Видео дня
Парубій: одна голова – краще
За голодуванням Луценка і псевдоарештом Тимошенко ніхто, звісно, не пам’ятає, що є така партія – «Наша Україна». Крім самих «нашоукраїнців», ясна річ. А вони не тільки не забули про свою (колись і справді потужну) політичну силу, а й анонсують «повернення у владу». Звучить трохи дивно, враховуючи, що й зараз «Наша Україна» знаходиться при владі. Бодай при владі законодавчій, адже ця партія має власну парламентську фракцію. Вочевидь, мова йде про дещо більше – про формат 2002 або 2004 року, коли партія (та її висуванець у президенти України) досягли видатних успіхів. Схоже, що нинішній рейтинг представників «Нашої України» не надто бентежить. Принаймні, наш співрозмовник, народний депутат України, представник «НУ» Андрій Парубій досить бадьоро говорить про цілі та завдання, які стоять перед партією, та про методи їх досягнення. Але, щоправда, і визнає, скільки помилок було зроблено його колегами…
- Пане Андрію, чи планує «Наша Україна» повернення у владу, і якщо так, то у який спосіб ви це збираєтесь зробити?
- Як і будь-яка політична сила, «Наша Україна» вважає, що найкращим майданчиком для реалізації її програмних засад, є влада. Зрозуміло, що й «Наша Україна» ставить перед собою саме такі цілі.
- Гаразд, але як ви самі оцінюєте той стан, в якому опинилася ваша партія?
- Сьогодні весь правий табір перебуває в кризовому стані. Востаннє я таке пригадую наприкінці 90-х років, коли праві партії діяли окремо одна від одної, і мали невелике представництво у парламенті. Але напередодні 2002 року вони змогли консолідуватися, об’єднатися у блок «Наша Україна», і завдяки цьому перемогли і на тодішніх парламентських виборах, і на президентських у 2004-му. Нинішня криза також є важкою, але правий табір має і великі перспективи, і чимало прихильників. Тому вихід з кризи буде знайдено – чи шляхом об’єднання зусиль, чи злиття в єдину партію. Так, сьогоднішній стан є непростим, допущено чимало помилок, багато розчарування і багато «неякісних» людей, які просто скомпрометували правий табір. Але патріотичний сегмент в Україні є попри все найбільш затребуваним, тож коли пройде реструктуризація правого табору, це надасть його розвитку новий стимул, і буде розпочато новий етап.
- Кого ви відносите до правого табору? Тимошенко? Тягнибока?
- Я б не хотів давати оцінки іншим політичним силам, нехай вони самі займаються самоідентифікацією. Блок Юлії Тимошенко має нарешті визначитися, де вони себе бачать – чи то з Соціалістичним Інтернаціоналом, чи то у складі Європейської народної партії. Найбільшою мірою це залежить від них самих – наскільки вони зможуть розвинути у себе ознаки належності до правого табору – обстоювання євроінтеграції тощо. Хай визначаються у таких речах, і це буде їхня, а не моя відповідь на те, чи відносяться вони до правого табору.
- Ближче до партійних справ. Які зараз настрої панують всередині «Нашої України»? Наскільки поглибився конфлікт між Ющенком та Наливайченком?
- Конфлікту між ними взагалі немає. Ця тема інспірована ззовні. У нас є почесний голова партії і голова політради партії. Я не вважаю, що ця система ефективна, але на сьогодні вона діюча. Особисто я відношуся до числа тих людей, які вважають, що партія повинна була б мати одного лідера, одного керівника – для більш чіткої організації прийняття рішень. Зараз працює статутний комітет, який має на меті зробити структуру партії більш оптимальною. Я, на жаль, не є членом статутного комітету, але з того, про що вони час від часу доповідають, бачу, що рухається усе в правильному напрямку.
- Останній партійний з’їзд «Нашої України» проходив 27 квітня просто під стінами Верховної Ради. Зрозуміло, що ця акція мала на меті передусім привернути увагу до річниці ратифікації харківських угод, але з’їзд є з’їзд, і відбуватися він має за певним сценарієм, а завершуватися – прийняттям певних рішень, зокрема, і кадрових. Що ви можете сказати з цього приводу?
- Це був перший етап з’їзду. Ми розуміли тоді, що перед нами є виклик передусім зовнішній – наголосити на тому, що за рік перед тим відбулася зрада національних інтересів України. Думаю, те, що «Наша Україна» прийшла тоді під стіни Адміністрації президента і заявила про свою позицію. Але, розуміючи, що є й питання внутрішнього характеру, з’їзд було вирішено провести у два етапи. 27 квітня відбувся перший етап з’їзду, який носив більш публічний характер, а до 27 липня – згідно нашого статуту – має бути проведений і другий етап. Він вже має бути прив’язаний до роботи статутного комітету, який виступатиме зі своїми напрацюваннями.
