Якщо за політичну діяльність партія Віталія Кличка заслужила у виборців рейтинг в межах 15% (так, принаймні, виходить згідно даних екзит-полів), то організація "виборчої ночі" у штабі більше ніж на двійку ніяк не тягне. Власне, підвал на Горького, 5, куди запросили пресу, штабом не є. Просто одне з приміщень, яке належить УДАРу і котре було обрано як варіант для проведення брифінгів. Причому варіант, зауважимо, найгірший.

Видео дня

Нічого спільного з тим розкішним "пасовиськом" на вулиці Спаській, де у 2004-му містився штаб помаранчевих сил, ця невелика кімната не мала. Саме тому жодного "неформального" спілкування з лідерами УДАРу у ніч з неділі на понеділок не було та й бути не могло. Все відбувалось згідно анонсованого прес-службою плану: виступали Віталій Ковальчук (керівник центрального штабу УДАРу), Валерій Карпунцов (керівник юридичного департаменту партії), і, нарешті лідер – Віталій Кличко.

Всі по черзі, протискуючись боком до столу з мікрофонами, відповідали на запитання журналістів, для яких не вистачало навіть стоячих місць. Звісно, Ковальчук з Карпунцовим годилися хіба що на "розігрів". Перший говорив про велику кількість порушень, що зареєстрували у ніч виборів. Другий поскаржився на "айтішників" ЦВК, які не розробили як годиться програму, яка б уможливлювала електронну передачу голосів від дільничних комісій до окружкомів.

Але все це мало кого цікавило, позаяк очікувався вихід Кличка і його відповідь на головне питання дня, що минав: як же так сталося, що УДАР раптом суттєво втратив у рейтингу? Втім, поклавши руку на серце, слід визнати наступне: до того, як ряд соціологічних служб "намалював" УДАРу підтримку, котра несподівано перевищила рівень популярності об’єднаної опозиції, ніхто і не думав, що партія Кличка набере більше 15 відсотків.

(Забігаючи наперед, зауважимо, що сам Віталій так і сказав: ми розраховували набрати не менше 15%. Десь біля цієї цифри і оберталися усі екзит-поли, плюс-мінус два-три відсотки). Але після того, як УДАРу напророкували друге місце (відразу після Партії регіонів), Кличко мусив виправдовуватися за отриманий низький (?) результат. Безумовно, він опинився у дивному і неоднозначному положенні, за яке – як не крути – а дякувати він мусить таки соціологам.

На головне питання Кличко між тим відповів не цілком чітко. Ми, мовляв, мали високий потенціал, почав він. Але якось так сталося, що цей високий потенціал партійці Кличка розгубили по дорозі. Було "чимало невизначеностей", – незрозуміло пояснив він. І додав: члени партії мусять "зробити аналітику", аби віднайти відповідь на питання, чому УДАР отримав саме такий результат.

Словом, те, що мало б бути сенсацією 28 жовтня 2012, стало антисенсацією. Зате справжнім сюрпризом виявився рейтинг ВО "Свобода", про яку, одначе, поговоримо іншим разом. За даними одного з екзит-полів, рівень підтримки "Свободи" та УДАРу дорівнює один одному і знаходиться на рівні 13%. Можна лише уявити, як радіє цим 13% Олег Тягнибок і як засмучується Віталій Кличко. Ось вона – теорія відносності у дії.

Втім, повертаючись до брифінгу Кличка. Друге найактуальніше питання, яке ставили йому журналісти, стосувалось подальшої співпраці УДАРу з "Батьківщиною" та "Свободою". "Я впевнений, що ми об'єднаємось з партією "Батьківщина" і "Свобода" після того, як пройдемо вибори і захистимо голоси своїх виборців", – дослівно сказав Кличко. Одночасно із цим він запевнив, що ніколи не піде на співпрацю з Партією регіонів чи комуністами.

На перший погляд, це і є та сама коаліційна заява, що стала каменем спотикання за тиждень до виборів. Проте так виглядає лише на перший погляд. Адже слово "коаліція" з вуст Кличка так і не прозвучала.

"Ми склали план спільних дій, який включає три складові – боротьбу з корупцією, боротьбу з безвідповідальністю влади та відновлення місцевого самоврядування. Вже є попередні документи, які ми передамо лідерам політичних сил, з якими найближчим часом хочемо сісти і обговорити наші дії в майбутньому парламенті", – заявив Кличко.

Від всіх подальших прогнозів лідер УДАРу м’яко відійшов вбік, акцентувавши на тому, що зараз є важливіші завдання. "Наша партія розраховує на 15-20 депутатів-мажоритарників, однак по багатьох округах позиції конкуруючих сторін приблизно однакові і потрібно відстояти наш результат", – сказав він. Кличко додав, що в разі необхідності він та інші представники партії готові виїжджати в ті округи, де потрібно захищати результат виборів.

Паралельно із цим прозвучала іще одна фраза, про яку Віталій, можливо, пошкодує вже завтра. Щойно оприлюднивши імена союзників по боротьбі з корупцією, Кличко взявся критикувати одного з "борців". А саме – "Свободу". Тягнибоківській політсилі дісталося за "радикалізм". "З деякими речами, які пахнуть правим радикалізмом, погодитися важко. Радикальні настрої підтримувати ми не будемо", – заявив Кличко.

З такими настроями, як то кажуть, слона не продаси. І коаліцію не побудуєш. На цьому тлі зовсім передчасними виглядали розпитування журналістів, чи має наміри Віталій Кличко балотуватися у президенти України. Відповіді Кличко уникнув, і, вочевидь, недарма. Ще недавно експерти говорили, що друге місце у трійці переможців перегонів-2012 дає можливість "срібному призеру" виставити свою кандидатуру на президентських виборах. В якості опонента висуванцю від Партії регіонів.

Між тим "срібло" лишилось в руках об’єднаної опозиції. Читай: в руках Яценюка. Чи буде Кличко його суперником – покаже час. Забавно, що у фальстарті "размишлізмів" на тему, хто від опозиції балотуватиметься на президента, всі забувають про відому на весь світ пацієнтку харківської лікарні. "Так минає мирська слава", сказали б древні… Вибори тим часом минають також. Але, минаючи, відкривають нову главу під назвою "коаліціада". Її ми прочитаємо разом. Причому вже найближчим часом.