінюються. Ось вдома на Луганщині квітник біля хати, вишитий рушничок на Великдень, чисті руки, чистий одяг. Як поїхав на росію, то повертаючись у місто ці люди вели себе, вибачте, як свині: де поїв – там посрав, де посрав – там поїв. Щоб вони прибрали за собою на пікнику? Та нізащо.

Я якось поцікавилася у таких орусявлених земляків, чому на росії така фобія до чистоти та така залежність від сміття. Відповідь мене ошарашила. Виявляється росіянин – це велич, могутність, тому прибирати після великої людини має хтось, бо це його гідність поїсти та йти не прибираючи.

Добре. А чому ж тоді росіяни не організують для себе, величних, місця побуду. Тут версії були різні. З ними я дещо згідна. Ті росіяни, які мають гроші, ті вкладають у ремонт та розбудову свого побуту, як й ті, хто був за кордоном чи мешкає у місті. Чим подалі від центру, тим бідніше населення, чим бідніше населення тим менше у них потреб у цивілізаційних принадах. Посрати вони можуть й під берізкою.

Тоді я спитала, як таке можливо, що росія, країна ресурсів має такі селища, міста, регіони, де живуть бідні люди. Настільки бідні, що не мають змоги зробити ремонт, побудувати житло, чому влада не вкладає гроші у свою державу, свої міста, людей, щоб покращити їх життя.

Звісно ж я вислухала про корупцію, про ворів-олігархів, про те, що нарід завжди потерпає, його завжди обкрадають й все таке патріотично-комуністичне. Напевне з цими наративами на броневічок ліз ще товариш ленін. Звісно мені пояснили, що нарід росії нічого не може вдіяти проти крадіїв бюджету, корупціонерів, тому потерпає, але колись… колись прийде на росію людина, яка все забере у багатих, віддасть бідним та побудує гарні туалети, а дерев’яні будинки де живе більшість мешканців "російської глибинки", перетворить на казкові палаці. Хтось. Колись.

Тому на росії так багато пожеж. Бо велика кількість старого дерев’яного житла, де не має гарної проводки, де недбалість мешканців та любов до засмічення. Де курнув – там плюнув, де плюнув – там поїв, де поїв – там посрав. Оце норма життя руської людини. Оця норма й призвела до самознищення.

Кожен рік на росії щось горить. Останні 2 роки, це вже стабільність.

Ну, коли ось у період з 2022 по теперішній час на росії горять супермаркети та заводи, це зрозуміло. Це власники роблять підпал, щоб отримати страхові виплати та чкурнути за кордон подалі від скажених комуністів-путіністів й просто дурного наріду, що вже не вміє думати, а тільки повторює телевізійних солов’їний помьот. А коли вигоряють цілі деревні, міста та селища, це вже дивно.

Ось прямо зараз у прямому ефірі горить селище Сосьва (Свердловська область рф) де вже згоріло 92 дерев’яних будинки, зі слів голови району, згорів "хороший кусок поселка".

Трошки подалі горить селище Вісім (напевно назвали його так українські люди, яких туди виселяла радянська влада). Фактично обидва селища вже зникли з карти рф, бо усі будинки у них були з дерева, то просто загорілися, як сірник.

Кажуть про те, що пожежа почалася на лісопилці чи столярному цеху, але у соцмережах пишуть про те, що вогонь прийшов з очерету, який підпалили місцеві жителі. Підпалили з банальної причини, в очерет зносить сміття усе місто, то кожен рік його випалюють, щоб спалити сміття й було куди носити нове. Очерет відростає, створює затишне місце, куди можна піти "по нужде", тобто до туалету, винести туди сміття з хати.

Цитую: "Горят отходы деревопроизводства и рядом расположенные строения. Быстрому распространению огня способствуют порывы ветра и большое количество сухой растительности".

