Блог | Як практично реформувати земельні відносини в Україні. Нова аграрна політика

Серед усіх галузей економіки країни найбільший ефект може дати аграрна галузь.

Безумовними її перевагами є швидка оборотність фінансових коштів, високий рівень потреби в трудових ресурсах (що в умовах зростання безробіття підвищує рівень зайнятості населення), соціальна значимість, незначна наукоємність (і, відповідно, потреба в невеликих інвестиціях), прямий вплив на зростання ВНП, можливість і необхідність державного впливу на галузь через грошово-кредитну політику та економіко-організаційні заходи.

Грамотне використання зазначених й інших особливостей розвитку аграрної галузі дає можливість зрозуміти шляхи матеріалізації ідеї швидкого відтворення та розвитку сільського господарства, забезпечити поштовх до економічного зростання країни загалом у найкоротші терміни.

Механізмом реалізації економічного зростання в аграрному секторі економіки повинна стати Нова аграрна політика. Одним з головних і початковим етапом впровадження Нової аграрної політики є Народна земельна реформа.

Народна земельна реформа передбачає заміну орендних відносин на підрядні з подальшим переходом на абсолютно самостійне господарювання власниками землі.

Форма земельних відносини напряму впливає на розвиток галузі рослинництва. Лише завдяки вибору раціональної форми земельних відносин може бути досягнута ефективність використання земельних ресурсів за такими критеріями ефективності, як структурний, технічний, технологічний, економічний, витратний, соціальний, екологічний, енергетичний, інвестиційний.

Читайте: Монополія на землю. Ризики припинення існування аграрних монополій в Україні

Визначено, що колективна форма господарювання є перспективніша за одноосібну (сімейну) з точки зору об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі, а відтак - переважає за сукупною ефективністю. Зокрема, одноосібний (сімейний) спосіб забезпечує реалізацію виробничої діяльності з більшою дохідністю, побудованої на індивідуальному виробництві, в основі якого непересічні особисті знання, вміння та трудові якості власника землі та членів його сім'ї.

Сьогодні в країні панує неефективна орендна форма земельних відносин. Перехід від орендної форми до самостійного господарювання призведе, фактично, до зміни форми земельних відносин за ініціативи власників землі. По суті це Народна земельна реформа. Така реформа стане основою для подальших позитивних змін в аграрному виробництві.

Умовами для початку реформування земельних відносин необхідна вільна від оренди чи іншого користування земля, наявність підрядника, який готовий провести повний комплекс аграрних робіт на землі, і головне, бажання власника землі отримувати більше доходу. Організація такої діяльності не передбачає проведення екстрених законодавчих змін. Такі товариства можуть створюватися на базі господарських товариств. У власників землі періодично закінчуються договори оренди.

Читайте: Прихована небезпека для України. Втрата землі

Колективне господарювання юридично може бути оформлене, як приклад, товариством з обмеженою відповідальністю, де кожен власник землі становиться учасником товариства і вносить до статуту право користування земельною ділянкою, що належить йому.

Отже, формується суб’єкт господарювання, який, через об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі, стає первинним товаровиробником. Таке товариство власників землі реалізує ідею самостійної форми обробітку землі її власником. Розподіл результатів діяльності товариства відбувається за рішенням його членів.

Важливою складовою реалізації Народної земельної реформи є наявність вільного підрядника. Вільний підрядник являє собою суб’єкта господарювання з наявними вільними засобами та ресурсами, необхідними для проведення всього комплексу аграрно-польових робіт. І такі підрядники в Україні є.

В Україні у сфері оброблення землі за орендною формою склалася висока конкуренція, яка спричинена високою прибутковістю від діяльності та наявністю вільних ресурсів (матеріальних і фінансових) для здійснення цього процесу.

Підрядна форма обробітку землі формуватиме обсяги роботи для вільних засобів виробництва тих же орендарів. Тобто, колишні орендарі можуть обробляти землю для її власників, надаючи їм послуги, і, водночас, не оформляючи орендних відносин. Мотивувати до таких дій колишніх орендарів буде бажання виконання більших обсягів робіт та отримання додаткового прибутку. Також не виключається і застосування послуг підрядників в “чистому” вигляді.

Проведення розрахунків між товариством власників землі і підрядником відбувається після продажу товариством продукції (врожаю). Договори між товариством та підрядником, окрім умов надання послуг та проведення розрахунків, повинні містити і гарантії їх виконання.

Організаційні заходи з формуванням діяльності товариств власників, її підтримки можуть взяти на себе спеціалізовані організації.

Поступове накопичення прибутку товариством власників землі або вчасне формування механізму прямого державного кредитування створить умови для формування у товариства власної матеріальної бази та обігових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності.

Без законодавчих змін процес реформування буде сповільнений через перебування землі в користуванні (оренда чи емфітевзис), і лише по мірі закінчення договорів користування власники землі зможуть переходити до самостійного господарювання. Отже, для пришвидшення реформування необхідно прийняти певні законодавчі зміни, які нададуть людям можливість позбавитися від тягаря оренди.

Слід розуміти, що товариство власників землі, одноосібний чи сімейний товаровиробник – це не лише власники основного засобу виробництва (землі), а й первинний товаровиробник, і відповідальний позичальник. Отже, в особі первинного товаровиробника держава отримає реальні об’єкти для інвестування. З товариствами власників землі стає можливим здійснення прямого державного кредитування.

Інвестиції можуть бути спрямовані на розбудову аграрного сектору економіки в сільській місцевості. Вони формуються за територіальним принципом. Діяльність товариств-власників землі, фактично, співпадатиме з ідеологією та цілями об’єднання територіальних громад, їх прагненням до соціально-економічного розвитку своєї території – для держави це безпрограшна схема.

Важливу роль у процесі інвестування повинна відіграти нова кредитна політика держави, яка забезпечить кредитним ресурсом розвиток первинного виробника, по суті власників землі. Так, забезпечення об’єднань власників землі обіговими коштами для обробітку 1 млн гектарів землі потребуватиме 10-15 млрд гривень, що багатократно перевищує щорічні державні капітальні програми з підтримки аграрного сектору.

Підкреслимо, що очікується отримання власником землі доходу, що у 2-4 рази більший, ніж до реформування. Це створить можливість для усуспільнення прибутку в розмірі 200-300 млрд гривень, що значно активізує споживчий ринок країни та стимулювати розвиток економіки в цілому.

Окрім підвищення макроекономічних показників, вдала реалізація земельної реформи сформує певні позитивні умови. Збільшиться дохід власника від землі, стане можливим дешеве споживче кредитування.

Як результат, гостра потреба у продажі землі спаде. Запрацюють інші ринкові механізми, які знімуть потребу у формуванні ринку землі на засадах її вільної купівлі-продажу. Як наслідок, земля залишиться у власності українського народу без нанесення шкоди інтересам суб’єктів права власності на землю.

На такому позитивному підґрунті можна буде законодавчо встановити порядок обігу землі.

Державна земля повинна залишатися у власності держави. Пріоритетне право користування державною землею повинно бути надане спеціалізованим державним аграрним установам та товариствам власників землі на територіях формування таких товариств.

Народна земельна реформа, як перший етап впровадження Нової аграрної політики, стане підґрунтям для початку модернізації галузі тваринництва й харчової промисловості – другого та третього етапів розвитку, відповідно до Нової аграрної політики.