- І що, ці висновки статутного комітету якось вплинуть на розклад сил в партії?
- Я не є членом статутного комітету, займаюсь програмовим забезпеченням партії, тому мені важко говорити про рівень дискусій, які ведуться в статутному комітеті. До того ж, там – цілий ряд питань, які пов’язані в тому числі і з функціонуванням місцевих осередків. Вся структура буде оновлюватися і модифікуватися, але говорити про кінцевий вихід цієї роботи я не готовий.
- А як особисто ви оцінюєте роль Віктора Андрійовича Ющенка у розвитку (чи як варіант – занепаді) партії?
- Це довга дискусія. Так, було допущено чимало помилок. І я був свідком того, як «Наша Україна» буквально знищувалася на місцях, а робив це керівник Секретаріату президента, і, звичайно, це викликало чимало непорозумінь. Не бракувало також і людей негідних, які просто дискредитували нашу політичну силу. Але й в середині було допущено багато помилок, які призвели до того, що наша політична сила нині має не таку вагу, як би нам того хотілося. Я аж ніяк не є тією людиною, яка буде повторювати, що у нас все було прекрасно, і от раптом таке сталося.
- І все-таки, враховуючи, що ви є прихильником того, аби на чолі партії стояла одна людина, на чию користь ви б зробили вибір – Ющенка чи Наливайченка? Чи, можливо, вам взагалі імпонує якась третя персона?
- Так питання я не ставлю. Це якраз питання з серії тих конфліктів, які нам намагаються накинути. Я б волів говорити швидше не про персоналії, а про ефективність чи неефективність цілої структури, тобто про менеджмент. А з точки зору менеджменту краще, коли структура є «завершеною», коли вона має керівника, який щоденно працює в партії. Як людина, яка в громадському житті знаходиться з 17 років, я можу засвідчити, що тільки така структура і є ефективною. Але спочатку має бути рішення з’їзду, тож цей момент я можу коментувати не з позицій окремих персоналій, а з позицій того, що взагалі є більш прийнятним для розвитку партії.
- Прокоментуйте також ситуацію всередині парламентської фракції. Відомо, що вона давно розпалася на кілька частин. Чи є бодай якась взаємодія між ними? Чи сподіваєтеся ви щось «склеїти» та «підправити» тут?
- У фракції є частина зрадників, які свого часу написали заяви про перехід до коаліції і які, таким чином, повністю зігнорували думку людей, які свого часу обирали їх до парламенту і які відійшли від програмних засад партії. Мені прикро, що «Наша Україна» досі не спромоглася виключити цих людей зі своїм лав і що кожного разу доводиться червоніти, коли на табло вискакують певні прізвища людей, які голосують чи виступають з питань явно антиукраїнських. І прикро від того, що хоч кожна партія з тих, котрі увійшли до складу «Нашої України», приймала у 2002 році рішення про злиття в єдину партію, цього так і не відбулося. І навіть те середовище, котре стоїть на проукраїнських позиціях, партійно структуроване. Тобто окремо приймає рішення УНП, окремо – група «За Україну», окремо, власне, «Наша Україна»… Хоч, навіть попри це, приймаємо ми рішення консолідовано і дуже рідко буває так, щоб рішення не було прийняте.
- Які плани щодо парламентських виборів? Хоч, за новим законодавством, блоків на виборах-2012 вже, очевидно не буде, проте чи замислюється «Наша Україна» над власними шансами та над тією чи іншою формою співпраці з різними політичними силами?
- Це якраз найбільш обговорюване питання у партії. І проблема навіть не в тому, в якій ролі партія буде брати участь у цих виборах, проблема в тому, яким буде закон. І чи діятиме і надалі принцип «важливо не те, як голосують, важливо те, як рахують»? Тут є кілька принципових питань. По-перше, ми докладемо усіх зусиль, аби той законопроект, який зараз розробляє команда на чолі з Лавріновичем, таки не був прийнятий. Наша група юристів на чолі з Юрієм Ключковським має власні вагомі напрацювання. І ми стоїмо на тих позиціях, що якщо вже й міняти чинне законодавство, то у напрямку запровадження відкритих списків. І це є тільки позиція «Нашої України» – ми постійно нагадуємо й про те, що такою була і позиція Януковича, коли він йшов на вибори у 2010 році. Натомість нам пропонують все ті ж самі закриті списки плюс мажоритарну систему, яка вже продемонструвала усі можливості по купівлі округів. За такої системи цінності та ідеологія не мають жодного значення. Тому ми будемо закликати всі інші політичні сили (не дивлячись на те, які між нами стосунки) підтримати нашу позицію і забезпечити чесність проведення наступних парламентських виборів.