Блог | Пора вместо мира с Путиным принимать решение о его капитуляции

Любая война рано или поздно заканчивается миром. Однако нет единого сценария, как можно завершить военные действия. По мнению политолога Уильяма Эйрса, нет жесткой зависимости, например, между количеством жертв войны и степенью трудностей достижения мира. Вместе с тем, мировой опыт свидетельствует о том, что далеко не каждый мирный договор реально привел к окончанию войны. Однако для того, чтобы мы могли осознать насколько мирные переговоры и подписание мирного договора с Путиным, является действительной реальностью и что с Путиным вообще можно подписать мирный договор, который может устроить Украину, и есть ли в планах Путина мирный договор вообще, нужно четко понять сам генезис этой российско-украинской войны и определяющие мотивы путина, которыми он руководствовался, когда отдавал приказ о начале полномасштабной войны против Украины.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Путін розпочав війну не для того, щоб вирішити якесь конкретне питання – нерозв'язних протиріч між Росією та Україною не існувало. Його мета – знищення України як суб'єкта політики, мови та культури. Він багато разів повторював, що жодної України ніколи не було – її "вигадав" Ленін, росіяни та українці – один народ, а української мови не існує. Він вірить у це. На його думку, знищення України – зовсім не агресія, а лише повернення до нормального порядку.

Крім того, не можна забувати, що війна з Україною нерозривно пов’язана з намаганням путіна підірвати єдність країн західної цивілізації, ослабити їх і зробити беззахисними перед ядерною загрозою путіна. Можна передбачити, що такий стратегічний план розвалу колективної безпеки путін почав реалізовувати, ще з 2016 року, коли президентом США був обраний Дональд Трамп. Адже не спроста, Дональд Трамп почав здійснювати надзвичайно потужні кроки по дестабілізації єдності НАТО, що повинно було закінчиться фактичним розвалом цього потужного військово політичного Альянсу, після того, як Дональд Трамп, реалізовуючи план путін, почав кроки, які могли призвести, до виведення США із складу НАТО, після того ця потужна міжнародна структура могла б перетворитись у фікцію. Це повинно було б призвести до дуже швидкого політичного, а згодом і військового домінування путіна в Європі. Завдяки потужній путінській агентурі, путіну вдалося б дуже швидко змінити політичну владу в основних європейських країнах і привести до влади своїх агентів, які фактично стали б маріонетками путіна. Таким чином, путін міг би і без застосування військової сили повністю підпорядкувати собі, якщо не усі європейські країни, то значну їх частину. НАТО і ЄС та усі інші європейські інститути влади були б зруйновані і припинили своє існування.

Після чого, разом з Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном світ був би розділений між цими країнами. І путін став би одним із світових стовпів міжнародного життя.

Але Україна і тут зламала такий чудовий для путіна стратегічний план, оскільки деякими офіцерами американських спецслужб були оприлюднені факти тиску Дональда Трампа на президента В.Зеленського і його вимога по дискредитації Джо Байдена через українські правоохоронні структури.

Але замість успішного виконання планів путіна, Дональд Трамп отримав імпічмент і врешті-решт Джо Байден тріумфально виграв у нього вибори.

Дональд Трамп програв у 2020 році. Але реально і насправді, це не він програв, а програв – путін.

Саме тому путін і розпочав повномасштабну війну проти України 24 лютого 2022 року, оскільки його стратегічний план захоплення Європи та знищення НАТО і ЄС провалився.

Тобто, вважаю, що головна мета цієї повномасштабної війни путіна проти України, полягала не в захоплені і знищенні української державності і українського етносу, як народу, а захоплення європейських країн і знищення НАТО та відновлення свого домінування в Європі.

Також можна з високою ймовірністю прогнозувати, що цю війну проти України санкціонував Сі Цзіньпін, якого путін переконав, що це буде не реальна якась війна, а легка прогулянка до Ла-Маншу.

Не вийшло.

США і особисто Джо Байден за короткий період створили потужну антипутінську коаліцію, застосували проти рф максимальні санкції. Але головну роль у тому, що плани путіна легко захопити Україну були зруйновані, відіграли Збройні Сили України і українські патріоти, які масово подались захищати свою Вітчизну.

