"У багатьох людей навіть немає парасольок": українка розповіла про життя в Ірландії

45,0 т.
'У багатьох людей навіть немає парасольок': українка розповіла про життя в Ірландії

Цього літа виповнюється вже 15 років з того часу, як українка Лариса Рагуля живе в Ірландії. Колись вона вирішила ризикнути і вирушила у далеку країну, щоб забезпечити своє майбутнє, а потім зрозуміла, що її майбутнє – саме там. В Ірландії вона зустріла свого нинішнього чоловіка (теж українця!), там народила двох дітей.

Про те, чому вирішила залишитися, які насправді ірландці, що знають про нашу країну, та чого українського найбільше не вистачає, Лариса розповіла під час бесіди з OBOZREVATEL.

Далі – від першої особи

Я навчалася в Національному аграрному університеті в Києві. Після його завершення повернулася додому – у селище міського типу у Чернігівській області. Однак, хоча я й почала працювати там по спеціальності – бухгалтером, зарплата була невелика, і ніяких перспектив у свої 25 років я там для себе не бачила. Однак одного разу мій дуже хороший друг повернувся в Україну із заробітків в Ірландії. Він розповів мені, як йому там працюється, а я запитала, чи не зможе він узяти мене з собою. Друг поговорив зі своїм роботодавцем і підтвердив: вакансії ще є. Я, недовго думаючи, загорілася цією ідеєю, і твердо вирішила, що поїду. Друг допоміг зібрати необхідні документи, і от … - я в Ірландії!

Відео дня
"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

Перше враження і робота

Прибувши у цю країну, я не встигла одразу її роздивитися. Просто не було часу. Наступного дня я одразу ж пішла на роботу. Працювати мене влаштували у місцевому готелі. Спочатку мила посуд. Потім перейшла на прибирання кімнат. Там було трохи легше і не могли не мотивувати бонуси - люди часто залишали чайові. Але то був лише початок мого життя в Ірландії.

…Зараз я працюю менеджером на грибній фермі. Колектив там зовсім невеликий - тільки власники, я, і люди, які збирають гриби. На фермі я веду документацію і видаю зарплату. Тому можна сказати, що частково працюю за спеціальністю. Хоча бухгалтер на фірмі є окремо. Проте в Ірландії вкорінилася така система, що такого працівника не потрібно тримати на ставці. Свою роботу він робить лише раз на рік, отримуючи за це гонорар.

Мова

В Ірландію я приїхала, практично не знаючи англійської. Спочатку було важко – я ходила на курси, займалася з репетитором, багато вивчала сама. Це був нелегкий процес, однак без цього було ніяк. Ірландською там практично не говорять. Деякі місцеві жителі навіть самі її не знають. Але кажуть, що є населені пункти, де говорять лише ірландською. Однак я в таких не бувала.

"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

Чому залишилася

Спочатку я не знала, як складеться, і чи надовго я тут залишусь. Мої знайомі завжди говорили, що побудуть рік-два, щось зароблять – і повернуться назад в Україну. Однак мені здавалося, що цього часу замало, щоб, повернувшись на Батьківщину, і почувати себе комфортно, і ще й забезпечити своє майбутнє.

Коли я працювала там уже кілька років, то зустріла свого майбутнього чоловіка. Він теж українець. Тоді я зрозуміла, що не хочу повертатися назад, - мені подобалися і країна, і люди.

Ірландці як нація

Ірландці дуже відрізняються від українців. Вони ввічливі, добрі, завжди допомагають і співчувають. У них нема поняття "понаехали". Вони свого часу і самі по світу трохи поїздили, може тому більше розуміють приїжджих. Коли хтось намагається щось запитати, не знаючи мови, ірландці практично ніколи не відмахуються. Вони терпляче намагаються зрозуміти, що хочуть сказати іноземці, щоб потім допомогти. Я ніколи не відчувала себе тут чужою.

Хто приїжджає працювати в Ірландію

Оскільки Ірландія – член Євросоюзу, на роботу туди приїжджають громадяни країн-членів ЄС. Найбільше заробітчан із Польщі, а також із Литви та Латвії.

Погода

Чіткого поділу на пори року в Ірландії немає. За день може бути все. В основному тут ідуть дощі. Сирий клімат, мало сонця. Цього року - перше літо, яке я пам`ятаю, коли дійсно спекотно. У таку пору зазвичай буває кілька теплих тижнів. Тоді температура повітря піднімається приблизно до 25 градусів.

