Вчені зрозуміли, чому люди не можуть знайти життя на Марсі, та навчили нейромережу шукати його
Людство, ймовірно, виявилося нездатним знайти ознаки життя на Марсі просто тому, що промахнулося і шукало не надто ретельно. Зрозуміти це вченим допомогли дослідження, які проводилися в чилійській пустелі Атакама.
Про результати своїх досліджень і те, як людству знайти позаземне життя, вчені розповіли у своїй роботі, опублікованій у журналі Nature Astronomy, пише Inverse.
На території чилійської пустелі Атакама у давнину було велике озером Пайоналес, від якого зараз лишилася мертва пустка. Навіть візуально її складно відрізнити від фотографій із Марсу. Астробіолог Інституту SETI Кімберлі Воррен-Родс та її колеги проводили там пошуки живих бактерій і виявили цікаву тенденцію. Їм вдалося встановити, що спільноти бактерій та інших мікроскопічних організмів розташовуються на крихітних клаптиках придатного для життя простору, який іноді може сягати лише декількох квадратних сантиметрів.
За мільйони років озеро Пайоналес висохло, залишивши по собі солону кірку та кілька кишень підземного розсолу, розташованих на кордоні між чилійською пустелею Атакама й плато Альтіплано.
Дно озера площею понад 100 квадратних кілометрів має багато спільного з місцями на Марсі, де вчені планують шукати докази існування позаземного життя: воно холодне, солоне, сухе та пронизане ультрафіолетовими променями через велику висоту над рівнем моря. Це далеко не найгостинніше місце на Землі, але воно цілком придатне для життя надвитривалих мікробів.
Коли Воррен-Родс та її колеги провели обстеження шматка стародавнього дна озера, вони виявили, що лише 9,2% обстеженої ними території є придатними для існування мікроскопічного життя. Тож, якщо шукати бактерії в неправильному місці, можна просто промахнутися.
Вони помітили, що гола пласка земля майже завжди була безжиттєвою, але соляні пагорби заввишки до метра, були домівкою для життя приблизно в 40% випадків. Також колонії бактерій у 50% було виявлено в смугах гіпсу заввишки в декілька сантиметрів. Ці два типи місцевості, разом узяті, становили лише близько третини дна озера.
Для тих, хто шукатиме життя на Марсі, така статистика означатиме, що виявити позаземні бактерії буде неабияк складно.
Коли ж вони почали вивчати "мікросередовища", виявилося, що бактерії дуже люблять жити в покладах алебастру, який є дуже пористим та порошкоподібним видом гіпсу. З'ясувалося, що навіть невеликі ділянки алебастру були "майже повсюдно заселені". Внутрішня структура алебастру сповнена крихітних пор, які ідеально підходять для утримання води якомога довше – і для транспортування розсолу вгору з-під землі.
Отримані дані дослідники використали для навчання нейронної мережі прогнозувати шанси знайти життя в конкретному місці, від масштабу кілометрів до сантиметрів. Коли ж нейромережі надали для тестування частину ділянки озера, її прогноз щодо місцеперебування бактерій виявився точним на 70-90%.
"У той час як випадковий пошук дав 9,2% ймовірності виявлення біосигнатур, цілеспрямований пошук, керований моделями машинного навчання, забезпечив до 87,5% ймовірності виявлення біосигнатур у першому зразку", – написали дослідники.
Надалі Воррен-Родс та її колеги мають наміри також вивчати і катологізувати дані про інші середовища на Землі, що мають умовну схожість із місцями на Марсі. Далі всі отримані дані знову буде передано нейромережі, яку згодом можна буде використовувати для пошуку життя на Марсі та інших небесних тілах – Титані, Енцеладі чи Європі.
Раніше OBOZREVATEL розповідав про групу вчених, які вважають, що виявили на фото з Марсу ознаки життя на червоній планеті.
Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegramі Viber, щоб бути в курсі останніх подій.