Блог | ЕС на крючке, или "Ахиллесова пята" Европы
Ситуація на польсько-білоруському кордоні в останні тижні згенерувала цілу масу різноманітних версій, заяв та прогнозів. Мені ж ця історія нагадала епоху паризьких ажанів, які конвоюючи по місту небезпечних злочинців, засаджували їм між ніг рибальський гачок, а мотузку від нього намотували на власний палець, щоб кожен, навіть самий небезпечний зловмисник, поводився без лишніх рухів та йшов як шовковий.
І хоча з тих часів пройшли цілі епохи, але поведінка окремих сучасних геополітичних гравців продовжує нагадувати принцип конвоїра з гачком. Яскрава ілюстрація цьому - саме ситуація довкола так званої кризи мігрантів на польсько-білоруському кордоні, де руками утримуваного на гачку хворобливого диктатора Лукашенка, кремлівський конвой на чолі з Володимиром Путіним влаштував цілий театр спланованого гібридного абсурду по розхитуванню системи європейської безпеки.
Але цей текст не про оцінки Лукашенка, який, на жаль, з постаті народного господарника давно перетворився в ручного кремлівського каталу, розмінявши власне політичне самозбереження в обмін на здачу залишків білоруської незалежності та дружелюбності. Цей текст і не про мотиви Росії, котрі, як на мене, давно очевидні і тотожні ні з чим іншим, як поняттями політичного шантажу в замислах самодержавця-терориста - Володимира Путіна.
Зараз про інше.
З 2000-го року офіційним гаслом Європейського союзу вважається - єдність у різноманітті. Традиційно, за цими словами сприймається різноманіття культур, мовних середовищ, етнічних груп, що поширені на європейському континенті. Та мало хто пам'ятає, що "єдність в різноманітті" - це ще й єдність у спільній праці на користь миру й добробуту Європейського союзу. Пошук консенсусу у вирішенні критичних для власного самозбереження викликів - це теж прояв єдності.
Згадалось це в світлі тих полярних поглядів, які заполонили Європу на фоні мігрантської кризи. Одні країни категорично виступають за локалізацію проблеми виключно на кордоні з Білорусією, інші - за коридор і прихисток в країнах ЄС. Ба більше, навіть в самій Польщі, яка опинилась "на передку" російської гібридної агресії на Захід, суспільні настрої далеко неоднозначні. За даними соціологічного центру IBRiS, близько 54% виступають проти того, щоб пускати мігрантів до країни. Водночас більше третини, 34%, цілком сприймають ідею створити коридор для їх проходу до Німеччини, або, навіть, не виключають надання їм прихистку в Польщі. Подібні настрої, що мають місце в Польщі та інших країнах Заходу все частіше стають предметом примітивних політичних спекуляцій, в тому числі, підігрітих замаскованими рупорами російської пропаганди в Європі.
А тому важливо відкинути політичне різноманіття і визнати, що криза, спровокована на польсько-білоруському кордоні - це не проблема Польщі, чи Німеччини, куди так палко намагаються потрапити мігранти. Це "ахіллесова п'ята" всієї Європи. І якщо сьогодні вона дала про себе знати на сході Польщі, не факт, що завтра вона не проявить себе на кордонах з Естонією, Фінляндією, Латвією, чи будь-де інше. А враховуючи посилення регіональних конфліктів у світі та страхи людей опинитися в епіцентрі воєнних дій, матеріал для подібного роду операцій з мігрантами, по крайній мірі в найближчий період, для Кремля може бути нескінченним.
Саме тому, Європа зараз як ніколи має бути солідарною. Перш за все на шляху до того, щоб локалізувати чергову мігрантську пожежу, що виникла на кордоні з Польщею. І в хід має піти абсолютно весь без виключення політико-економічний та дипломатичний арсенал: починаючи від постійного посилення санкцій проти влади Білорусі та РФ, як головного бенефіціара подібних процесів, закінчуючи політико-дипломатичним тиском НАТО, членом якого є і Польща, і Литва, на країни Близького Сходу з метою обмежити польоти з мігрантами до Білорусі. Ще один дієвий механізм, про який нещодавно заявили в МЗС Литви, репатріація мігрантів з Білорусі до країн їх основного проживання. Але за мандату міжнародних організацій – ООН та ОБСЄ і з обмеженням на прямі перемовини лідерів країн з Лукашенко, які останній, судячи на бенефіс російських ЗМІ після його розмови з Меркель, однозначно буде використовувати для власної легітимації на політичній карті Європи.
Та об’єктивно, це лише боротьба з наслідками. Для вирішення ж першопричини країни ЄС мають знайти довгострокові рішення. Бо основна проблема не в кількості мігрантів, а в браку спільної політики щодо них. Серед варіантів називають створення спеціальних міграційних таборів, чи спрощену схему легальної обмеженої міграції, коли певна їх кількість могла би прибувати на запрошення спонсорів в країни Європи із зобов'язанням знайти роботу, як це діяло до 2001 року в Італії. В любому випадку, яким би це рішення не було, його прийняття уже давно перезріло, а подальше відтягування може коштувати смертельного гачка для самого ЄС.