Деякі людям, які давно живуть в Ірландії, до цих пір не можуть звикнути до погоди. Я до цього ставлюся спокійно. Хоча якщо запитати, за чим із України я тут сумую найбільше, то це саме погода. Не вистачає зимового снігу і справді спекотного літа.

Транспорт

Тут практично всі пересуваютьс на машинах. У багатьох жителів Ірландії навіть немає зонтика. І причина цьому – не звичка, а саме наявність авто. Всі парковки близько біля магазинів, далеко йти не треба, а тому без зонтика можна обійтися.

Власний автомобіль тут – не розкіш, а необхідність.

В Ірландії громадський транспорт є тільки у великих містах, наприклад, у Дубліні. В інших – немає. Тобто, без авто ніяк.

Дорожній рух

Поліція в Ірландії більше не для того, щоб покарати, а для того, щоб попередити правопорушення. Іноді рейди виїжджають, перевіряють страховку і всі документи. Якщо чогось немає – виписують штраф. Інколи перевіряють на алкоголь. За серйозне порушення можуть надовго забрати права. В одного мого знайомого забрали права на 4 роки, бо його кілька разів ловили п`яним за кермом.

Водії здебільшого ввічливі, хоча всіляке буває.

Житло і місцевість

Ми живемо практично на кордоні з Північною Ірландією. Це місто Каван. Якщо порівняти його з українським – то це, як обласний центр. Однак місто маленьке – з усім необхідним.

У нас – свій будинок.

А взагалі орендувати житло в Ірландії непросто. За кілька років ціни виросли, і люди намагаються знімати будинки кількома сім`ями. Часто на житло дуже великі черги.

Багатоповерхівок тут, здебільшого, немає. Навіть у Дубліні максимум, мабуть, 5 поверхів. Здебільшого будинки двоповерхові. Як правило, це невеличкий коридор, зала (може бути ще одна зала, у них їх здебільшого дві – sitting room і living room). Потім сходи на другий поверх. І там три чи чотири кімнати, серед яких – ванна і туалет.

Подвір`ячка засаджені травою. Такого поняття, як "город", там практично немає. У деяких ірландців є невеличкі теплички. От і все. Більшість людей все, що потрібно, купують. До того ж, там садити щось і вирощувати не надто вигідно. Ті ж помідори й огірки в магазинах є цілий рік.

Ірландська кухня

Ірландська кухня відрізняється від української. Одна з їхніх улюблених страв - стью. Це щось схоже на наше овочеве рагу, його готують з яловичиною. Також люблять стейк. Цікаво, що у них є і наша котлета по-київськи. Її вони теж із задоволенням їдять. Ірландці люблять і курятину з каррі і рисом. У чомусь вони навіть трохи схожі на американців, оскільки зазвичай не люблять готувати, і часто харчуються у фаст-фудах.

Щодо напоїв, то куди ж без ірландського пива або ірландського віскі.

Вільний час

Ірландці багато працюють, тому як тільки знаходять вільний час, і особливо, якщо гарна погода (а це тут рідкість!), здебільшого вибираються на природу.

"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

Деякі люблять їздити на велосипедах. До речі, у країні є спеціальна програма щодо купівлі велосипеда. На роботі можуть видати ваучер, який дозволить купити цей транспортний засіб без податків.

Освіта

Система освіти в Ірландії дуже відрізняється від нашої. Там діти йдуть до школи у 4 роки. Два класи – підготовчі. Цікаво, що у них в одному приміщенні навчаються два класи. Тобто, перший і другий, третій і четвертий тощо. Однак вчитель один. У нього є ще помічниця. Для мене це досі незрозуміло. Класи у них маленькі – приблизно 12-15 дітей. Це щодо невеликих містечок. Можливо у великих – і система інша.

Як правило, дітей не годують. Вони беруть їжу з собою.

До шостого класу діти навчаються в одній школі. Потім переходять у secondary school. Це вже інша школа, інші предмети. У мене донька закінчила перший клас, син – четвертий. Тому систему secondary school ми поки що не знаємо.

Дитсадок

Оскільки тут декрет триває лише 6 місяців, то деякі дитсадки приймають дітей з чотирьох місяців. Садочки досить різні. Загалом вони невеличкі. Часто діти їдять у тих же кімнатах, що й займаються. Але ми потрапили в дуже хороший дитсадок. Там була кухня, а дітей годували лише здоровою їжею.

