Блокада Донбасса: что делать с оккупированным регионом?

Идея полностью заблокировать Донбасс – не нова, но признаки того, что она начала обретать реальные очертания появились в парламенте в конце прошлой недели. В Верховной Раде был зарегистрирован законопроект – плод совместного законотворчества фракций "Блок Петра Порошенко", "Народный фронт" и Радикальная партия. Суть инициативы сводилась к "полной товарной блокаде и ужесточению пропускного режима" на временно оккупированных территориях. Грубо говоря, предлагается отменить поставки чего бы то ни было – от воды и энергоресурсов до продуктов первой необходимости.

Сторонники идеи говорят: раз там новая "власть", пусть она и позаботиться о людях. Противники утверждают: несмотря ни на что, на Донбассе живут наши соотечественники, граждане Украины, и государство просто обязано позаботиться о них.

Свое отношение к неоднозначной мере в комментарии "Обозревателю" высказали правозащитник, историк и дипломат.

Председатель правления Международной общественной организации "Международная Лига защиты прав граждан" Эдуард Багиров:

"Даже с учетом того, что часть Донецкой и Луганской областей оккупированы вооруженными силами Российской Федерации, нельзя забывать, что на этих территориях проживают граждане Украины. Они имеют конституционное право на труд, на образование, на помощь государства. Исполнительная и законодательная власть Украины должны принять все меры, чтобы реализовать конституционные права граждан Украины, которые проживают в Донецкой и Луганской областях.

Безусловно, блокирование через законы этих территорий ухудшит ситуацию – и экономическую ситуацию, и ситуацию с правами человека. Я не могу поддерживать данную инициативу, так как этот законопроект, если он вступит в силу, однозначно будет не в интересах граждан Украины. Подчеркиваю - граждан Украины.

В захваченных регионах проживает достаточное количество людей, которые не поддерживают власть "ДНР"-"ЛНР" и в то же время они не могут выехать с тех территорий, которые сегодня временно захвачены. Я уверен в том, что со временем государство Украина восстановит юрисдикцию на всей территории Украины, в том числе и на территории "ДНР"-"ЛНР" - вот тогда возникнет ряд вопросов к правительству и к Верховной Раде: почему на протяжении больше чем года были приняты решения, которые не способствовали улучшению жизни наших граждан, которые там находятся.

Когда закончится война, и Донецкая и Луганская области полностью вернутся в состав Украины, люди однозначно будут обращаться в суды, в том числе в европейские.

-Не кажется ли вам, что обеспечивать конституционные права граждан на неподконтрольной территории достаточно сложно?

-Сейчас украинским властям очень сложно обеспечить полноценную реализацию всех конституционных прав граждан Украины – это очевидно. Но блокировать… Экономическая блокада уже существует с прошлого года – не выплачиваются пенсии, не выплачиваются стипендии, зарплаты в государственных учреждениях и предприятий, которые там находятся.

Я не сторонник, войны, но в то же время, до сих пор у нас в Украине не принят закон о военном положении. Соответственно, де-факто у нас война, а де-юре не принят закон, который бы четко ставил все на свои места. Есть война, захвачены территории. Соответственно, украинское правительство и Верховная Рада принимают на себя обязательства после освобождения в полном объеме вернуть задолженности, в том числе по пенсиям и по другим социальным выплатам, чтобы люди, которые там проживают, понимали, что это временное явление и со временем они получат компенсацию. Я понимаю, что рано или поздно агрессора мы выгоним с территории Украины, и государство должно будет выполнить свои обязательства".

Историк, почетный профессор Киево-Могилянской академии Ярослав Грицак

-Чи можна проводити паралелі між тим, що сьогодні відбувається на Донбасі, і тим, що відбувалось в Україні під час Другої світової війни?

-Паралелі можливі, але кожні паралелі хромають. Я тут не бачу такої паралелі, яка б точно відображала цю ситуацію. Прямої паралелі проводити не можна, тому що у Другій світовій війні неможлива була ситуація, коли хтось когось відгородив і не воював. Друга світова війна була тотальною, вона була на знищення.

Тут не йдеться про винищення. Компроміси неможливі, переговори неможливі, Мінські переговори чи нормандський формат для другої сторони було поза межами уяви. Тому я думаю, що ситуація з Донбасом є винятковою, унікальною, і тут нема чого озиратися на історію.

Не існує такої книжкової полички, знявши з якої книжку ви б знайшли там підказку, що робити з Донбасом. Ми повинні розуміти, що ситуація, яка склалася в Україні в контексті російської агресії є досить винятковою. І ніхто не має готової розв’язки.

-На вашу особисту думку, чи варто сьогодні робити блокаду Донбасу?

-Я не можу мати особисту думку, я маю мати тільки експертну думку. Я думаю, що цей крок вимушений, цей крок не з доброї волі. Це крок, який диктує війна. Звичайно, я його не вітаю, але я і не бачу іншого виходу. На жаль. Війна звужує можливості нашого вибору.

Экс-министр иностранных дел Украины Владимир Огрызко

-Як ви оцінюєте пропозицію зробити повну блокаду Донбасу?

-Пропозиція є складною, бо тут сходяться дві лінії. Одна з них говорить: якщо окупував, то й відповідаєш. А інша – що це хоч й окуповані, але українські території. І кожна з цих точок зору має право на життя. Але враховуючи те, що продовжує робити Росія і її найманці і бандити, я би більше схилявся до того, що таке дуже жорстке обмеження всього того, що відбувається на цих територіях, треба вводити, бо інакше ми будемо перебувати в абсолютно неадекватній ситуації, коли вони постачають в Україну танки і озброєння, а ми за це поставляємо їм електроенергію, воду, продукти і тому подібне. Це до певної міри сюрреалізм. Як то кажуть, на війні як на війні.

-Ви не вважаєте, що повна блокада Донбасу – це порушення Мінських домовленостей?

-Ні, не вважаю, тому що вже через кілька годин після того, як ці домовленості були досягнуті, російські війська почали їх грубо і нахабно порушувати, що завершилося черговою бійнею – по-іншому не можу сказати – в Дебальцево.

Тому говорити про те, що ми порушуємо ті чи інші пункти, які випливають після головних – припинення вогню і відведення важкої техніки… Я не думаю, що це є порушенням з нашого боку. Хоча в цілому скажу: оскільки механізму реалізації цих домовленостей немає, то і шансів на те, що вони будуть виконуватися, так само мало.