Нова спідня білизна береглася лише для лікаря

Нова спідня білизна береглася лише для лікаря

Українська письменниця Tamriko Sholi, одна з моїх улюблених блогерів, написала пост про жіночність і виставила приз за кращу історію на цю тему - розкішну спідню білизну. Там стільки цікавого від різних жінок!

Я часто думаю про те, що, хто і як формували моє ставлення до себе самої, як до жінки. І якою б я була, якби виховувалась в іншому оточенні? І якою я хочу бути? Думаю і уявляю. Далі - роблю. Йду до того придуманого образу. Повільно, але впевнено.

В дитинстві мені дуже рідко говорили, що я красунечка. Або я просто не пам'ятаю. Зате чітко чую в голові настанови прикривати шию, бо задовга, коліна - загрубі, не шепелявити і тд. Критика, звісно, завжди була з благих намірів і мала би робити мене кращою. Натомість я ставала не сильнішою, а закомплексовнішою і, звичайно ж, критичнішою до себе.

Видео дня

Вчили також, що весь час треба бути при ділі. Полежати просто так серед білого дня можна було лише в неділю після церкви або коли слабий.

Я нічого не знала про догляд за тілом, за шкірою, про час для себе, про місячні, статеві стосунки, про стиль чи щось подібне.

В нас завжди були проблеми з водою і повністю ми купались зазвичай лише в суботу. В інші дні - окремі частини тіла. Завжди швиденько так - зайшов, помився і вийшов. Ніякого тобі бальзаму, молочка, маски, пінки і тд. Навіть пізніше, коли вже була ванна, ніхто в ній не лежав у воді.

В 90-х роках нова спідня білизна береглася для лікаря, але за іронією, коли у 18 мене раптом не відпустили з лікарні, щоб терміново зробити операцію на грудях, я була в старих зіпраних трусах.

Мені треба було роздягнутися до пояса і пройтися через нескінченну кімнату до операційного столу, довкола якого крім лікаря стояли студенти-практиканти.

Цей момент так і залишився в пам'яті як найстрашніша мить того дня.

Я не мала образу жінки, яка вміє по-справжньому любити себе ані в дитинстві, ані в юності. Хіба в школі моя вчителька Natalia Mylyanyk давала надію на зцілення своїм вмінням красиво одягатися, носити прикраси та робити манікюр.

Мама ж мала нас трьох дітей, городи і три десятиліття пропрацювала в шкільній їдальні. Вона настільки звикла до важкої роботи, що заледве вийшла на пенсію під нашим тиском. Як то без роботи? Світ вмить мав рушитись.

Мій шлях до жіночності почався лише 7 років тому, у 30. Тоді я твердо повірила, що хочу і можу по-іншому. Бо була вже на дні і не мала іншого виходу.

Крок за кроком з того часу я будую нову себе - таку, що вигадала собі сама. Приміряю різні образи, граю різні ролі, пишу власний сценарій, відроджую сексуальність, відрощую внутрішній спокій та довіру.

Дивлюсь в дзеркало на себе і прошу пробачення. В самої себе. За нелюбов.

Купую собі, дозволяю, питаю себе і намагаюся чути.

І, знаєте, все майже було вдалося. Аж поки рік тому ми не взяли з дитбудинку нашу Умку. Маючи двох кровних синів і думаючи, що я вже вся така жіноча, раптом сталося сильне загострення. Донька, як провокація. Як тренер з ніжності, розслабленості, прийняття жінки в ній і в собі.

Оо, то я лише на старті))

Лише на старті.

Не знаю, скільки триватиме ця дорога до своєї жіночої суті, може все життя, але думаю, знаком, що пункт призначення близько, буде такий момент:

я дивитимусь на цю 3-річну непосидючу красуню і відчуватиму ТИШУ.

Тільки тоді я зможу сказати, що таки щось знаю про жіночність.

П.с.

Розкажіть, будь ласка, що для вас означає бути жіночною?

Чоловіки, якщо читаєте, напишіть мені свою думку на цю тему - як це бути справжньою жінкою?

Дуже цікаво)

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...