УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Виталий Портников
Виталий Портников
Журналист, публицист

Блог | Год заключения американского журналиста в РФ: почему Путин не возвращает Гершковича домой

Год заключения американского журналиста в РФ: почему Путин не возвращает Гершковича домой

29 марта американские медиа напомнили своим соотечественникам о годе, который провел в российской тюрьме журналист Эван Гершкович. Издание The Wall Street Journal вышло с "пустой редакционной статьей" и отметило, что на этом месте могла быть статья заключенного журналиста.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

До річниці арешту колеги Евана Гершковича підготували спеціальний проєкт, присвячений його перебуванню у вʼязниці. Пообіцяв працювати над звільненням Гершковича і президент США Джозеф Байден, який постійно згадує про журналіста у своїх публічних виступах, пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Та й взагалі щодо необхідності звільнення Гершковича в американському суспільстві існує очевидний консенсус. Навіть коментатор Токер Карлсон, який у своїй розмові з Володимиром Путіним не згадував про політичних вʼязнів російського режиму, про Гершковича згадав.

Арешт Гершковича став новим символом у зміні самої тканини стосунків Росії із Заходом. По-перше, американських журналістів у Москві не затримували вже багато десятиріч, можна сказати – з часів Холодної війни. Останнім був Ніколас Данілофф, кореспондент US News & World Report.

У вересні 1986 року Данілоффа, який вже закінчував свою роботу в Радянському Союзі, заарештували у Москві за звинуваченнями у шпигунстві. Однак його звільнили вже через 13 днів, після особистого втручання американського президента Рональда Рейгана. У травні 1992 року Данілофф запитав вже у колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, за що його заарештували, однак той відповів, що це була "звичайна справа Холодної війни" – й тим самим точно визначив атмосферу стосунків між Москвою і Вашингтоном.

Ту саму атмосферу, яку зараз намагається повернути Путін.

У квітні 2023 року Данілофф, тепер один з метрів американської журналістики, коментував арешт Гершковича. Данілофф сказав, що найважливіше, що може зробити Гершкович, це залишатися сильним, наскільки він може: "Потрібно намагатися говорити мовою вільної преси. Це не так легко зробити. Але я сподіваюся, що це буде та позиція, яку можна зайняти". Ветеран американської преси назвав затримання колеги "сигналом залякування".

Але це не просто сигнал залякування. Це ще й кремлівська демонстрація того, що Путін може не рахуватися з Білим домом, що він – не Горбачов. Радянський лідер не хотів остаточно псувати стосунків із Білим домом й тому заарештований за вигаданим звинуваченням американський журналіст провів у вʼязниці тільки 13 днів. А Гершкович перебуває в увʼязненні вже рік, хоча у його "справі" немає жодних рухів.

Логіка класичного терору

Чому Путін так поводиться? Саме з тієї логіки, яка визначає його дії в Україні – тому що вважає, що має на це право і його стосунки із Заходом вже ніщо не врятує. Російський президент, як виглядає, впевнений, що має поводитися з позиції сили, однак час від часу імітує бажання "відпустити" журналіста, обміняти його. Однак насправді нічого не відбувається. Й це також можна порівняти із заявами Путіна щодо перемовин про закінчення війни з Україною. Очевидно, що таких перемовин немає у намірах російського президента, однак він звично створює ілюзію готовності до них.

Чи це означає, що Гершкович не повернеться додому? Щоб відповісти на це запитання, треба навчитись мислити у логіці не стільки політики, скільки шантажу і терору.

У листопаді 1979 року, після Ісламської революції в Ірані, американські дипломати в цій країні були захоплені в заручники і провели у фактичному полоні 444 дні.

Адміністрація президента Джиммі Картера організовувала спеціальну операцію для їхнього звільнення, шукала шлях для перемовин… Однак день звільнення заручників співпав із днем інаугурації нового американського президента Рональда Рейгана.

У справі Гершковича Путін також може думати про можливості впливу на американські політичні процеси, використовувати цю справу для шантажу – так, як це робив аятола Хомейнібагато десятиріч тому. І так, це не логіка класичної політики.

Але це логіка класичного терору.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...