Блог | Лукашенко подмигивает одновременно обоими глазами: Ау, кто возьмет, я навеки ваш
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
6 июня в ходе своего выступления в Гродно непредсказуемый в последнее время Лукашенко внезапно сделал весьма неожиданное заявление.
Далее текст на языке оригинала.
Пряма мова:
"Ми що, повинні піти за чужу волю воювати в Україну? Ми що, хочемо м'ясним фаршем там бути? Ні, ми цього не хочемо".
(Принагідно - самопризначений директор Білорусі інтригуюче дещо пообіцяв щодо інформації про початок російсько-української війни:
"Пройде час, і я коли-небудь вам розповім, як все починалося".)
Втім, заразом він за традицією зазначив, що "Білорусь була й буде союзником Росії".
А ще в його виступі було й таке:
"Я хочу, щоб поляки, литовці та українці мене почули. Ми не хочемо воювати з ними. Хоча ми завжди сповнені рішучості вас захистити", -
саме так висловився Лукашенко, не побажавши при цьому вточнити, кого й від кого зібрався рішуче захищати - європейців від Росії чи білорусів від європейців.
Так от, вважаю, що вся ця невизначена подвійність-двоїстість виступу пояснюється тим, що це був меседж хитровихитруваного батьки водночас Путіну й Заходові.
Путіну: Не вимагай, падлюко, від нас неможливого, зараз вже не 22-й, тож, дурепо, схаменися.
Заходові: А може - не будемо сваритися? Ми ж розумні люди - особливо я! З Трампом домовляємось потрохи, і з усіма так хочу, ну навіщо вам оця Тихановська, це ж не серйозно!
До речі, півроку тому подібне за сенсом звернення він вже робив.
Нагадаю:
1) "Орєшнік - страшна зброя. У грудні стане на бойове чергування. Для чого? Я хочу, щоб [всі] розуміли, що ми можемо бахнути, якщо буде погано. Ось ми сядемо з Путіним, приймемо рішення і бахнемо. Тож не наривайтеся… Ну чого ви нариваєтеся? Нормально ж жили. І поляки, і литовці та інші.";
2) "Протасевич це співробітник нашої розвідки… Він доповів розвідникам все, що нас цікавило, отримав завдання й летів назад."
(Протасевич, до речі, одразу ці слова підтвердив!)
Тоді я звертав увагу на те, що обидві заяви відбулися в один день [31 жовтня 2025 року], тобто безперечно між собою були пов’язані (хоча йшлося нібито зовсім про різне), і, якщо їх розглядати разом, з’ясовується, що саме малося на увазі:
"Хлопці-європці, нумо товаришувати! Той, кого ви так відчайдушно від мене захищали років п’ять тому, здав вас усіх одразу миттєво, а зараз вже навіть не спростовує, що був моїм агентом, - тож скажіть: воно, гівно, того вартувало?
А зараз в мене ще й ракети з’являться від недомірка-йолопа - а той справді бахне, бо й сам бахнутий! Візьміть мене краще до себе - разом із країною - й я вам швидко всім стану в нагоді! Трампе Фредовичу, агов, я тутоньки!"
До Трампа, як бачимо, він за цей час вже з певним успіхом достукався й зараз робить черговий тук-тук - персонально до Європи.
Між іншим, є й "невеличкий" нюанс.
Півроку тому Лукашенко, одним оком звично дивлячись на Росію, але іншим - на Захід, згадував з європейців, як і тепер, тих самих поляків і литовців, але ж цього разу адресатами свого звернення називає ще й українців…