Зараз війна набула затяжного характеру, путін продовжує кидати в горнило війни все нові і нові тисячі своїх солдатів, які безславно гинуть в Україні. Путін продовжує вірити, що він може виграти цю війну і продовжити реалізувати свій план захоплення Європи, тим більше у нього знову з’явився прекрасний шанс привести до Білого дому знову Дональда Трампа, який на фоні Джо Байдена виглядає для американських виборців, більш придатним для того, щоб бути президентом США на наступні 4 роки. Путін, напевне, вважав, що це питання для нього вже майже вирішене – наступним президентом США знову буде Дональд Трамп, і це відкриє для нього необмежені можливості.

Але Джо Байден, як видатний державний діяч і потітик сучасності показав приклад дійсного служіння своєму народу і своїй країні – Джо Байден зійшов з виборів, оскільки зрозумів, що потрібно відкрити шлях молодшим, але талановитим керівникам Великої країни, яких народ наділить президентськими повноваженнями.

Але про це іншим разом.

А зараз про мирні переговори з путіним і підписання мирного договору.

Ця тема знову стала актуальною. Можливо, це було пов’язано з незворотнім обранням Дональда Трампа наступним президентом США, як дехто вже думав. У багатьох у світі, в тому числі і у нас українців, ця обставина викликала велику тривогу: зважаючи на так звані плани Трампа по мирному врегулюванню війни.

Те, що пропонував Трамп і його оточення, більше було схоже на вимогу капітуляції України, а не на мирний план. Скидалось в очі і те, що і путін активізувався з різними пропозиціями мирних планів: які мало чим відрізнялись від планів Трампа і передбачали повну капітуляцію України.

Але відхід Джо Байдена від виборчого процесу, тепер вже обрання Дональда Трампа наступним президентом США не виглядає таким беззастережним, як це було раніше. Більше того, Камала Гарріс, яка напевно замінить Джо Байдена у цих виборах, виглядає набагато привабливішою і харизматичною ніж Дональд Трамп. Її популярність набирає обертів. Той факт, що вона змогла зібрати пожертви на свої виборчі проблеми більше 150 млн доларів за одну добу, тільки підтверджує її популярність. Такого в США ще не було: щоб прості американці виклали 150 млн доларів на перемогу К.Гарріс, є цьому підтвердження.

Таким чином, питання мирних переговорів на умовах Трампа чи путіна, не влаштовують ані Україну, ані цивілізований світ.

Принагідно згадати, що з гітлером ніхто не вів переговори про мирний план, і ніхто його не запрошував на саміти миру. Про що з цим агресором і міжнародним злочинцем можна говорити? Невже провідні лідери цивілізованих країн можуть сісти за один стіл з людиною, для якої – знищення цивілізованого світу є головна мета його життя.

Противники Росії хочуть її стратегічної поразки на полі бою, що означає кінець історії російської держави, вважає президент путін. Дотримуючись формальної логіки, треба йти до кінця, заявив він нещодавно на брифінгу за підсумками державних візитів до КНДР та В'єтнаму.

"Вони (Захід) постійно підвищують градус, призводять до ескалації ситуацію, мабуть, розраховують на те, що в якийсь момент ми злякаємося", – зазначив російський лідер. "Але водночас вони говорять і про те, що хочуть досягти стратегічної поразки росії на полі бою", – додав він.

На думку путіна, стратегічна поразка "для росії це означає припинення її державності, це означає кінець тисячолітньої історії Російської держави". "Я думаю, що це всім зрозуміло", – заявив він. "А тоді постає питання – а навіщо нам боятися? Чи не краще тоді йти до кінця? Це елементарна формальна логіка", – додав президент рф.

Тобто для путіна немає іншого шляху ніж війна. Тільки війна може продовжити його політичне і фізичне життя. Але ця війна не потрібна Україні, світу, мільйонам європейців, які разом з українцями, знаходяться в зоні ризику від божевільних можливостей путіна.

За таких обставин єдиний шлях, який може призвести до миру, це капітуляція путіна.

