Блог | Война России против Украины прекратится при одном условии
Недавний арест в Германии высокого офицера немецкой разведки, обвиненного в шпионаже в пользу России – своевременное напоминание о степени проникновения российских спецслужб в западные институты. И о том, как много они знают о возможностях и намерениях Запада, пишет Александр Мотыль для The Hill.
Далее текст на языке оригинала.
Карстен Л. – німецький офіцер, який має "доступ до джерел надсекретної інформації про війну в Україні, а також знання про те, як вона збиралася США та їх союзниками" – є лише останнім записом у довгому списку можливих російських шпигунів. У жовтні 2021 року, за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну, НАТО вислала вісім членів російської місії при Альянсі за їхню шпигунську діяльність. У травні 2016 року настала черга Фредеріко Карвальяна Хіля – високого співробітника розвідки з Португалії, який, як повідомляється, "мав доступ до великої кількості секретів НАТО". Тим часом українські чиновники відкрито визнають, що агенти російської розвідки проникли в органи безпеки України.
Ступінь проникнення росіян у структури НАТО та пов'язані з нею організації означає, що Кремль вміє використати відкритість Заходу у своїх цілях. Але, що важливіше, це теж означає, що Володимир Путін та його товариші знають про військові можливості та наміри Альянсу.
Стан, кількість і якість армій країн-членів НАТО – відкрита книга. Цілком можливо, що Кремль не вірить підступним західним даним. Але він обов'язково має вірити своїм шпигунам, особливо якщо їхня інформація підтверджується відкритими джерелами.
Це важливо, бо російські та деякі західні аналітики та політики вже давно стверджують, що Росія мала вагомі причини побоюватися НАТО, потенційного розширення Альянсу за рахунок України та можливого розміщення західних ракет на українських східних кордонах. Путін ясно вказав на ці моменти у своєму сумнозвісному виправданні вторгнення. З того часу він та його поплічники не раз заявляли, що у них не було іншого вибору, окрім як напасти, щоб запобігти "західній агресії" проти РФ.
Але як показують заяви НАТО, Альянс не збирався приймати Україну найближчим часом, якщо взагалі збирався. Очевидно, блок не міг мати наміру розмістити тактичну ядерну зброю на території держави, яка не входить в Альянс.
Російські "страхи" перед неминучим членством України могли бути лише грою Кремля. Путін не міг не знати зі своєї розвідувальної мережі, що Україна не збирається вступати в НАТО як мінімум ще 20 років, що Альянс не має наміру розпочинати агресію проти Росії, а безпека РФ гарантується її військовими силами. Військові можливості росіян тоді здавалися величезними.
Також відсутність загроз зі сторони Альянсу гарантували недофінансування, недостатні навчання, недооснащення та недоукомплектованість армій держав-членів НАТО.
Можливо, звичайно, що Путін та його товариші не вірили своїм спецслужбам, але тоді причина війни має зміститися з того, що НАТО та Україна могли чи не могли зробити, на те, що Кремль, а особливо Путін, повністю відчужені від реальності. Як щодо Заходу і НАТО, так і щодо України та її відносин із Росією.
Справа в тому, що Захід не мав агресивних намірів щодо Росії, а Україну, і особливо президента Володимира Зеленського, цілком влаштовували добросусідські відносини з північним сусідом. Путін, можливо, думав інакше, але якщо так, ця віра мала бути продуктом його власної ірраціональності та параної. Коли ірраціональні та параноїдальні лідери починають війни, вина ніколи не лежить на їхній жертві.
Не дивно, що майбутній вступ Фінляндії та Швеції в НАТО не викликав криків гніву зі сторони Кремля. Це тому, що проблема ніколи не була в НАТО. Проблема завжди була і залишається у самій Росії.
Для припинення війни потрібна українська перемога. Тільки рішуча поразка Росії та подальший відхід Путіна усунуть першопричину геноцидної агресії РФ проти України.
Росія та Путін рішуче хочуть знищити українську державу та націю. Не тому, що Україна об'єктивно загрожує Росії. А тому, що російська культура та ідеологія, як і нацистська щодо євреїв, демонізували та дегуманізували Україну.
Таким чином агресивні наміри Росії припиняться лише тоді, коли її культура та ідеологія зазнають сейсмічного зрушення та приймуть українців як людей і як сусідів. На жаль, такі зрушення вимагатимуть часу, якщо тільки велика поразка не спричинить кризу в російському мисленні й не прискорить викорінення в Росії путінізму, його ідеологічного та культурного коріння. Як це було свого часу в СРСР та імперській Росії.
Переклад Gazeta.ua