Дитсадки всі платні. Але є система соціального захисту. Хто підпадає під неї, отримує певні бонуси – або дитсадок зі скидкою, або навіть зовсім безкоштовно.

Медицина

Щодо медичної системи, то тут діє страхування. Страховку бажано платити, бо так лікуватися досить дорого. У лікарнях навіть розділяють людей на тих, хто зі страховкою, і хто без неї. Останні дещо схожі навіть на людей другого сорту.

Ми багато разів платили страховку, однак не пам`ятаю жодного разу, щоб ми нею користувалися. Якщо, наприклад, у вас температура, то все одно треба йти до сімейного лікаря, а там – платити.

У малозабезпечених людей, серед яких і пенсіонери, є картки, з якими вони можуть безкоштовно ходити до лікаря. Тому вони біжать у лікарню одразу, як щось заболіло. А ті, хто повинен платити, зазвичай чекають до останнього.

Середня зарплата

Мінімальна зарплата з нового року становить 9 євро 55 центів за годину. А далі залежить усе від того, скільки працюєш. Зарплату в Ірландії найчастіше платять щотижня, або раз у два. Раз на місяць – дуже рідко.

Продукти

Ціна на продукти досить різна. Хліб може бути і 50 центів, і 3,50 євро. Все залежить від якості. А вона тут контролюється. З досвіду роботи на грибній фермі можу сказати, що перевірки бувають мінімум раз на рік. Немає такого, що ти заплатив – і пройшов перевірку. Перевірятимуть доти, доки всі недоліки не будуть виправлені.

Корупція

Кажуть, що вона є, але ми з нею ще не зустрічалися.

Як отримати громадянство

І в мене, і в мого чоловіка, вже є громадянство Ірландії. Отримати його нескладно. Для цього треба мати 5 років безперервного стажу, всі необхідні документи і тисячу євро. Саме таку суму ми тоді платили. Мені навіть здається, що вони таким способом наповнювали бюджет.

Українська діаспора

Українська діаспора в Ірландії є. І вона досить дружня і активна. Ми часто допомагаємо українцям, особливо на Донбасі: як фінансово, так і продуктами чи речами.

У нас діє Асоціація українців у Ірландії, яка офіційно зареєстрована. Час від часу ми проводимо заходи, до нас приїжджають посли і дипломати.

Нещодавно Асоціація святкувала своє 10-річчя. Ми їздили на природу з палатками на 3 дні. Було дуже багато людей. Це були не лише українці. Адже багато хто одружився чи вийшов заміж за представників інших країн. Тому там є і білоруси, і литовці, і естонці, і ще багато інших національностей. Діаспора суттєво розширилася.

"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

Україна, своєю чергою, теж підтримує з нами контакт, і допомагає. Цього року, коли ми святкували День Святого Патріка, і брали участь у святковому параді, з України нам передавали барабани. Цікаво, що вже кілька років підряд українська діаспора дістає відзнаку як найкраща діаспора, яка представлена на параді.

Серед наших героїв на такому дійстві була і княгиня Ольга. Костюм для неї нам допомагала шити білоруска.

"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

Також цікаво згадати, що дві українки танцювали під "Дикі танці" Руслани. Всі були у захваті.

"Без парасольок": як живе українка в Ірландії

До того ж, наші хлопці з Асоціації організували акцію "Об`єднані прапором". Український стяг розписали різними побажаннями і тепер передають його по всій Європі. У минулому році він зупинився в Києві. Його зустріли на Майдані і передали в музей. Цього року організатори запустили 2 прапори – один по Європі, інший – по всьому світу.

Facebook Об`єднані прапором 2018

Що в Ірландії знають про Україну

Є ірландці, які навіть не знають, що таке Україна. Є ірландці, які цікавляться політикою. Ті, звісно, знають більше, часто питають. Моя сусідка – корінна ірландка – якось мені сказала: "Я чула щось про Україну, але коли подивилася на карту…. я навіть не думала, що це така велика країна".

Однак зараз в ірландських новинах уже майже нічого не говорять про Україну. І ті, хто й знав про наші події, думають, що все вже закінчилося. Однак ми за можливості пояснюємо – нічого не минуло, війна триває. І як і всі українці, ми також чекаємо, коли на нашій Батьківщині запанує мир.