Блог | Аваков бросает вызов Зеленскому
Бывший министр внутренних дел Арсен Аваков дал свое первое большое телевизионное интервью после отставки.
Я не буду говорить, что это интервью сразу стало сенсацией. Для кого оно и могло стать сенсацией, так это для президента Владимира Зеленского. Однако для любого человека, который не то чтобы знает Авакова, а просто разбирающегося в политике – такой ход событий был прогнозируемым с того самого дня, когда стало известно о решении Зеленского отправить Авакова в отставку.
Во времена правления Зеленского мы как-то подзабыли, что Аваков – не просто министр внутренних дел, а профессиональный политик. И политик опытный. И именно потому, что он политик – он и стал министром. И именно потому, что он политик – он мог позволить себе в 2019 году не играть в команде тогдашнего президента Петра Порошенко. И именно потому, что он политик – он мог остаться министром внутренних дел в новом правительстве, сформированном после победы Зеленского на выборах главы государства.
Далее текст на языке оригинала.
А далі в Україні якось швидко зникла політика.
І от тепер, на тлі приголомшливого падіння рейтингу чинного голови держави, скандалів, пов’язаних із розповіддю про його справжню, а не телевізійну репутацію – політика починає повертатися. Звісно, як і слід було очікувати.
Це інтерв’ю Авакова – дійсно виклик владі. І тому що колишній міністр внутрішніх справ зробив висновки і з того періоду, коли він був міністром після перемоги Революції Гідності 2013-2014 років, і з того періоду, коли він став міністром у новому керівництві України, яке з’явилося після перемоги олігархічно-популістського проекту 2019 року. А ще – тому, що Аваков усвідомив ,яким важливим є баланс у владі. Наскільки відсутність балансу є згубною і для державних інституцій, і для стану суспільства, і для самого функціонування влади та її здатності виправляти власні помилки.
Очевидно, що таке самокритичне бачення ситуації, в якій опинилася Україна після 2019 року – це заявка на реальну участь у політиці. Це намагання повернути в політику той баланс, який був втрачений в 2019 році. Адже ясно, що без такого балансу державі просто не вижити. Держава просто деградує на очах тих, хто розуміє, що таке баланс.
Ну і, звичайно, такі політологічні конструкції навряд чи зацікавлять самого Зеленського чи когось з його оточення. А от згадка про так зване очищення міністерства внутрішніх справ за рахунок співробітників Авакова, які боролися зі злодіями в законі – це вже серйозний удар по репутації влади, яка пишається саме тим, що вона із цими злодіями в законі бореться. Адже є абсолютно очевидним, що боротися зі злодіями в законі в МВС і запроваджувати санкції проти певних осіб на засіданні РНБО – це не одне і те ж.
І якщо згодом стане зрозумілим, що люди, які боролися зі злодіями в законі, втратили свої посади саме за таку боротьбу – це буде просто нагадувати нам сюжети італійських романів і серіалів про боротьбу поліцейських із мафією. І про те, як мафія домовлялася з державою про власну безпеку за рахунок цих самих поліцейських, прізвищами яких тепер в Італії називають вулиці й аеропорти.
І до речі – тодішня італійська держава, яка була всього лише придатком до мафії, теж дуже любила розповідати своїм співвітчизникам про антимафійну боротьбу, про боротьбу з корупцією. Тоді кожен італійський політик був головним борцем із корупцією.
А потім все зруйнувалося, коли громадяни зрозуміли, як їх ошукують. І до звільнень поліцейських у цю епоху почали ставитися зовсім інакше, ніж тоді, коли ці звільнення відбувалися.
Ми можемо бути впевненими, що це інтерв’ю – зовсім не останній виступ Арсена Авакова в великому ефірі. Буде ще достатньо інших.
Але найголовніше – не те, що Аваков буде робити у публічній площині. Адже справжня політика – і це те, що навряд чи здатен зрозуміти сам нинішній очільник держави – це не публічна площина. Це вміння знаходити ідеологічні орієнтири, політичних союзників і шлях до громадян, який не вимірюється виключно виступами і роликами. Він вимірюється здатністю привнести у політичний процес, у державне управління реальну професійну роботу. Без якої будь-яка держава – не держава.
За часи правління Зеленського ми почали забувати не тільки про те, що таке політика, що таке баланс, а й про те, що таке професіоналізм. Ми практично перестали усвідомлювати, наскільки цей професіоналізм є важливим. Ми практично забули про те, що професійна політична діяльність, знаходження оцього самого балансу, вміння говорити неприємну правду навіть тим, хто обіймає вищі посади у державі – це умова існування будь-якої цивілізованої держави.
Розкіш плювати на все це можуть дозволити собі тільки авторитарні правителі, які вирішують всі проблеми за рахунок силового апарату. Але навіть вони читають документи, знайомляться із доповідними записками, намагаються якось виплисти з тих емпірей, у яких завжди знаходяться. Принаймні тоді, коли мова йде про утримання влади.
А ось коли дилетанти переміщаються в світ, де немає проблем, у світ, який вимірюється тільки відданістю і брехнею – тоді починаються величезні проблеми не тільки в дилетантів. А насамперед у тих, ким ці дилетанти намагаються керувати.
