Арешт Лавриновича: версії обвинувачення та екс-міністра

Суд арештував екс-міністра юстиції України Олександра Лавриновича на два місяці. Якщо слідство доведе свою позицію, він може отримати від 5 до 10 років ув'язнення. Проте ця справа має багаторічне коріння.

За що може сісти бувший міністр і яка його версія - про це пише Цензор.Нет.

Екс-міністр юстиції у трьох каденціях Олександр Лавринович відправився у СІЗО. Його підозрюють у захопленні державної влади у змові з колишнім президентом Віктором Януковичем.

Поки захист Лавриновича буде намагатися визволити його із СІЗО, Генпрокуратура має завершити слідство. Тому наразі найцікавіше, в чому суть підозри, що у слідства вже є і що треба ще відшукати.

Читайте: Конституційний переворот: Лавринович відреагував на звинувачення ГПУ

Позиція обвинувачення

Як відомо, 8 грудня 2004 року у розпал президентської кампанії в обмін на 3 тур виборів народні депутати урізали повноваження майбутнього президента Ющенка на користь парламенту. Пізніше це намагалися неодноразово виправити представники різних політичних таборів – "Нашої України", БЮТ і Партії регіонів.

23 березня 2007 року група народних депутатів звернулася до Конституційного суду щодо перевірки закону про внесення змін до Конституції. Конституційний суд звернувся до ряду держустанов, зокрема, наукових інститутів, а також Міністерства юстиції, яким тоді керував Лавринович. Міністерство на чолі з Лавриновичем дало негативний відгук. У відповіді Мін’юсту було сказано, що розгляд питання може призвести до небезпечної ситуації, коли Конституційний суд буде переглядати закони, які набрали чинності і таким чином втрутиться у компетенцію парламенту.

У грудні 2007 року Конституційний суд визнав непідвідомчим це звернення депутатів. У 2008 році Конституційний суд отримав аналогічне звернення і відмовив у відкритті провадження.

У 2010 році президентом став Янукович, який не захотів миритися з урізаними президентськими повноваженнями. 252 народних депутати подали звернення до Конституційного суду щодо перевірки змін до Конституції. Цього разу суд ризикнув взятися за цю справу.

Як стверджує прокурор Андрій Нескородяний, під час допиту троє народних депутатів – Інна Богословська, Святослав Піскун і Володимир Рибак – відмовились від своїх підписів під поданням до Конституційного суду. Вони заявили, що подання не підписували і це не їх підписи.

Також слідчі ГПУ знайшли інформацію про вплив на суддів Конституційного суду у так званій "амбарній книзі" Партії регіонів. Прокурор послався на рукописний запис "23.03 Калюжний В.А. – 6 млн., рішення КС", а також менші суми у 500 тис, 800 тис, 120 тис. У записах про винагороду також згадувався техперсонал Конституційного суду.

Прокурор зазначив, що на суддів постійно чинився тиск, який унеможливлював їхнє перебування на посадах.

Слідство має показання чотирьох суддів, які не погодилися голосувати за повернення повноважень Януковичу, і були звільнені.

Один суддя повідомив, що деякий знайомий Януковича на прізвище Овчаренко з ним зустрічався і говорив про необхідність ухвалення цього та інших рішень. У разі неприйняття таких рішень суддю попередили про негативні наслідки. Інший колишній суддя розповів, що перед винесенням рішення був запрошений в адміністрацію Януковича, де йому пропонували проголосувати або взагалі не з’явитися на засідання. Ще один суддя розповідав, що з ним проводив бесіду голова суду. Інший суддя казав, що до нього перед голосування підходила людина Азарова.

Читайте: ГПУ встановила, хто віддав наказ розстріляти Майдан

16 вересня 2010 року відбувся з’їзд суддів, на якому здійснили призначення на чотири вакантні посади у Конституційному суді. У слідства є дані, що перед голосуванням новопризначені судді відвідували Адміністрацію Президента, а також пізніше отримали службові квартири, які приватизували.

Паралельно Олександр Лавринович у 2010 році втретє став міністром юстиції. Конституційний суд запитав позицію міністерства щодо перегляду конституційної реформи. Цього разу Мін’юст зайняв геть іншу позицію, аніж у 2007-2008 рр. Міністерство погодилося із переглядом закону і запропонувало покласти на органи державної влади обов’язки щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції 1996 року.

Таким чином Лавринович по суті одразу запропонував повернути стару редакцію Конституції без рішення парламенту. Адже для голосування в Раді було треба ще назбирати 300 голосів.

Судді оголосили про своє рішення в присутності журналістів 1 жовтня 2010. Але, за даними слідства, Лавринович ще напередодні анонсував на сайті міністерства юстиції прес-конференцію на 1 жовтня про повернення до редакції Конституції 1996 року. Вранці 1 жовтня міністр зібрав оперативну нараду і дав вказівку своєму заступнику Володимиру Богатирю, який сьогодні є третім підозрюваним разом із Лавриновичем і Януковичем, на необхідність негайного опублікування і внесення до реєстру рішення суду. Прокурор підкреслив, що Мін’юст офіційно отримав текст рішення тільки 4 вересня і слідство досі з’ясовує, звідки Лавринович узяв текст раніше.

З огляду на ці факти у прокуратурі вважають, що Лавринович діяв за попередньою змовою з Януковичем.

Читайте: ГПУ взялася за багатомільйонні махінації співробітників Ради

Позиція Лавриновича

"Із того, що я прочитав у підозрі мені інкримінується як злочинна дія, що коли я був міністром, міністерство юстиції надрукувало рішення Конституційного суду і виконало", - сказав Лавринович.

Він вважає, що був зобов’язаний це зробити. Тим більше, що рішення Конституційного суду досі чинне.

У розмові з журналістом екс-міністр каже, що його погляди на те, чи має право Конституційний суд переглядати закони зазнали еволюції. Він сказав, що якби у 2010 році після рішення Конституційного суду питання про політреформу ще внесли на голосування в Раду, то там могло б не знайтися достатньої кількості голосів. А, отже, рішення Конституційного суду могло б залишитись невиконаним.

Лавринович переконаний, що зміни до Конституції 2004 року були неконституційними.

"Всі фракції, які були у Верховній Раді, зверталися до Конституційного суду. Першою зверталась "Наша Україна", потім "БЮТ". А далі "Партія регіонів" з "Блоком Литвина". І це зрозуміло кожному юристові, що рішення Ради в лютому 2014 також є неконституційним", - сказав Олександр Лавринович, маючи на увазі повернення до Конституції 2004 року під час Революції Гідності.

"Що робити, якщо визнається неконституційним закон, який вносить зміни до іншого закону?! Лишаються не просто прогалини, втрачається регулювання. То треба тоді цей закон скасовувати, або?.. Не за моєї участі у 2008 році Конституційний закон дав відповідь на це питання. Він опублікував закон у первинній редакції – це закон про Конституційний суд", - розповів Лавринович. Йдеться про визнання неконституційними деяких положень закону про Конституційний суд. У 2008 році оновлена версія закону автоматично вступила в дію без звернення до парламенту.

У Лавриновича немає можливості вийти на волю під заставу. Найближчим часом нас, імовірно, чекає апеляція на це рішення суду.

Але найважливіше попереду – це завершення слідства. Буде цікаво дізнатися, чи доведе прокуратура вину екс-міністра і, яке покарання він отримає. За ч.1 ст.109 – це від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Як повідомляв "Обозреватель", син Лавриновича звернувся до президента України Петра Порошенка.