Центральне опалення: Україна на порозі катастрофи

В Україні побудовано більше 240 тисяч багатоквартирників, половина з яких приєднана до централізованого теплопостачання (ЦТ). Як свідчить соціологія, більшість власників квартир, які мешкають у цих будинках, не задоволені якістю послуг, що надаються місцевими комунальними підприємствами.

Cкарги типові для всіх регіонів: ледь теплі батареї, або ж перетопи зимою, відсутність гарячої води в літній період, часті аварії мереж та внутрішньобудинкового обладнання. Ситуації, які комунальні підприємства не в змозі вирішувати оперативно та якісно.

Причин декілька: брак техніки, матеріалів, персоналу – тобто всього, що потребує інвестицій. А взяти їх поки що ніде, адже інвестиційна складова в тарифі на опалення, наприклад, складає від 3 до 5 %. Тож в переважній більшості випадків оновлення технологічного парку обладнання відбувається за рахунок власних коштів підприємств через амортизаційні відрахування, що не перевищують 3% від загального обсягу витрат.

Читайте: Що необхідно знати про тарифи на опалення?

Насправді ж енергомодернізація підприємств та мереж теплопостачання потребує інвестицій на суму близько 6 млрд доларів.Враховуючи фактичний рівень вкладень, який становить від 70 до 200 млн доларів в рік, ця процедура займе від 30 до 85 років. З таким повільним рівнем залучення інвестицій теплопостачальні підприємства просто не в змозізабезпечувати потреби й вимоги споживачів, не кажучи вже про надання послуг високої якості.

Крім того, ринок ЦТ в Україні майже на 100% монополізований, що автоматично виключає будь яку конкуренцію, а отже й не стимулює підприємства до підвищення ефективності, технічного та економічного розвитку.

Досвід сусідів: більше інвестицій, обґрунтовані тарифи, 100% облік

За останні 20 років більшість сусідніх європейських країн модернізували свої системи ЦТ. Впровадивши необхідні реформи, європейці забезпечили умови для довгострокового планування роботи підприємств, що є важливою умовою для залучення інвестицій. Адже інвесторам цікаво розуміти за яких умов і коли окупиться їхня інвестиція. В Україні поки що таке планування відсутнє, що й призводить до щорічного "залатування дірок" у секторі центрального теплопостачання та браку бажаючих фінансувати недалекоглядні проекти.

Завдяки системним підходам з довгостроковою перспективою, сусідні країни змогли поступово підвищити якість послуг, вдосконалити системи їх обліку, створити зрозумілу для споживачів, прозору структуру тарифоутворення. Комплекс вжитих заходів підвищив надійність та ефективність системи ЦТ, що дозволило підприємствам запровадити низку економічних програм та заходів, вигідних для кінцевих споживачів. Таким чином підприємства покращили свій імідж і підвищили довіру своїх клієнтів.

Читайте: Різке подорожчання і абонплата: в Україні вже озвучили нові тарифи на комуналку

Запровадження 100% обліку тепла та платежів на основі фактичного споживання були критично важливими кроками у цьому процесі, оскільки рахунки споживачів за тепло стали відображати фактичну вартість наданих послуг. Інші реформи стосувались встановлення економічно-обґрунтованих тарифів, розробки стратегій та планів довгострокового розвитку мереж, залучення приватних компаній до володіння та управління підприємствами ЦТ. Ці важливі кроки сприяли підвищенню конкуренції на ринку теплозабезпечення, що позитивно вплинуло на стосунки зі споживачами, які тепер можуть обирати постачальника якісних послуг за оптимальною ціною.

На жаль, в Україні такі комплексні реформи ніяк не наберуть обертів. Останні роки держава крокує в бік пріоритетизації інтересів постачальників газу та практикує дискримінаційні стратегії ціноутворення на газ для різних груп споживачів. Бажання ж розробляти чи навіть обговорювати чіткі стратегічні напрямки довгострокового розвитку галузі теплопостачання на національному рівні відсутнє. Таким чином обмежуються можливості підприємств до технічного та економічного розвитку. Через неефективне управління підприємствами теплокомуненерго страждають фінансова стабільність сектору і якість послуг. Напруга посилюється через постійне зростання тарифів, що на фоні зниження якості та надійності послуг викликає у споживачів занепокоєння, підвищує їх незадоволеність та сприяє бажанню споживачів відключитись від централізованої мережі на користь індивідуального опалення.

Таким чином, сектор ЦТ зіштовхується з серйозними проблемами, які потрібно вирішити, аби уникнути краху. Як засвідчує практичний досвід інших країн, виклики, що наразі стоять перед Україною, є складними, та все-таки їх можнаподолати.

