І знову про мову мова

Майже згасле багаття "мовних" пристрастей спалахнуло з новою силою. Річ у тім, що днями робоча група, створена за вказівкою Президента Януковича, завершила доопрацювання скандального закону "Про основи державної мовної політики". Згідно з поправками, які опинилися у розпорядженні "Комерсанту" , суттєво ускладнюється процедура визнання мов нацменшин регіональними - це допускається лише в тому випадку, якщо його носіями є не менше 30% (в чинному законі 10 відсотків) жителів певної території. Втім, про все по порядку.

Нагадаємо, так званий мовний закон був прийнятий депутатським корпусом 3 липня. Усупереч регламенту ВР, документ було ухвалено без обговорення поправок, внесених до законопроекту. А таких було понад 2 тисячі (!). Напередодні підписання законопроекту, який викликав хвилю протестів, Віктор Янукович провів зустріч з представниками творчої інтелігенції, під час якої висловив занепокоєння деякими нормами документу. Ба більше:гарант Конституції відкрито заявив, що вважає законопроект таким, який "розколює суспільство", тому пообіцяв його "покращити". Як мінімум четверо учасників цієї зустрічі (Микола Жулинський, Мирослав Попович, Павло Мовчан та Іван Драч) були здивовані тим, що глава держави таки підписав скандальний законопроект. По закінченню зустрічі з гарантом вищезгадані представники творчої інтелігенції дійшли висновку, що Янукович поверне документ у Верховну Раду зі своїми побажаннями та зауваженнями. Але не так сталося, як гадалося…

Президент обрав інший шлях. Закон, попри усі "Ні", він таки підписав, паралельно видавши указ, яким доручив уряду створити робочу групу. РГ до вересня повинна була запропонувати зміни до документу. Після цього, планувалося, що законопроект буде "на біс" внесений до парламенту. Втім члени робочої групи вийшли за межі окреслених Президентом часових рамок. Буквально днями відбулося засідання РГ, в ході якого її члени проголосували за власні напрацювання.

Ключова поправка, як ми вже зазначили вище - це суттєве ускладнення процедури визнання мов нацменшин регіональними. Схема виглядає наступним чином. Зібравши підписи 30% (мінімум) членів територіальної громади, місцева рада звертається до обласної ради з проханням клопотати перед ВР про підтримку або захист регіональної мови або мови нацменшин. Облрада протягом 30-ти днів має звернутися з відповідним клопотанням до парламенту, який і має ухвалити закон про підтримку та захист регіональної мови або мови національної меншини в межах територіальної громади села, селища чи міста. Якщо процедура буде пройдена від "А" до "Я", то регіональна мова може використовуватися на певній території паралельно з державною.

Крім того, члени робочої групи ухвалили поправки, які передбачають обов’язкове використання української мови (як єдиної державної) у судо- та діловодстві, діяльності органів державної влади, збройних сил, сфері науки і освіти та рекламі. Також, згідно з документом РГ, встановлюється 75-відсоткова квота мовлення українською мовою для загальнонаціональних теле-і радіоканалів. Передачі та фільми, виготовлені на інших мовах, повинні бути дубльовані, озвучені або забезпечені субтитрами державною мовою.

Сказати, що Вадим Колесніченко – один з авторів "мовного" закону, різко розкритикував напрацювання робочої групи – нічого не сказати. Зауваживши, що це не поправки до чинного закону, а по суті новий законопроект, пан Колесніченко назвав доробки РГ "гадостью".

