Блог | Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям

Наразі маємо два зрадницькі законопроекти щодо регулювання обігу прав на землю, які вже пройшли перше читання й готуються до другого:

- №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);

- №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).

Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони є альтернативними один одному. Прийняття №2178-10, чи №2194 призведе до однакового результату – відкриття так званого “ринку земель” взагалі не в інтересах українців.

Оскільки обидва законопроекти вже пройшли перше читання, виправити негативну ситуацію, яку може створити їх прийняття, можливе вже тільки через внесення пропозицій і поправок до них.

Включившись в процес формування пропозицій і поправок до законопроектів щодо регулювання земельних відносин, мною було запропоновано політичним партіям, фракціям та депутатам моє бачення національно-орієнтованих пропозицій і поправок. Сподіваюся, мої пропозиції будуть враховані цілком чи частково.

Наразі варто зосередитись на проекті закону №2178-10. Нагадаю, саме він отримав серйозний вуличний супровід при прийнятті у першому читанні: палкі виступи народних депутатів, варнякання тракторів на Грушевського та “похорон свині” біля Верховної Ради. Хоча, забігаючи наперед, зазначу, що не меншої слави заслуговує і №2194. Аналіз та правки до цього законопроекту – наступним матеріалом.

Концентрація земель, як наслідок монополізації (орлігархізації) аграрної галузі з усіма негативними наслідками – це головна загроза законопроекту №2178-10. Всі умови для такої ситуації створені: бідні селяни, трудова міграція, яка “забрала” мільйони працьовитих українців, преференції для орендарів та потенційних покупців землі та попрання прав теперішніх власників землі – українських селян.

Головною ідеєю пропозицій і поправок повинно стати формування можливостей для відновлення розвитку аграрної галузі за участю виключно українців.

Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній.

Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування.

Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний, сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, – цей запит буде позитивно впливати на зростання цінності української землі. В той час, коли економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують тільки би відкрити так званий ринок земель.

Тому формування конкурентних пропозицій від українців українцю є раціональним, національно-орієнтованим, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для селянина ціни на землі в тій же Голландії чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни.

Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління спричинить зростання прибутку від землі, що матиме вплив на формування цінності землі та спричинить падіння схильності продавати землю у теперішніх власників землі, а ефективний обмін землею буде зводитися до переходу землі у власність по родинних зв’язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі.

Крім норм щодо права розпоряджатися землею, повинні бути визначені норми до набуття землі, які б унеможливлювали будь-яку її концентрацію, забезпечували усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно-розвинутих країн з соціально-орієнтованою економікою.

Концентрація земель – це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій та монополій чи олігополіями борються і унеможливлюють всі економічно і соціально розвинуті країни світу. Не повинно бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави.

Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав та свобод громадян.

Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств – вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства були рівними.

Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок:

Голові Комітету

Верховної ради України

з Комітет з питань

аграрної та земельної політики

Сольському М. Т.

Щодо проекту Закону № 2178-10 від 10.10.2019 р.

Шановний Микола Тарасович!

Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" №2178-10 від 10.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 13.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду.

Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проект Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Не для того була земля Українського народу розподілена між селянами, щоб за умов скрути, злиднів і безпорадності зі сторони держави селянин був змушений її віддати для концентрації в руки монополій. Державна землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа Українських громадян, Україна потребує нової якості державного як в управлінні землями Українського народу, так і в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.

Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" №2178-10 від 10.10.2019 року.

1. Пропонується змінити існуючу назву проекту Закону на нову "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення.

1. Внести поправки до пункту 1 частини 1 розділу І проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" №2178-10 від 10.10.2019 р. виклавши в такій редакції:

"1) статтю 130 викласти в такій редакції:

"Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:

а) громадяни України;

б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України

2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.

Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.

У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування.

4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.".

1. Внести поправки до пункту 2 частини 1 розділу І проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" №2178-10 від 10.10.2019 р. викласти в такій редакції:

"2) статтю 131 викласти в такій редакції:

"Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки

Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.".

1. Пункт 3 частини 1 розділу І проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення" №2178-10 від 10.10.2019 р. виключити.

Таблиці пропозицій і поправок до законопроекту №2178-10, на підставі якої сформоване подання про внесення пропозицій і поправок.