Призупинення

Призупинення - це або початок гальмівного процесу перед остаточною зупинкою, або пауза, щоб перевести дихання перед переможним ривком.

Що саме цей термін значить в Україні, найкраще поінформований "призупинений" прем'єр Арсеній Яценюк.

"... Арсеній Яценюк, щоб не було звинувачень у політичній заангажованості, призупинив членство в партії, хоча цього не вимагає ні закон, ні Конституція" – заявив кілька місяці тому перший заступник голови партії "Батьківщина" і за сумісництвом в.о. Президента України Олександр Турчинов. Щоправда, він не поінформував про те, що жоден закон, ані, тим більше, Конституція, не передбачає поняття "призупинка членства".

Виглядає похвально і навіть шляхетно... Саме виглядає, бо цей крок, як і його озвучення, ріжуть вухо своєю штучністю. Турчинов на той час був в.о. президента, і саме посада мала б додавати його словам ваги. Та навіть, якби сказане ним в ефірі було би підтверджено Яценюком усно або письмово, то все одно це не мало би жодних юридичних наслідків.

Прем'єр може бути членом партії або безпартійним, але вже ніяк не призупиненим членом партії. Немає такого статусу і ніколи не було.

Складно пояснювати таке позиціювання прем'єра моїм європейським колегам. Воно і не дивно, бо жодних подібних прикладів у європейській чи американській практиці шукати не варто. Їх там немає в принципі. А шукати прикладів для наслідування демократичний прем'єр, який сповідує західні вартості, має саме там. Може, десь у Сомалі і були подібні приклади, то це аж ніяк не варто наслідувати...

Загалом, статус "призупиненого" є дуже зручним. Можна відмовчуватися з приводу "переговорників" Медведчука із Кучмою і дивного призупинення АТО на Донбасі.

Загалом "призупинення" стає ключовим словом нинішньої влади.

Зрештою і безпартійні прем'єри на Заході - нечувана подія. Тут партія чи партійний блок бере на себе повноту відповідальності за стан речей у державі й висуває свого, ПАРТІЙНОГО, представника на посаду керівника уряду.

Нещодавно вартий для наслідування приклад відбувся у Франції, коли попередній прем'єр Жан-Марк Еро, соціаліст, взяв на себе повну відповідальність за поразку його рідної партії на муніципальних виборах і пішов у відставку. На його місце президент соціаліст Оланд призначив міністра внутрішніх справ Манюеля Вальца, теж члена Соціалістичної партії. І ніхто з них навіть не здогадався призупинити членство…

А в Україні голова партії "Батьківщина" програє президентські вибори, а один із лідерів тієї ж партії надалі лишається керівником уряду. Хоча й призупиненим.

Я сподіваюсь, що Арсеній Яценюк не боїться відповідальності і не буде ховатися за невиразним статусом ПРИЗУПИНЕНОГО ЧЛЕНА, а повернеться в лоно партії, разом із нею візьме на себе повноту відповідальності за стан справ в уряді і в Україні. І або подолає проблеми і розпочне здійснення обіцяних реформ, а коли ні - візьме приклад із французького прем'єра Арно.

Уся нинішня влада є там, де є зараз, а не там, де її хотів бачити Янукович і ko, тільки тому, що за це загинула понад сотня людей. Їхня кров не дає урядовцям права на помилку. І саме тому так прикро, коли навіть через збільшувальне скло не спостерігаєш адекватних нинішнім викликам реакцій влади.

Звичайно, можна використовувати проїдені міллю трюки з окозамилюванням, які так добре працювали в кучмівській Україні, але зараз вони подвійно не на місці.

Заява Яценюка про подолану корупцію у вищих ешелонах влади, у Верховній Раді - це як новини із паралельного світу. Подолану корупцію, та ще й "у вищих ешелонах", ще хтось бачить окрім прем'єра? Це як із "сусліком": ви його бачите? Ні... А він є...

Ось найрозкішніша частина промови: "...у верхніх ешелонах вдалося досягти того, що зруйнована піраміда корупції... Але знищена чи ця корупція в середньому і нижній ланці? Ні, вона, звичайно, не знищена. Внизу як брали гроші, так і беруть. Хабарі як носили, так і носять".

Хоча прем'єр, у своєму славному виступі був і по-західному самокритичним, і ствердив, що корупція таки є, але десь там внизу "хабарі як давали так і дають". Сміливо. Тобто, селяни з робітниками обмінюються хабарями, а вищі ешелони з нерозумінням і осудом за цим спостерігають...

Це добре, що старе дрантя викинули з хати, але ще гірше буде, коли нові посадовці теж перетворяться на мотлох. До нових завжди більші вимоги, навіть до тих, хто не перший рік у політиці, але проголошує сучасні гасла. Кожен крок тих, хто наважився керувати, має бути зроблений із врахуванням саме цих реалій.

З іншого боку, великі очікування породжують велику віру в оновлених очільників держави. Але ті, хто змарнує золотий час проведення реформ, завдадуть більшої шкоди, ніж усі попередники. І з них спитають по повній. Бо чим більші надії є змарнованими, тим трагічнішою буде розв'язка. Для всіх…

Призупинений прем'єр за цих обставин має лише два шляхи: в "Батьківщину" або у відставку. Обидва тяжкі, але обидва чесні.

Коли Яценюк обере перший шлях, то має визначити, хто саме з партії несе відповідальність за здійснення реформ. І нарешті почати їх здійснювати. Бо обіцянки повернути Крим, звільнити Донбас і переписати Конституцію реформами не є. Захищати територіальну цілісність є обов'язком влади, а переписування постійного закону є перманентним бажанням кожного керівництва України.

З іншого боку, може це "призупинка" перед переможним ривком? Якщо й так, то вона задовго триває і більше скидається на профанацію. Мовляв, ще трохи посидимо і незабаром як рванемо...

З таким хитромудро зробленими політичними ходами вже час прощатися в Україні. Люди мають чітко знати - хто за що несе відповідальність, аж до відставки чи відходу політичної сили з електоральної арени. Моя хата скраю і я, мовляв, краще "призупиненим" пересиджу політичні провали власної партії – відлуння кон’юнктурного політичного минулого. Україна минулим жити вже не повинна