Який вигляд мав перший в історії мережі вебсайт: так, він досі працює

Хоча багатьом уже здається, що Всесвітня мережа була із людством, якщо не від початку часів, то останні років 100, щонайменше, насправді перший публічний вебсайт з'явився лише 32 роки тому – 6 серпня 1991 року. Це може бути дивним, але його поява не обійшлася без "допомоги" СРСР.

Станом на 2023 рік у світі налічується понад 2 мільярди вебсайтів, де кожен мешканець планети може знайти те, що забажає: наукові дані, фотографії всесвіту, тупі і навіть непристойні жарти, порно ... Але Всесвітня мережа не завжди була місце для розваг.

OBOZREVATEL розповідає про перший сайт в історії мережі, а також про те, хто його створив.

Hypertext+TCP+DNS=WWW

Сама поява прабатька мережі була своєрідною відповіддю США на запуск першого у світі супутника, який СРСР вдалося відправити на орбіту Землі 1957 року. У відповідь на це у США вирішили створити Агентство передових дослідницьких проектів, яке згодом створило Управління технологій обробки інформації. Саме у цьому Управлінні було розроблено нормативну та технічну базу, яка згодом призвела до появи комп'ютерної мережі, яка б мала використовуватися на випадок війни.

Понад десятиліття ця мережа існувала лише в межах пентагонівських програм і використовувалася для оперативного зв'язку між військовими. Однак у 1980-х роках на "сцену" вийшов Тім Бернерс-Лі, який, працюючи в CERN (Європейська організація з ядерних досліджень у Жиневі), розробив мережу для швидкого зв'язку між науковцями.

Згодом Бернерс-Лі зробить ще один крок до того, щоб здійснити революцію. 1989 року він створив World Wide Web – Всесвітню мережу, яка б дозволяла поєднати користувачів комп'ютерів в усьому світі.

"Я просто повинен був взяти ідею гіпертексту і з'єднати її з ідеями TCP і DNS і – та-да! – Всесвітня мережа", – розповідав Бернерс-Лі.

Попри те, що його вважають творцем Всесвітньої мережі, Бернерс-Лі має дещо іншу думку, стверджуючи, що його роль полягала лише у тому, аби поєднати існуючі технології в одну.

"Створення мережі було актом відчаю, тому що без нього ситуація була дуже складною, коли я працював у CERN. Більшість технологій, пов'язаних з мережею, таких як гіпертекст, інтернет, багатошрифтові текстові об'єкти, вже були розроблені. Мені потрібно було лише зібрати їх докупи. Це був крок узагальнення, вихід на вищий рівень абстракції, роздуми про всі існуючі системи документації як про частину великої уявної системи документації", – пояснив Бернерс-Лі.

До жовтня 1990 року він написав три технології, які залишаються основою сучасної мережі:

• HTML: мова розмітки гіпертексту. Мова розмітки (форматування) для мережі;
• URI: уніфікований ідентифікатор ресурсу. Своєрідна "адреса", яка є унікальною і використовується для ідентифікації кожного ресурсу в мережі. Також часто називають URL-адресою;
• HTTP: протокол передачі гіпертексту, що дозволяє отримувати пов'язані ресурси з усієї мережі.

На Різдво 1990 року йому вдалося вперше в історії здійснити успішну комунікацію між HTTP-клієнтом і сервером. Далі він розробив та створив перший веббраузер, а вже 6 серпня 1991 року запустив першу в історії мережі вебсторінку.

Варто зауважити, що хоча Бернерс-Лі винайшов Всесвітню мережу, він не винайшов інтернет. І ось чому:

Інтернет – це мережа комп'ютерних мереж (звучить наче тавтологія, але це так і є), яка охоплює весь світ. Це апаратне та програмне забезпечення, яке дозволяє комп'ютерам поєднуватися між собою.

Натомість Всесвітня мережа – лише сервіс інтернету. Це перелік пов'язаних між собою документів та ресурсів та їхнє конкретне місцезнаходження (за допомогою гіперпосилань та URL-адрес) в інтернеті.

Перший в історії вебсайт

Перша вебсторінка з'явилася 6 серпня 1991 року. До її створення Бернерс-Лі підійшов з усією відповідальністю, тож там розповідалося про те, як працює World Wide Web, як самостійно створювати вебсайти, а також – що таке гіпертекст. Сайт працював на комп'ютері NeXT, який знаходився у CERN.

Незважаючи на те, що минуло 32 роки, адреса сайту все ще залишається активною, тож ви можете відкрити його та зазирнути у минуле. Адреса першої в історії мережі вебсторінки: http://info.cern.ch/hypertext/WWW/TheProject.html.

Нажаль, первинний вигляд сайту не було збережено, але його дещо модифікована в 1992 році сторінка виглядала (та й виглядає зараз) ось так:

Назад в майбутнє

Станом на 2023 рік, Всесвітня мережа майже перетворилася на місце, де живе велика частина людства. Ми не уявляємо свого життя без онлайн новин, відео- та музчиних хостингів, соціальних мереж і не тільки.

Попри те, що питання про те, скільки існує веб-сайтів, може видаватися риторичним, на нього можна дати відносно точну відповідь. За даними webtribunal, існує близько 2 мільярдів вебсайтів, але більше частина з них – просто мертві сторінки. Кількість же активних сягає близько 400 мільйонів сайтів.

Кожні приблизно 5 хвилин в мережі також з'являються нові 1500 сайтів.

Всесвітньою мережею користується 51% людства. Більшість із них – у Азії, на долю якої припадає половина світового мережевого трафіку.

Вебсайти розробляються більш ніж 200 мовами, але лише кілька з них домінують у загальній статистиці – англійська, китайська, російська, німецька та японська.

Раніше OBOZREVATEL також розповідав про те, хто зробив перше в історії людства фото ДНК.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.