Генетична зброя на полицях київських магазинів

 «П’ять гривень тридцять копійок», - забігана продавщиця сумним поглядом обвела немалу чергу і приречено зітхнула. П’ять тридцять... Саме за такі гроші сьогодні в київських магазинахможна купити те, що колись замислювалось як біологічна зброя. І мама збирається ЦИМ годувати власну дитину... Чи знає вона про це?

Луна війни

Що таке атомна зброя? Вона розпадається.

Що таке біологічна зброя? Вона розмножується

Під час «холодної війни» військові кола обох супердержав - США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала би території та індустрію, а впливала би тільки на населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми (ГМО). Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших організмів. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме створення вірусів і рослин, котрі би знижували імунітет людей, несли нові хвороби, від яких не було би ні природного захисту, ані ліків.

Після закінчення «холодної війни» виникла серйозна проблема з фінансуванням цих програм. І незалежно один від одного групи радянських і американських спеціалістів у цій галузі звернулися до урядів із пропозиціями використати ці технології у мирних цілях. Із зрозумілих причин у Радянському Союзі та на його уламках ці програми не набули відповідної фінансової підтримки, а у Сполучених Штатах цю ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувались на агротехнологіях. І незабаром на світовому ринку з’явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури, а фактично - нові, штучні види рослин, що не пройшли природну або звичайну сільськогосподарську селекцію, а були синтезовані шляхом біотехнологічних операцій.

Разом з ними у світі з’явилась нова проблема. Можна закрити атомну станцію, припинити використовувати ДДТ, але не можна повернути біологічний час, коли нової форми життя ще не було. Не можна «вилучити» її назад з природи, оскільки вона починає розмножуватися за своїми непередбаченими біологічними законами у складній екосистемі. Навіть поділ різноманітних посівів кілометровими буферними зонами не перешкоджає випадковому перехресному запиленню модифікованих і звичайних рослин. Наслідком може стати поява супербур’янів і супершкідників. Або й просто випадкове потрапляння товарів, виготовлених з нібито генетично «чистої» сировини, на полиці наших магазинів.

No Exit

Безпека ГМ-продуктів - це як віра в Бога:

ви або вірите в нього, або ні

Наявність ГМ-продуктів на полицях вітчизняних магазинів – і «крутих» столичних супермаркетів, і «совкових» регіональних гастрономів – є неоднозначною і багатогранною проблемою. І тому – не хочу, щоб хтось піддавався ілюзіям – практично нерозв’язною. Єдине, що сьогодні можуть зробити люди, держави та їх уряди – це спробувати налагодити контроль за використанням на своїй території ГМ-технологій та їх продуктів. Хто – м’який контроль, який не дуже-то й тиснутиме на зацікавлені сторони; а хто – контроль жорсткий, безкомпромісний, конфронтаційний. Який підхід обере для себе Україна, що її в світі років вже з десять-дванадцять поза очі називають полігоном для генетичних випробувань, поки не зрозуміло. Останнім часом шальки терезів невпевненно схиляються на бік першого варіанту, і лоббісти з компаній «Монсанто», «Продіджен», «КВС», «Авентіс» відіграють в цьому не останню роль. Втім, не будемо лізти у велику «політекономіку".

Зайдемо краще до першого-ліпшого київського магазину й глянемо, що нам пропонують купити за наші кревно зароблені, наприклад, у «Фуршеті» на Подолі. За великим рахунком, назва супермаркету і його місцезнаходження значення не мають жодного: асортимент продуктів у магазинах різних мереж на 90% однаковий. Зате значення має те, що всюди можна знайти солодощі від Mars і Nestle, дитяче харчування від Unilever та Similac, напої від Coca-Cola і PepsiCo, сніданки від Kellogg’s, йогурти від Danon, соуси від Heinz Foods та ще багато чого «смачненького». «А я і не знала… Ну то й що?» – здивовано спитала мене молода дівчина Марина, коли я показав їй, що часниковий соус Kuhle, який вона взяла з полиці, містив модифікований крохмал. «Вони ж (генетично модифіковані продукти. – О.С.) не заборонені і, певно, безпечні», – додала вона і попрямувала купувати харчі далі. Жіноча логіка… Літній чоловік презентабельного вигляду на ім’я Володимир, уважно мене вислухавши, сказав: «Добре, буду знати. Хоча я все одно не збирався її брати, просто цікаво було, що це таке». І, покрутивши в руках пляшечку, поставив на вітрину заправку до салату під дивної назвою «Тисяча островів» того самого виробника. «Генетично модифіковані продукти? – перепитав мене продавець-консультант Олег Чуб. – Не маю жодного уявлення». Розповідати, що ГМО можуть міститися, крім соусів, у чіпсах, макаронних виробах, навіть пиві, я йому вже не став.

