Зіткнення астероїдів із Землею можуть бути значно катастрофічнішими, ніж вважали вчені

Наслідки падіння астероїдів на Землю, імовірно, є значно катастрофічнішими, ніж науковці вважали раніше. Справа в тому, що наша планета добре приховує шрами, отримані внаслідок таких космічних інцидентів. Такі прорахунки можуть стати справжньою проблемою для людства.

Таку думку висловив головний науковий співробітник Центру космічних польотів імені Годдарда NASA Джеймс Гарвін. Як пише Science Alert, на думку науковця, помилкові розрахунки можуть призвести до того, що падіння астероїду спричинить значно більші руйнування, ніж того очікують, а це може перетворитися на трагедію.

Якщо він має рацію, імовірність зіткнення з чимось неприємним може бути вищою, ніж передбачають поточні оцінки.

Під час презентації свого дослідження Гарвін красномовно пояснив, що помилки в розрахунках призведуть до того, що "може статися серйозне лайно".

Найвідоміше з усіх падінь метеоритів, яке призвело до вимирання динозаврів, відбулося 66 мільйонів років тому, пробивши діру в земній корі на місці сучасного півострова Юкатан. Це був 10-кілометровий астероїд, подібний до тих, що падали на Землю приблизно 100 мільйонів років тому.

Проте, як зазначив науковець, навіть значно менші астероїди, впавши на Землю, можуть підняти достатньо пилу, щоб накрити планету й потенційно призвести до багаторічного голоду. За деякими оцінками, падіння кілометрових астероїдів на Землю відбувається в середньому кожні плюс-мінус 600 000 років.

Точну дату для такого зіткнення вирахувати фактично неможливо, науковці намагаються стежити за небом, аби не проґавити потенційну небезпеку з космосу, але, ймовірно, дослідження Землі теж можуть дати нам необхідні дані.

Йдеться про кратери, що залишилися внаслідок зіткнень з астероїдами, які можуть багато розповісти про те, що відбулося в минулому. Проблема лише у тому, що "читати" ці кратери стає все важче через динамічні вітри, воду й тектонічні процеси, які постійно відбуваються на поверхні Землі.

Гарвін разом із командою дослідили нові супутникові знімки у високій роздільній здатності, щоб вивчити рештки деяких найбільших ударних кратерів, що утворилися впродовж останнього мільйона років.

Аналіз показав, що деякі з цих кратерів мають слабкі кільця за межами того, що вважалося їхніми зовнішніми краями. Це фактично робить їх більшими, ніж передбачалося раніше.

Наприклад, як розповів Гарвін, кратер у Казахстані під назвою Жаманшин був утворений унаслідок падіння астероїда, розміром 200-400 метрів і має ширину приблизно 12-14 кілометрів. Зіткнення відбулося близько 90 000 років тому – це "наймолодший" удар, який потенційно міг спричинити ядерну зиму на Землі.

Однак, згідно з новим аналізом, результати цього зіткнення, ймовірно були значно більшими. Оригінальний кратер, за новими розрахунками, сягав близько 30 кілометрів у поперечнику.

Діаметри країв трьох інших великих кратерів, які досліджувала команда Гарвіна, також "виросли". Всі вони подвоїлися або й потроїлися в розмірах.

Однак дослідники не відкидають, що їхні висновки можуть виявитися дещо передчасними. Цілком можливо, що те, що вони вважають новими кільцями кратерів, – це лише уламки, викинуті під час удару, які концентровано осипалися назад. Також вчені не виключають, що мають справу із фантомними даними.

Тим не менше, Гарвін переконаний, що такі дослідження важливо проводити, аби людство краще було готовим до ймовірної катастрофи.

Раніше OBOZREVATEL розповідав про те, що дізналися вчені з NASA після того, як протаранили астероїд Діморфос, і чому все пішло не за планом.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.