УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Війна Сонця проти людей: чому виникає північне сяйво та як його намалювали 30 тисяч років тому

6 хвилин
14,8 т.
Війна Сонця проти людей: чому виникає північне сяйво та як його намалювали 30 тисяч років тому

Ввечері у неділю, 23 квітня, українці були вражені космічним видовищем, яке є рідкісним для наших країв. Яскраві вогні північного сяйва (або ж полярного сяйва чи латиною Aurora Borealis) розмалювали небо зеленими, рожевими та червоними кольорами в абсолютно різних куточках країни.

Небесне видовище тривало досить недовго тож багатьом вдалося його побачити тільки завдяки сотням українців, які опублікували свої фото північного сяйва в мережі.

OBOZREVATEL розповідає про природу цього явища, як його вперше в історії зобразили 30 тисяч років тому і, що воно знаменує в міфах.

Що таке північне сяйво та як воно виникає

Північне сяйво – це неймовірно видовищні, кольорові танцюючі хвилі світла. Попри те, що з землі вони виглядають чимось тендітним, насправді це дуже бурхлива подія, що відбувається на висоті від 100 до 300 кілометрів, але часом і майже до 1 тисячі км.

Першопричиною сяйва є можна назвати бурі на Сонці, які спрямовують насичені енергією сонячні частинки (так званий сонячний вітер) в напрямку Землі. Вони набирають швидкість близько 72 мільйонів кілометрів на годину та врізаються у іоносферу або верхні шари атмосфери Землі.

На щастя, таке сонячне бомбардування проходить безболісно для людей, оскільки від "атаки" цих заряджених частинок нас захищає магнітне поле, яке спрямовує їх до полюсів.

Саме під час перенаправлення до полюсів сонячні частинки накопичують енергію, створюючи неймовірно яскраве видовище.

Кольори ж, які утворює сяйво, залежать від того, із якими компонентами земної атмосфери взаємодіє сонячний вітер та на якій висоті.

Домінуючі червоний та зелений утворюються молекулами азоту та кисню відповідно. Вони також можуть утворювати й інші варіації кольорів, залежно від висоти дійства: від синіх, до рожевих та фіолетових.

"Кожен тип атома або молекули, чи то атомарний водень, чи молекула вуглекислого газу, поглинає і випромінює свій власний унікальний набір кольорів, що аналогічно тому, як кожна людина має унікальний набір відбитків пальців", – пояснив астроном, директор обсерваторії Дайєра в Університеті Вандербільта (США) Біллі Тітс.

Північне сяйво над містом

Форма північного сяйва на небі залежить від форми силових ліній магнітного поля і місця розташування спостерігача. Найчастіше сяйва виглядають як фіранки, що простягаються зі сходу на захід.

Якщо спостерігач знаходиться на південь від сяйва, воно перебуватиме біля лінії горизонту і матиме вигляд променів, а чим далі на північ, тим більшу частину неба займатиме сяйво.

Північне сяйво може бути статичним протягом багатьох годин або ж швидко змінюватися.

Яскравість сяйва варіюється від ледь помітного світіння до достатнього освітлення, щоб посеред ночі читати газету, але воно ніколи не буває достатньо потужним, аби сяйво можна було спостерігати, коли сходить сонце.

За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), зараз наша зірка переживає 25-й Сонячний цикл, пік якого, відповідно до прогнозів, очікується в 2025 році. Саме тоді можна буде спостерігати найпотужніші сяйва.

Окрім північного на Землі існує і південне сяйво – Aurora Australis. Вони мають єдину природу, але не завжди виникають одночасно.

Перше зображення північного сяйва

Ймовірно, північне сяйво могли спостерігати навіть найдревніші предки людей. Однак найперше зображення північного сяйва було виявлено у печері на території сучасної Франції.

У печері, де 30 тисяч років тому проживали кроманьйонці, було виявлено дивний наскельний малюнок, який, ймовірно, зображує древнє сяйво. Звісно, що у вчених є різні думки, щодо того, що саме зображено на примітивному малюнку, але більшість сходяться в думці, що мова справді йде про північне сяйво.

Оцініть самі.

Північне сяйво, намальоване кроманьйонцями 30 тисяч років тому

Найдавнішою ж згадкою про північне сяйво є китайський запис 2600 року до нашої ери.

