Блог | Байден или Трамп: как особенности работы мозга могут влиять на политические решения избирателей

Мы привыкли считать, что на политические взгляды человека влияет окружение, уровень образования, социальный статус и еще целый ряд абсолютно внешних причин. И существуют существенные различия в работе мозга либералов и консерваторов на молекулярном уровне. К сожалению в Украине пока что нет идеологических партий, поэтому будем говорить о США, где сейчас сторонники демократов являются либеральными, а республиканцев - консервативными. На самом деле нет никакого гена либерализма, или конcерватизма, но есть эмоциональные, когнитивные и рациональные процессы, которые влияют на политические установки личности.

Далее текст на языке оригинала

Головна різниця між людьми протилежних політичних вподобань полягає у рівнях кількох нейромедіаторів - хімічних речовин, за допомогою яких клітини мозку спілкуються між собою. Це дофамін, серотонін та окситоцин. Усі вони тією чи іншою мірою відповідають за задоволення , але дофамін мотивує нас на дію для задоволення у майбутньому, а окситоцин і серотонін приносять його в режимі реального часу, тобто "тут і зараз".

У 2014 році група науковців опублікувала статтю у журналі Генетика поведінки , де вони описали результати досліджень близько 12 тисяч пар близнюків із 5 країн світу, включно із США. Дослідникам вдалося виявити, що розвиток політичних установок людини на 60% залежить від середовища, і на 40% від наших генів. Ми частково успадковуємо способи обробки інформації, бачення довколишнього світу, та сприйняття загроз.

Вчені із Каліфорнійського університету довели, що люди, які переймають особливо активні гени рецепторів дофаміну, частіше поділяють ліберальну ідеологію. Такі особи, як правило, бувають збудливими, імпульсивними та екстравагантними. Дофаміни впливають не лише на політичні погляди, а й спонукають людину до творчості. Додатковим підтвердженням цього також є те, що більшість письменників, акторів, художників мають ліберальні політичні погляди.

У статті від 2015 року у журналі "Протоколи Королівсьокого Товариства " йдеться про те, що активність генів, які кодують рецептори нейромедіатора допаміну пов'язані з тим, у якій точці ліберально-консервативної осі знаходиться та чи інша особа [5]. Шукачі новизни часто підтримують ідею змін, у тому числі й у політичній сфері. Вони охоче проголосують за програми, які забезпечать усім краще майбутнє, як ось субсидії на освіту, покращення інфраструктури населених пунктів, реформи в медичній сфері. Натомість люди із нижчим рівнем дофаміну та вищими рівнями окситоцину і серотоніну схильні насолоджуватися речами, якими вже володіють, або тими, що гарантують їм більше безпеки. До того ж вони є палкими прихильниками традицій та підтримають проекти, які захищатимуть їхнє теперішнє життя. Наприклад, будівництво стіни для захисту від нелегальних мігрантів.

Та чи можливо якось вплинути на виборців, знаючи особливості роботи мозку прихильників різних політичних сил? Відповідь - так. Наприклад, новини про терористичні атаки значно піднімають популярність кандидатів від консерваторів.

Це навіть можна зробити медикаментозно. Лікарський засіб Циталопрам використовується для лікування депресії. Він підсилює вироблення серотоніну у мозку пацієнтів. Як наслідок хворі стають менш сконцентрованими на абстрактних речах і надають перевагу чомусь, що задовольнить їх "тут і зараз". То ж легко зрозуміти, що такі особи можуть тимчасово розділити консервативні погляди.

Доктор Жанін Напір намагалaся зрозуміти чи можна якось лібералізувати затятого консерватора. Науковиця відібрала таких у дослідну групу та попросила їх уявити, що вони набули суперсили, яка абсолютно унеможливлює їхнє поранення чи скалічення. Після цього вона провела стандартне тестування їхньої політичної ідеології. Виявилося, що ці люди стали поділяти більш ліберальні погляди. Процес уявлення є абстрактним мисленням, яке пригнітило їхній страх втрати. Це активувало систему допаміну піддослідних та вплинуло на ключові питання політичної ідеології під час складання тесту.

Безперечно не лише гени допаміну впливають на політичні установки людей. Наші політичні вподобання також пов'язані із такими рисами особистості, як сумлінність та відкритість до нового досвіду. Перша є більш притаманною консерваторам, а друга - лібералам. На дані характеристики також мажуть впливати інші нейромедіатори, або особливості будови нашої нервової системи. Та на жаль науковцям поки що не вдалося їх виявити і дослідити. Також поки-що не зрозуміло як можна пояснити відмінності в політичних подобаннях людей різної статі, раси та віросповідання, а також чіткий географічний розподіл проліберальних та прорадикальних штатів Америки. Проте, кількість публікацій з генетики політичної поведінки людей щороку зростає і, можливо, скоро будуть знайдені відповіді на більшість із вищезгаданих запитань.