Втім, одного з керівників робочої групи – першого Президента Леоніда Кравчука, такі оцінки аж ніяк не бентежать. "Я не думаю, що висловлювання Колесніченка – це позиція всієї Партії регіонів. Принаймні Президент України, як почесний голова ПР вважає, що над документом потрібно попрацювати і зробити його більш толерантним, більш важливим для зміцнення регіонів України та визначальним для всього українського суспільства. Це говорить Президент, а його слова для мене набагато більш вагоміші ніж слова Колесніченка. А те, що він назвав напрацювання робочої групи "гадостью"… Це – рівень культури людини", - відзначив Леонід Макарович в коментарі "Обозревателю". До речі, за словами Кравчука, в ході останнього засідання робочої групи її члени проголосували за те, щоб відправити свої напрацювання до Мін’юсту, "щоб Міністерство дало оцінку щодо їх відповідності Конституції та іншим документам, на які посилаються розробники цього закону".

Очікувалося, що остаточну крапку у мовному питанні поставить нині діючий склад Верховної Ради. Наразі ж очевидно, що розв’язанням цієї надскладної задачі займуться вже новообрані парламентарі. Коли саме займуться – окреме питання. Відомий регіонал Михайло Чечетов натякає, що станеться це не найближчим часом.

"Хтось вважає, що головне – закон про мову, а я переконаний, що ключове питання, яке ми маємо розглядати після виборів – це бюджет. А потім прийде час і ми обов’язково розглянемо й мовне питання. Коли прийде цей час? Я не знаю. Можливо, після Нового року, а може навесні чи навіть влітку. Нас це зараз абсолютно не хвилює! Це не те питання, яке сьогодні варто обговорювати тим, хто бажає добра Україні. А ті, хто не бажають добра Україні, нехай самі з собою з цього приводу говорять", - відзначив у розмові з "Обозревателем" пан Чечетов. Погодьтеся: хто-хто, а він точно знає вчорашній, поточний та майбутній порядок денний у ВР…

Отож, чи вдасться (а якщо так, то коли і за яких умов) знайти у надчутливому мовному питанні компромісний законодавчий знаменник? Це питання ми адресуємо представникам провладного та опозиційного політичних таборів.

Вадим Колесніченко, один із авторів скандального мовного закону, народний депутат (фракція Партії регіонів):

- Як відомо, Президент доручив створити робочу групу, яка мала б напрацювати поправки до Закону "Про засади державної мовної політики". Хочу підкреслити, що з цього приводу до Президента звертався я і Ківалов, тому що нам не вдалося протягом року хоч когось посадити за круглий стіл, за яким можна було б висловити свою позицію.

Президент вислухав нас, вислухав українську інтелігенцію і запропонував сісти за круглий стіл і напрацювати поправки. Однак так звана робоча група повністю, що називається, з коліс відкинула пропозиції авторів (а таких більше 50-ти), які були підготовлені на підставі рекомендацій ОБСЄ, Венеціанської комісії, 20-ти науково-експертних установ. Вони їх не просто відхилили! Вони відмовилися їх розглядати. У такій ситуації, погодьтеся, складно говорити про діалог.

Зрештою, ми так і не отримали проект змін, ми отримали абсолютно новий закон. Що це означає? Це означає, що доручення Президента було по-хамськи проігноровано. Мене здивувала позиція Богатирьової, яка сказала, що напрацьований документ отримав експертний висновок Академії наук України. Так, всім роздали цей папірець, який називається "Експертний висновок Академії наук України". При цьому, жодної печатки, жодного прізвища, жодного підпису там не було. Закономірно, як нормальний юрист, я сказав: "Авторів у студію! Де прізвища людей, на яких міг би спиратися 15-ти мільйонний загін жителів України, яких обмежують у праві на свою рідну мову?". Відповіді на це питання ми так досі і не отримали. Тобто, ніхто не надав експертного висновку, який підписаний живими людьми.

У такому випадку виникає питання: "А що мені оцінювати?". Маячня, яка там написана ... У мене, чесно кажучи, все це викликає жаль. Це палата № 6….Що вони пропонують? Щоб по кожному населеному пункту (за умови, якщо там 30% населення зберуть підписи) приймався за клопотанням міської ради спеціальний закон Верховної Ради України. Як ви собі це уявляєте!? Чотири тисячі законів? Що це, якщо не постійно триваюча громадянська війна в Україні? Хіба нормальна людина може таке вигадати!?

