Платні ліфти, куріння марихуани та відпочинок "по-дорослому": що вражає в Грузії. Розповідь українки

Грузія оспівана в багатьох книгах та поемах. Країну біля моря, яка потопає в горах, ми знаємо як край вина, смачної кухні, заходів сонця в пів неба, де тепло, зелено та сонячно. Однак Грузія очима туриста та людини, яка тривалий час живе там, – це дві різні країни.

Журналістка Олена Худенко вийшла заміж за грузина, поїхала в Грузію та з того часу відкриває для себе щось нове в цій країні. Про любов до дітей, галасливі застілля, звички грузин та коронавірус – читайте в інтерв'ю OBOZREVATEL.

– Олено, розкажіть, як зважилися на переїзд до Грузії з України?

– Я закохалася в грузина! Він працює в МВС, йому змінити роботу було б складніше, ніж мені – журналістці. До того ж моє керівництво дуже лояльно поставилося до мого рішення, дозволивши працювати віддалено.

– Коли переїжджали до Грузії, що залишали в Україні – кар'єру, друзів? Чи важко було починати нове життя?

– Я залишила в Україні все: починаючи від улюбленої сковорідки та закінчуючи рідними та друзями. Моє життя помістилося в одну валізу та рюкзак. Але це не вплинуло на твердість мого рішення. За деякий час після переїзду я усвідомила, що все не так райдужно, як я малювала у своїй голові. Для мене були незрозумілими багато речей у культурі Грузії, але найважче, що у мене не було своєї компанії, кола спілкування. Хоча в Батумі багато російськомовних людей, мені було складно подружитися з кимось.

– Що для вас було найважчим у перші місяці життя в Грузії? Чи залишилися якісь страхи досі?

– Найважчим, звичайно, стало мовне питання, адже якщо ти не розмовляєш грузинською – у тебе зв'язані руки. Страх один: що я її так і не вивчу.

– Чи сильні відмінності в менталитетах, були непорозуміння, труднощі між українською дружиною та грузинським чоловіком?

– Покажіть мені пару, у якої немає непорозумінь або сварок. Такі існують тільки в Instagram. До того ж це великий стереотип, що в інтернаціональному шлюбі люди довше притираються одне до одного. У нашій родині у нас із чоловіком схожі погляди на життя.

– До речі, про стереотипи – ви стикалися з ними в Грузії? Чи сильно відрізняється реальність Грузії від очікування?

– Якщо хочете відчути, що таке справжнє душевне застілля в колі старих добрих друзів, – тоді вам терміново потрібно летіти до Грузії! Тут усі один одного знають. Пам'ятаю випадок: якось я йшла до церкви, а там проходив обряд вінчання. Мене дуже зворушила ця картина і я присіла подивитися. Раптом до мене підсідає незнайома жінка та починає розмову. За 10 хвилин вона дізналася про мене все: чим я займаюся, хто мій чоловік, навіть його прізвище. Коли почула, то радісно повідомила, що знає якогось далекого родича мого чоловіка. Ось це вміння грузин розговорити незнайомих людей – для мене надздібності!

Мене багато чого не просто здивувало в Грузії, а навіть часом шокувало. Тут не знімають взуття в будинку, постійно курять, а про платні ліфти в "сталінках" всі читали в інтернеті. Але найголовніше: в Грузії гість – це завжди свято. Гостям ніколи не відмовляють, навіть якщо він приходить без запрошення у будь-який час доби, то ти маєш його пригостити та приділити йому час.

Але є і кілька моментів, про які я не знала.

• У ресторані не ділять чек. Тут його оплачує хтось один. Крім того, грузини замовляють дуже багато їжі, яку потім не забирають із собою, як ми, наприклад. Забрати їжу із закладу є моветоном.

• Другий момент – грузини дуже набожні. Вони хрестяться, коли проїжджають повз церкви. Але водночас у країні дозволено куріння марихуани. У мене був випадок під час вагітності. Якось раз я раптом почула дивний запах. Вирішила зачинити вікно, але коли вийшла на балкон, то сильно здивувалася: сусідка справа запалила ладан, а сусід знизу – курив травку. Ось такий контраст.

• Ще один момент – це грузинські весілля. Виявляється, під час урочистостей в окремій кімнаті сидить людина, яка записує в зошит, хто та скільки подарував грошей молодятам. Це потрібно для того, щоб потім таку ж суму пара подарувала їм.

• У Грузії дуже багато циган і жебраків. Однак саме в Грузії я зрозуміла, що таке безпека – тут всюди камери та поліція, яка дійсно працює. Наприклад, в Україні, якщо у вас вкрали гроші з кишені в черзі або стягнули телефон, поліція не буде сильно розбиратися. У Грузії ж до цієї справи підійдуть серйозно.

• Ну і моє улюблене – це так званий "тайський масаж". У Грузії на кожному кроці можна зустріти вивіску східного spa. Туристи часто заходять туди в надії розслабитися. Так, там можна відпочити, але "по-дорослому". Багато хто навіть не знає, що під виглядом салонів так маскуються борделі.

– У багатьох країн є, так би мовити, "обкладинка" – те, якою країну бачать туристи та якою вона є насправді. Яка вона – Грузія справжня, де її можна "зустріти" та як відрізнити?

– Щоб зрозуміти, яка країна перед вами, в ній потрібно заблукати. Для мене справжня Грузія – це неспішний лінивий ранок. Тут місто прокидається приблизно об 11 ранку, тому ви майже не знайдете закладів, які працюють із восьмої ранку. Грузія – це запах свіжої кави, яку грузинки п'ють на своїх балкончиках. Грузія – це гучні розмови водіїв, вони постійно лаються один з одним на дорогах. Це божественний шотіс пури та гучні застілля з піснями і танцями до пізньої ночі.

Грузія – це країна, зіткана з хмар свіжої випраної білизни, яка сушиться прямо на вулицях. Це острівець Радянського Союзу, якому на п'яти наступає сучасність.

– Кажуть, грузинські мами дуже балують своїх дітей, дитина в родині – цар і бог. Ви стикалися з таким ставленням до дітей?

– Так, грузини дуже люблять дітей, до того ж – як своїх, так і чужих. Наприклад, якщо ви йдете з дитиною вулицею, хтось із місцевих може легко підійти та потискати її, взяти на руки і навіть поцілувати в щоку.

– У Грузії, як і по всій планеті, зараз вирує коронавірус. Розкажіть, які заходи карантину там введені?

– Якщо у нас тільки обговорюють можливий локдаун, то в Грузії він уже настав. Мені здається, що у грузин більш усвідомлений підхід до коронавірусу. Зараз там закриті кафе (працює тільки доставка або take away), торгові центри та готелі. Транспорт не функціонує містом. Також обмежується пересування пішоходів та автомобілів з 21:00 до 05:00, а також перебування в громадських місцях у цей час. Люди ходять у масках навіть на вулицях.

Я в Україну прилетіла ще в жовтні 2019-го року народжувати і поки перебуваю тут. Але знаю, що через кордон родичів грузин пропускають без проблем, але з обов'язковим восьмиденним карантином.

– Є такий фільм – "Париже, я люблю тебе". За аналогією з ним – за що ви любите Грузію? І що обов'язково потрібно зробити туристам після приїзду в цю країну?

– Грузія має особливу магію. Я дуже сумую за нею, особливо за заходами сонця, адже таких як там, не бачила більше ніде. Моя порада для туристів: купіть пляшку Сапераві, свіжий шотіс пури та їдьте в гори або на море. Однак у жодному разі не беріть місцевих таксі, краще скористайтеся онлайн-сервісами.