Всі вищеперелічені корпорації (додамо ще McDonald’s) плюс сотні компаній поменше практикують використання ГМО. Спасибі «Грінпісу» – «зелені» щороку публікують список таких виробників. Однак, як бачимо, далеко не всі українці знають про список, про продукти, взагалі про ГМО. Ще менше людей знають про те, що «продуктово-генетична» загроза йде не тільки від товарів під зарубіжними марками. Вітчизняні та російські картопля, рис, томати, а також інгрідієнти «наших» борошна, ковбаси, сирів, олії теж можуть приховувати в собі сюрпризи не генному рівні. Таким чином, за рівненькими рядками охайних товарів на магазинних полицях хвоється ціла низка серйозних проблем, а часом – і справжній виробничий та законодавчий хаос.

Відсутність інформації – це перша проблема українського споживача. До речі, проблема хронічна. А у Європі з цим суворо. Будь-який продукт, що містить більше 0,9% ГМО має в обов’язковому порядку бути відповідно промаркованим. У нас же маркування ГМ-продуктів ніколи не планувалось і, на жаль, не планується. Звідси друга проблема – загроза здоров’ю людей, які вживають продукти з ГМО. Хоча на сьогодні явна шкода від них не доведена (інакше їх не було б в магазинах, правда?), немає жодних доказів протилежного. Проблеми можуть виникнути у наступних поколінь, без особливої впевненості застерігають вчені. Запобігання шкоді народному здоров’ю – це вже обов’язок держави. Аж тут ми надибуємо на третю проблему: відсутність чіткої, надійної і сучасної законодавчої бази, яка б регулювала український семент ГМ-ринку. А далі – паровозиком – проблеми виринають одна за одною: без нормальних законів виконавчі структури не в змозі контролювати поширення ГМ-культур і продуктів; та й як вони можуть контролювати, якщо навіть просто визначити наявність модифікацій на генному рівні в продукті в Україні невимовно складно – у нас нема потрібної лабораторної бази – ні в Києві, ні ще десь – і т.д., і т.п. І виходу поки що не видно.

10%. Приблизно саме таку частину українського ринку займає продукція, виготовлена з використанням ГМО. У столиці з її розвинутою сферою послуг і широкою пропозицією продовольчих товарів цей показник, безумовно, вищий. Однак це не так вже й погано, якщо порівняти з США: там цей показник сягає 60-70%. Але зовсім не так вже й добре, якщо зрозуміти, що у найближчому майбутньому у нас ця частка лише збільшуватиметься. І, якщо не вжити заходів, через десяток років ми вже сміливо зможемо казати, що із споживання ГМ-продуктів ми наздогнали і невдовзі перегонимо цих «буржуїв». А вживання органічних продуктів, генетично «чистих» тобто, стане досить дорогим задоволенням, доступним далеко не кожному мешканцю багатющої на родючі без усіляких «заморочок» землі неньки-України.

PS

А жіночку – молоду маму – відмовити від купівлі потенційно небезпечного дитячого харчування та йогурту я не зміг. Поглянувши на мене як на сектанта, трохи з острахом, вона поклала пюре і йогурт до сумки і, не обертаючись, пішла додому, до маленької Аліси. Так звали її дев’ятимісячну доньку...