Прийнятий ВР документ відповідає європейським нормам і стандартам. Це перше. Друге. Є ті поправки, які нам не вдалося затвердити у другому читанні. Ми півтора місяці чекали, коли комісія почне з ними працювати. У підсумку, я просто плюнув і зареєстрував у ВР поправки до цього закону. Більш того, я ж не чекаю, поки впаде манна небесна. Ми два місяці ведемо переговори з представниками промислового капіталу і фармацевтичних компаній з приводу інструкцій. Також ми ведемо активні переговори з представниками Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Ми займаємося питаннями імплементації закону в життя. Тобто, ми працюємо, шукаємо способи, як реалізувати цей закон і як згладити гострі кути. Ми вже маємо заяву п’яти найбільших мовних груп, (це угорці, румуни, поляки, росіяни та євреї) які категорично заперечують проти документу, напрацьованого робочою групою. І, до речі, незважаючи на мої заяви, їх відмовилися включити до складу робочої групи.

Я написав письмову заяву Кравчуку та Богатирьовій. З тим, щоб не викликати ескалацію (а її викликає сама моя присутність), я запропонував, по-перше, розглянути мої поправки у письмовому вигляді. По-друге, якщо група за день напрацьовує поправки, щоб вони були написані, і ми їх отримали. Для чого? Для того, аби ми з Ківаловим якнайшвидше відпрацювали їх і висловили свої зауваження. Ніхто цього так і не реалізував. У підсумку, коли ми зібралися вже всі разом, ми тільки спробували вести розмову. А розмови не вийшло. На мою адресу відразу почали говорити: "Зрадник, розробив закон, який несе загрозу суспільству і т.д.".

Вони (представники робочої групи - Авт.) бояться публічного обговорення закону, тому що вони його не читали, і, відповідно, висунути публічні претензії не можуть. Автори закону для них за визначенням - вороги народу.

Ганна Герман, радниця Президента України, кандидат в народні депутати від Партії регіонів:

- Наше основне завдання – це доброзичливість, доброзичливість і ще раз доброзичливість до людей з різними переконаннями та з різними рідними мовами, які існують в Україні. Якщо ми не будемо доброзичливими одне до одного, ми не матимемо шансу знайти компроміс. А мистецтво політики – це мистецтво пошуку і знаходження компромісу.

Президент України в серпні, під час зустрічі з цього питання з представниками української інтелігенції сказав фразу, яка для мене особисто дуже багато важить. Він сказав: "День, коли в українському парламенті (чи в нині діючому, чи вже у новому) будуть голосувати за поправки до діючого закону "Про засади державної мовної політики", стане днем консолідації усього українського народу".

Це значить, що ті, хто пропонує поправки, мають бути готовими до компромісу та поступок. Це також означає, що автори закону мають прийняти певні вимоги суспільства, бо ми живемо у великій Україні - міцній, унітарній державі. А непрямі натяки та інтонації щодо федералізації та поділу за мовами чи за іншими ознаками, безперечно шкодять перспективі української державності і ллють воду на млин розколу українського фронту.

Віктор Янукович як Президент всієї України буде шукати компроміс, буде спонукати до компромісу і я глибоко вірю, що всі політики під батьківським поглядом підуть на поступки і знайдуть компроміс у мовному питанні.

А щодо деяких емоційних висловлювань з приводу мовного питання… Знаєте, я готова вдати, що я їх не чую. Чому? Тому що часом заради України, потрібно чути далеко не все, що говорять навколо. Задля добра України часом потрібно залити собі воском вуха, як колись Одіссей своїй команді, коли чув спів сирен.