"Фубао, мати Жовтого імператора Хуан-ді, побачила сильну блискавку, що рухалася навколо зірки Су, яка належить до сузір'я Бей-Доу (китайська назва сузір'я Велика ведмедиця), і світло осяяло всю місцевість", – йшлося в тексті.

Північне сяйво також згадувалося і в записах ранніх астрономів. Зокрема, астроном вавилонського царя Навуходоносора II описував явище на табличці, датованій 567 роком до н.е. Воно також згадується у китайському документі 193 року до н.е.

Північне сяйво знову "з'явилося" у 1570 році уже нашої ери. Його було зображено на малюнку, який показував свічки, що горіли над хмарами.

Ранній малюнок північного сяйва, зображеного у вигляді свічок на небі, 1570 рік.

Дивно, що явище до того часу не мало жодної загальновідомої назви і лише 1619 року Галілео Галілей придумав термін Aurora Borealis, який вшановував одразу двох богів: римську богиню світанку Аврору та грецького бога північного вітру Борея.

Галілей помилково вважав, що північні сяйва виникають внаслідок відбиття сонячного світла від атмосфери.

Англійський фізик і хімік, член Лондонського королівського товариства Генрі Кавендіш 1790 року використав техніку тріангуляція, яка дозволила ому визначити, що північне сяйво утворюється на висоті близько 100-130 кілометрів.

Природу явища на початку 1900-х років намагався розгадати норвезький фізик Крістіан Біркеланд, який провів експеримент та припустив, що сяйво спричинене струмами, які протікають через газ у верхніх шарах атмосфери. Про те, що він був абсолютно правий, Біркеланд так і не дізнався, оскільки його теорію вдалося довести лише в 1917 році, уже після його смерті.

(Не)Земне сяйво

Оскільки все, що потрібно для виникнення північного сяйва – це магнітне поле і сонячний вітер, то воно може спостерігатися й на інший планетах нашої Сонячної системи, а, за даними астрономів, і на екзопланетах.

За даними фізика та астронома з Університету Хай-Пойнт (США) Джеффа Регестера, північні сяйва часто спостерігаються в атмосферах всіх газових планет-гігантів, оскільки ці планети мають потужні магнітні поля.

Однак науковці спостерігали явище й на Венері, та Марсі, попри те, що магнітні поля цих планет є дуже слабкими.

Найяскравіші північні сяйва у Сонячній системі відбувається на Юпітері, де магнітне поле у 20 000 разів сильніше за земне.

Північне сяйво на Юпітері

Сяйва на Юпітер часом також бувають спричинені не лише сонячним вітром, але й частинками, які викидаються його супутником – Іо, який є найбільш вулканічним тілом у Сонячній системі.

Північне сяйво у міфах

Вікінги вірили, що сяйво є земним проявом їхніх богів. Згідно з легендою, у небі сяяли обладунки Валькірій, які супроводжували воїнів у Вальгаллу, де їх очікував Одін – головний бог та правитель Асгарду.

У Фінляндії північне сяйво називається revontulet, що дослівно перекладається як "вогняна лисиця". Вважається, що його спричиняють дикі песці чи лисиці, які так швидко бігають небом, що зачіпаючи гори, створюють іскри, що сяють у небі.

У Фінляндії північне сяйво називається revontulet – "вогняна лисиця"

Де і як побачити північне сяйво

Найкраще північне сяйво спостерігати у країнах, які розташовані у північних широтах на 67-70° (Україна знаходиться між 52° та 44°).

Мова йде про Норвегію, де північне сяйво спостерігається майже на всій території країни; окремі райони Фінляндії, Швеції, Шотландії, Ісландії та Канади. Також сяйво часто помітне на Алясці (США).

Одне ж з найкращих місць для спостережень – Гренландія.

Північне сяйво може створювати найхимерніші візерунки

Фактично, північне сяйво відбувається постійно, адже його може спричинити навіть не надто потужний сонячний вітер. Тож спостерігач просто повинен опинитися у правильному місці, у правильний час.

Найчастіше північне сяйво спостерігають в "авроральній зоні" – території в радіусі приблизно 2 500 кілометрів від Північного полюса.

Спостерігати його можна неозброєним оком, але бажано перебувати подалі від міського освітлення, яке може "загасити" видовище.

Північне сяйво найкраще спостерігати у північних широтах Землі

Раніше OBOZREVATEL розповідав про те, що побачити сяйво на Землі можна й з космосу. Американський астронавт Джош Кассада в лютому 2023 року оприлюднив таку неймовірну світлину, зняту з борту МКС.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.