Читайте: Кабмін прийняв рішення: як і коли зросте тариф на газ в Україні

Що робити?

Європейські міста (Відень, Копенгаген, Стокгольм, Варшава) поступово відмовляються від індивідуального теплопостачання та збільшують частку централізованого теплопостачання, особливо при новому будівництві.

Дослідження доводять, що саме системи ЦТ є найбільш екологічно дружніми для довкілля. Крім того, мають низку переваг, що дозволяють споживачам бути впевненими у забезпеченні своїх домівок безперебійною енергією, тому що можуть працювати з використанням викопних палив, так і відновлюваних джерел.

Тож Україні краще не повторювати чужих помилок, а радше думати про модернізацію систем теплопостачання та матеріальну підтримку населення. Адже сучасні ЦТ мають бути економічно доступними і конкурентоспроможними за рахунок достатньо великого рівня попиту з боку населення, який і виправдає необхідні капіталовкладення.

Читайте: ОСББ в Україні: права і обов'язки співвласників

Довгострокове планування – захист інтересів споживачів

Обов’язковою та невід’ємною частиною енергетичного розвитку населених пунктів в країнах Європейського Союзу (ЄС) стало довгострокове енергетичне планування. Тобто, як правило, кожне місто розробляє план енергетичного розвитку, зокрема ЦТ, на період до 10 років, який включається в стратегічний план розвитку міста й описує цілі та напрямки розвитку сектора ЦТ.

Наприклад, в документі описано, яка частка когенерації, відновлюваних джерел енергії, твердих побутових відходів, скидного тепла буде використовуватись у системі теплозабезпечення. Документ визначає зони централізованого, децентралізованого чи індивідуального теплопостачання. В плані пояснюється, яким чином мережа ЦТ може бути інтегрована з планами розбудови населених пунктів. Документ включає інвестиційний план і оцінку екологічного та економічного впливу на споживачів. Головними цілями розробки планів розвитку ЦТ є забезпечення надійності, ефективності та доступності послуг теплопостачання споживачам за умови надання найнижчої ціни за послуги. Тобто, екологічна складова та захист економічних інтересів споживачів, є особливістю нової енергетичної стратегії ЄС, що варто врахувати і в Україні.

Українські реалії – не на користь отримувачів послуг

На жаль, в Україні, на практиці, стратегічне довгострокове енергетичне планування не здійснюється належним чином. Причиною тому є низький рівень розвитку законодавчої бази з планування розвитку ЦТ в довгостроковій перспективі. Це дозволяє органам місцевого самоврядування та підприємствам теплопостачання здійснювати свою діяльність без стратегічної оцінки соціально-економічного впливу на споживачів. Вказані обмеження виходять з того, що на рівні профільного міністерства в сфері житлово-комунального господарства відсутнє бачення розвитку сектору теплопостачання в довгостроковій перспективі. Підтвердженням цього є відсутність стратегії теплопостачання, що на державному рівні має закріпити конкретні, актуальні, реалістичні цілі на певний період часу і визначити відповідальних за їх виконання.

Читайте: Зростання ціни на газ в Україні: в НБУ озвучили прогноз

Для того, щоб змінити ситуацію в Україні, необхідно розробити довгострокову стратегію теплопостачання з цільовими показниками, що узгоджується з Енергетичною стратегією.Додатково необхідно створити вимоги до обов’язкового енергетичного планування населених пунктів із урахуванням містобудівних умов та чітким переліком показників і рекомендацій щодо планування довгострокового розвитку теплових мереж. Це стимулюватиме органи місцевого самоврядування та підприємства займатись власним довгостроковим плануванням, підвищить надійність і якість теплопостачання й забезпечить найкращі економічні умови для споживачів.

Використовуючи позитивний досвід Європи, Україні не варто боятися діалогу з громадою, а навпаки залучати мешканців до участі у процесі. Адже саме на них, як споживачів послуг, має бути орієнтована стратегія місцевої влади та бізнесу. То чому б містам не почати узгоджувати з жителями енергетичні плани населених пунктів, схеми теплопостачання, інвестиційні програми та заходи? Можливо варто узгоджувати з людьми рішення про передачу в оренду або концесію комунального майна, щоб потім не виникало конфліктних ситуацій, які руйнують довіру до влади?

Ефект від такого прозорого підходу, орієнтованого на споживача, буде виправдано. Адже діалог – конструктивна річ, за допомогою якої можна, при бажанні, знайти вірні рішення, ефективно взаємодіяти, будувати довірливе ставлення та економічно вигідні взаємовідносини.

Стаття підготовлена за матеріалами проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні". Думки авторів, висловлені в цій публікації не обов’язково співпадають з позицією Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.