Хай там як, але зрештою все буде залежати від українського народу. Якщо український народ приведе до Верховної Ради таких людей, які будуть переконані, що російська мова повинна бути другою державною і якщо в парламенті складеться така конституційна більшість, то нам нічого не залишиться, як погодитися з волею українського народу. Якщо ж український народ приведе до парламенту людей, які будуть вважати, що українська мова повинна залишитися єдиною державною, нам знову-таки нічого не залишиться, окрім як погодитися з волею народу.

Пам’ятаєте вислів Мартіна Лютера Кінга: "The will of the people is the only foundation for the legalization of every government and protect the free choice of the people is our first goal"? Себто, воля народу є єдиним фундаментом для легалізації кожного уряду і захищати вільний вибір народу є наша перша мета. Тому Президент, як гарант Конституції, завжди буде захищати волю народу, яка виявлена у вільному голосуванні на виборах.

Я, як людина, для якої українська мова є надзвичайною життєвою вартістю, звичайно завжди буду відстоювати право українців мати українську мову державною. Але я є членом Партії регіонів і як людина демократичних переконань абсолютно певна, що ті люди, які вважають російську мову своєю рідною, мають право вимагати її державності. І якщо вони зможуть обрати до ВР таку кількість депутатів, яка необхідна для внесення відповідних змін до Конституції, значить це сила народу. А сила народу – це велика річ.

Володимир Яворівський, народний депутат (фракція БЮТ-"Батьківщина"):

- Я переконаний, що, по-перше, так званий мовний законопроект не потрібно було приймати взагалі. По-друге, Президент, після зустрічі з вибірковою українською інтелігенцією міг би не підписувати цей документ. По-третє, я впевнений, що життя цього законопроекту абсолютно передбачуване: новий парламент відмінить його і це буде найкращий варіант.

В мене, як голови Комітету, що веде це питання, була чітка домовленість з Литвином про те, що більшість не виносить на розгляд ніяких антиукраїнських мовних законопроектів, а ми зі свого боку не вносимо проукраїнських. Чому? Щоб не лоскотати нерви суспільству цією темою. До певного часу Литвин дотримувався домовленостей. І, відповідно, ми притримували свої законопроекти.

Хочу нагадати, що опозиція до другого читання мовного законопроекту внесла 2040 (!) поправок. Фактично з цих поправок можна побудувати досить добрий, об’єктивний і демократичний мовний закон в Україні. В чому суть? В тому, що єдиною державною є українська мова (це конституційна норма), а решта мов національних меншин будуть захищені на належному рівні.

Тепер трішки історії. Яким чином була ратифікована хартія, яку пропонував ще Медведчук? Була ратифікована не істинна хартія, а довільний конспект із хартії. Чому? Тому що вона приймалася під ратифікацію не в офіційному перекладі. А що таке офіційний переклад? Це результат роботи спеціальних перекладачів Міністерства закордонних справ, які відповідають за кожну кому, нюанс. Такого перекладу зроблено не було. У Верховну Раду був внесений переклад з поганого російського перекладу. В результаті випало поняття міноритарних мов. Натомість, педалювалося питання регіональних мов. А хартія спрямована на захист тих мов, які можуть зникнути. В Україні такі мови є. Це, можливо, кримчацька, гагаузька, кримськотатарська. А в законі Колесніченка-Ківалова лишилася лише російська! Всі решта мов проігноровані. А Чечетов пояснив їхню логіку так: "А чего это мы будем ради какой-то кучки людей вводить региональный язык?". Це хто, даруйте, мався на увазі? Можливо, болгари Одещини, гагаузи на Бессарабії нашій українській?

На сьогодні матеріал для новітнього і справді об’єктивного закону напрацьований. Врешті-решт, є й мій закон, який я не реєструю навмисно, оскільки прекрасно розумію що зараз він не пройде. А що стосується закону Колесніченка- Ківалова… Я думаю, це просто якесь провокаційне посміховисько. До речі, Колесніченко вже настільки розпоясався, що навіть на Януковича погримує. І, більше того, вимагає від деяких губернаторів, щоб вони в інших областях продублювали свою двомовність.