Блог | Війна не може виправдовувати порушення законності

На думку Голови Комітету у закордонних справах Ганни Гопко російська агресія, очевидно, дозволяє українській владі порушувати закон та може виправдовувати правовий нігілізм в країні!

Сьогодні під час засідання Погоджувальної ради у Верховній Раді пані Гопко публічно звернулась до Радикальної партії та її Лідера і заявила, що член Комітету у закордонних справах від фракції РПЛ, маючи на увазі мене, “подав в суд на апарат і також на голову комітету і програв цей суд, а зараз подав апеляцію, мені здається, що в умовах зовнішньої агресії є більш важливі справи, ніж судитися…”.

Тобто пропрезидентська голова комітету пані Гопко, по суті вважає, що війна може виправдовувати у тому числі порушення законності та принципу верховенства права в державі.

За такою логікою, в умовах зовнішньої агресії можна зневажати закон, порушувати права і ще й вимагати мовчазної покори від опонентів, бо "є більш важливі справи, ніж судитися". А тих, хто вимагає припинення порушення законності й намагається добитися дотримання права і закону в суді, можна політично атакувати і публічно дискредитувати, звинувачуючи в антипатріотичних "гріхах", бо ми ж "в умовах зовнішньої агресії".

На жаль, така заява відображує менталітет та рівень правової свідомості багатьох представників влади, які чомусь вважають, що "війна все спише".

Заява пані Гопко викликає особливе здивування з огляду на те, що вона як молодий політик прийшла в парламент як представник громадянського суспільства, яка мала би чудово розуміти важливість цих питань. Адже російська агресія, яку вона згадує, якраз і є реакцією ординської Росії на Революцію Гідності, що засвідчила прагнення українського народу до цивілізованого життя в демократичній правовій державі.

Хіба європейські цінності, зокрема й принцип верховенства права, дотримання закону усіма та можливість відновити порушену законність у справедливому суді, не є серед тих життєвих цінностей, які ми захищаємо на цій війні і реалізації яких вимагаємо від нашої влади?

Що ж до згаданого пані Гопко мого позову, то з метою припинення порушення законності у певному питанні внутрішнього функціонування парламенту, після численних безуспішних вимог відновити законність, я як народний депутат України дійсно звернувся до адміністративного суду з оскарженням незаконних дій державних службовців - працівників Апарату Верховної Ради, а також дій пані Гопко як посадової особи – голови парламентського комітету.

На жаль, суд, на моє переконання абсолютно протиправно, ухвалив рішення, що не базувалось на законі, а посилалось на неіснуючі (!) в природі правові норми. Через це я готую скаргу на суддю, яка прийняла таке неправомірне рішення, до Вищої ради правосуддя. А також подав апеляцію на це судове рішення та сподіваюсь зрештою відновити законність у справедливому суді.

Однак, неадекватна реакція голови мого комітету пані Гопко на це звичайне для демократичної правової держави намагання вирішити правову суперечку в суді, схоже, дійсно свідчить про серйозну проблему щодо нігілізму в правовій свідомості та зверхньої ментальності багатьох у владі. А також про готовність до застосування демагогічних маніпуляцій про зовнішню агресію для прикриття власних правопорушень.

Схоже, що висока посада і близькість до верховної влади мають чарівну здатність трансформувати незрілі душі деяких "молодих і перспективних" політиків. Навіть тих, хто начебто прийшов із структур громадянського суспільства нести в політику нове і світле, зокрема право і закон.

Водночас, припускаю, що це лише початок спроб публічної дискредитації мене і моїх намагань відновити законність та примусити владу діяти на виконання законів через суд.

Адже як народний депутат, вичерпавши за ці роки усі можливості вплинути на владу через звичайні інструменти – депутатські звернення та запити, якими наші владні органи вже відкрито нехтують і які по суті зневажають, я в минулому році подав низку принципових судових позовів до Уряду та деяких міністерств з вимогою:

- визнати незаконними як бездіяльність, так і певні дії органів влади;

- визнати протиправними та зобов’язати скасувати деякі нормативні акти;

- зобов’язати ці органи влади до виконання чинного законодавства України.

Може це виглядатиме як донкіхотство, але я маю рішучість пройти цей судовий шлях до кінця. Переконаний, що боротись за торжество законності та верховенства права в Україні необхідно в усі способи.

Вірю, що ідеали демократичної правової держави в Україні зрештою переможуть. І в цьому буде і мій посильний внесок.