Вчора горіло селище Тайожне, де згоріло понад 30 дерев’яних будинків, більшість з котрих 2-4 поверхові. Теж через випалювання трави, очерету та місцевого сміттєзвалища, яке невпорядковане знаходиться просто у ліску.

Цим людям не побудують сучасне житло, не нададуть допомогу. Пощастить, якщо збудують знову дерев’яні халупи. Але, як показує практика, ці люди будуть жити у бараках, тинятися по родичам чи поїдуть кудись на заробітки, аби втекти від голоду та холоду.

В цей час росія витрачає мільярди доларів на війну з Україною, на підтримку окупаційної влади в ОРДЛО, Криму та в ЦАР. Якби громадяни росії вміли критично мислити. Та що там критично, просто мислити, думати, розуміти прості речі, це вже б було щось космічне. Як би росіяни вміли думати, вони б озирнулися навколо себе, подивилися б на своє життя без рожевих окулярів, вони б побачили своє жалюгідне життя та змогли б проаналізувати питання, як така країна з таким ресурсом, довела своїх людей до повної деградації, зубожіння та нищить тих, хто дозволив собі жити гарно, гідно, цивілізовано.

Я аж погуглила як виглядало те, що згоріло. Фото селища Сосьва мене не здивувало, бо я й не таке бачила, коли відшукувала міста та селища, звідкіля прибували на Донбас російські їхтамнети.

Це повний жах. Я об’їздила багато сіл в Україні й не бачила жодного, щоб виглядало так, наче сталін ще не помер.

На 2010 рік у селище Сосьва було 9630 мешканців. Знаходиться воно на середньому Уралі, у Свердловській області, на лівому березі річки Сосьви. Відстань до найближчого міста (Сєров) – 87 км прямою і 108 км дорогою.

Селище Сосьва утворено в 1880 році при будівництві ливарного заводу. Керував будівництвом гірничий інженер Аполлон Васильович Нікітін. У 1885 році була пущена в дію перша домна. На початку XX століття на заводі працювало близько 3000 чоловік. Сосьвинський чавуноливарний завод закінчив своє існування 25 травня 1926, а з 21 вересня 1932 в р.п. Сосьва почав будуватися деревообробний комбінат. З 11 січня 1938 року у селищі Сосьва створюється відділення Управління Північно-Уральського табору НКВС СРСР. Ось чому від кожної фото цього селища тхне сталіним, НКВС, та совком.

Все з дерева, все занедбано. Але люди радіють, що працює колонія, то буде робота, то будуть саджати людей за грати, а це означає, що буде кого охороняти. Люди не переймаються тим, кого знищували у колонії нквсники, бо вони самі були нквсниками, то на їх руках багато безвинної крові, але ж це просто робота на їх думку.

Дуже хочеться вірити у карму та бумеранг, що це душі закатованих у цих колоніях помстилися своїм катам. Але все ж таки, схиляюся до версії, що це банальний підпал по дурості чи з відчаю, щоб отримати страхові виплати.

В соцмережах вже висловили думку, що підпал деревооброблюючого цеху (бо висувають версію, що селище згоріло від пожежі на цьому підприємстві) міг зробити власник, щоб отримати страховку. А ще ті, у кого не згоріли будинки, тонуть у чорній заздрості, обговорюючи те, що погорільцям дадуть сертифікати на житло у місті, то, мовляв, треба палити далі, бо це вигідно.

Чорні селища, чорні душі, чорні люди. Вони радо будуть нищити свій край, свої міста й одне одного. Як тільки це гетто буде закрито у своїх кордонах, вижити на росії буде нереально. За кілька років вона перетвориться у специфічну зону відчуження, карантинну зону з фільмів жахів про уражених вірусом, які будуть вбивати один одного за їжу та ліки.

Як я вже писала, росія ввійшла в круте піке самознищення. Що ж, побажаємо їм гарного піке, жаркого вогню, глибокої та швидкої води, ну й всього того, що зазвичай несуть вершники Апокаліпсису.