Давайте згадаємо, як і хто вперше поставив питання про беззастережну капітуляцію гітлера, ще задовго до переможного 1945 року.

Начебто все просто: сторони конфлікту мають підписати хоч якийсь документ: мирний договір, угоду про припинення вогню, акт про капітуляцію. Однак на практиці все набагато складніше.

Останньою великою війною, яка велася "за всіма правилами" (почалася з низки оголошень війни і закінчилася низкою мирних договорів), була Перша світова. Нацистська Німеччина не оголошувала війну ні Польщі 1939 року, ні СРСР 1941-го. Японія того ж 1941-го не оголошувала війну США. І закінчилася Друга світова не договорами між формально рівноправними воюючими сторонами, як Перша, а двома беззастережними капітуляціями: Німеччини у травні 1945 року та Японії — у вересні.

Але давайте згадаємо про одну надзвичайно важливу подію, яка змінила світ.

Мова йде про міжнародну конференцію у Касабланці.

Конференція проходила 14-24 січня 1943 року в готелі "Анфа" у передмісті Касабланки в обстановці глибокої таємності. Коли журналістів покликали на підсумкову прес-конференцію, вони були здивовані тим, що Рузвельт і Черчилль, виявляється, перебували в Марокко та ще цілих півтора тижні. Ідею провести на початку 1943 року велику військово-стратегічну нараду подав Рузвельт у посланні Черчіллю від 26 листопада 1942 року. Британський прем'єр того ж дня погодився, наголосивши на необхідності участі перших осіб. Президент спочатку запропонував зустрітися в Каїрі, але в листі Черчиллю від 14 грудня назвав Касабланку "прийнятним та надійним місцем".

24 січня 1943 року з вуст Франкліна Рузвельта світ уперше почув слова "беззаперечна капітуляція". "Об'єднані Нації переконані в тому, що мир може бути досягнутий лише внаслідок беззастережної капітуляції держав осі", – заявив він.

Франклін Рузвельт надавав таке значення цьому формулюванню, що називав зустріч у Марокко "конференцією з питання беззастережної капітуляції". Радянський Союз офіційно приєднався до цієї вимоги через 10 місяців на Тегеранській конференції.

З січня 1943 року можливість завершити Другу світову війну компромісом не розглядалася союзниками навіть теоретично. Рузвельт, Черчилль та їхні вищі військові радники практично одностайно вирішили, що головним завданням є розгром Німеччини, тобто поразка гітлера стала основним і єдиним пріоритетом антигітлерівської коаліції.

Касабланка відкрила рахунок офіційним самітам, яких відбулося чотири, останні три за участю СРСР.

Оскільки Сталін у ній не брав участі, в історичній пам'яті радянської історіографії вона перебуває у тіні Тегерана, Ялти та Потсдама. Не всі навіть знають, що така подія була. Але саме там приймалися найважливіші рішення щодо перебігу Другої світової війни та післявоєнного майбутнього.

Президенту США Джо Байдену ще залишається шість місяців повноцінного президентства в США. Його лідерство у західній цивілізації на даний час є беззаперечним. Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги великий міжнародний авторитет Джо Байдена вважаю, що тільки він із сучасних лідерів світових країн, здатний організувати міжнародну зустріч перших осіб найбільших країн світу, в результаті якої остаточно взяти курс на повну капітуляцію путіна у війні з Україною і західною цивілізацією та визначити основні контури нової міжнародної політики після цієї війни.

Президент США багато разів заявляв, що він не хоче допустити світової війни – Третьої. Але єдина можливість реалізувати це його бажання, – це потужна міжнародна коаліція не просто проти путінської агресії, а проти путіна, як головного винуватця цієї війни.

Потрібна нова Касабланка і нові рішення про беззастережну капітуляцію путіна. Мені видається, що проголосити цей курс повинен найбільш авторитетний і поважний світовий лідер Джо Байден.

Як в січні 1943 року беззастережну капітуляцію гітлера оголосив президент США Франклін Рузвельт, так і новітнє рішення про беззастережну капітуляцію путіна повинен оголосити світу президент США Джо Байден.

Час настав.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...