Блог | Харари о том, как предотвратить новую эпоху империализма: важный текст о войне в Украине и борьбу с путинизмом

Если мир не удастся восстановить, а основанный на правилах международный порядок будет продолжать разрушаться, катастрофические последствия ощутят во всем мире, – пишет для The Economist Ювал Ной Харари, историк, философ и автор книг "Sapiens", "Homo Deus".

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Протягом більшої частини історії термін "імперіалізм" стосувався випадків, коли могутня держава, Рим, Британія чи царська росія, завойовувала чужі землі та перетворювала їх на провінції. Цей вид імперіалізму поступово став табу після 1945 р.

Якщо путіну дозволять перемогти в Україні, такий імперіалізм повернеться в усьому світі. Що тоді стримає Венесуелу, наприклад, від завоювання Гаяни, чи Іран від завоювання Об'єднаних Арабських Еміратів? Що стримає саму росію від завоювання Естонії чи Казахстану? Якщо табу на імперські завоювання буде порушено, то навіть держави, чия незалежність і кордони давно отримали міжнародне визнання, зіткнуться зі ризиком вторгнення і навіть знову стати імперськими провінціями.

Імперії завжди виправдовували себе, віддаючи пріоритет власним інтересам безпеки, але чим більшими вони ставали, тим більше проблем безпеки вони отримували. Стародавній Рим вперше розпочав свій імперський проєкт через проблеми безпеки в центральній Італії, а згодом опинився у жорстоких війнах за тисячі кілометрів від Італії через проблеми безпеки на Дунаї та Євфраті. Якщо занепокоєння росії безпекою визнають законною основою для здійснення завоювань на Дніпрі, вони також незабаром можуть бути використані для виправдання завоювань на Дунаї та Євфраті.

Щоб запобігти новій епосі імперіалізму, потрібне лідерство з різних регіональних напрямків. Майбутній український мирний саміт може стати основою для двох особливо важливих кроків.

По-перше, європейські країни (деякі з яких можуть стати наступними мішенями російського імперіалізму) повинні взяти на себе тверде зобов’язання підтримувати Україну незалежно від тривалості війни. Оскільки росія активізує свою кампанію зі знищення енергетичної інфраструктури України, наприклад, Європа повинна гарантувати енергопостачання Україні з електростанцій у країнах НАТО. Європа повинна взяти на себе зобов’язання надати Україні гроші та зброю, які їй потрібні для захисту. Враховуючи ізоляціоністські тенденції Республіканської партії США та інших сегментів американського суспільства, Європа не може покладатися на США у виконанні важкої роботи.

Такі зобов’язання – єдине, що переконає росію серйозно вести переговори про мир. РФ може багато втратити від тривалої війни. З кожним місяцем війна затягується, мрія пана путіна зробити свою країну великою державою згасає... Продовження війни загрожує перетворити РФ на китайського васала. Однак, якщо путін вважає, що європейці втомилися підтримувати Україну, він тягнутиме час у надії нарешті підкорити країну. Лише коли стане зрозуміло, що Європа займається цим надовго, можна розпочати серйозні мирні переговори.

Другим важливим кроком є посилення лідерства з боку неєвропейських країн. Бразилія, Індія, Індонезія, Кенія, та інші, що активно розвиваються, часто критикують західні держави за минулі імперіалістичні злочини та нинішню некомпетентність і фаворитизм. Критикувати справді є за що. Але ці держави повинні діяти, щоб захистити міжнародний порядок для власної вигоди. Вони повинні витратити політичний капітал на захист міжнародних правил. Це буде недешево, але ціна бездіяльності буде значно вищою.

Тому лідери з усього світу повинні відвідати майбутній саміт в Швейцарії та працювати разом, щоб покласти справедливий і стійкий кінець війні. Забезпечення миру в Україні позиціонуватиме цих лідерів як глобальних першовідкривачів, яким можна довіряти вирішення інших конфліктів, боротьбу зі зміною клімату та непідконтрольним штучним інтелектом управління людством у неспокійному 21 столітті.