Павуки мають інтелект рівня дитини: вчені заявили про суперздібності
Вченим вдалося виявити у павукоподібних декілька неочікуваних здібностей для настільки крихітних створінь. Виявилося, що вони здатні вибудовувати складні стратегії, дивуватися, аналізувати та навіть рахувати.
Про те, чим ще павуки здивували науковий світ та про їхні вражаючі вміння розповіло видання Knowable Magazine. Довгий час вважалося, що інтелектуальні здібності залежать від розмірів мозку. Люди, дельфіни та примати класифікуються як дуже розумні види, адже вони також мають мозок значних розмірів. Виходячи з цього, багато вчених допускали, що крихітні створіння просто не здатні на складні розумові процеси саме через розміри мозку.
Проте, павуки довели, що не все так однозначно. Як заявив арахнолог та біолог-еволюціоніст Дімітар Дімітров з Університетського музею Бергена в Норвегії, розповсюджена думка, що надто малі за розмірами створіння не можуть мати потужні розумові здібності, адже для цього необхідна певна маса мізкової тканини. Але, як він вважає, павуки спростовують цей стереотип, адже здатні на дивовижні речі.
За його словами, багатьом з павукоподібних притаманна "пізнавальна" поведінка, яку можна чітко відрізнити від автоматичних реакцій. Як один з авторів дослідження про різноманітність арахнідів, опублікованого цього року в Annual Review of Entomology, він навів декілька яскравих прикладів.
Одним із них є павуки-колопряди, котрі можуть будувати різні конструкції повутини залежно від здобичі, на яку вони очікують. А також відзначилися павуки-аніфіміди, котрих можна привчити асоціювати винагороду з запахом ванілі.
"Важливий не так розмір мозку, як те, що істота здатна робити з тим, що в неї вже є", – уточнила арахнологиня Фіона Крос з Університету Кентербері в Крайстчерчі, Нова Зеландія.
Павуки-стрибуни – одні з найрозумніших арахнідів
Вчена досліджує павуків-стрибунів – яких вона вважає найбільш здібними з павукоподібних до розвитку когнітивних навичок. Попри те, що розмір мозку цих крихітних створінь співставні з розміром головки шпильки, досліди вчених показали, що ці арахніди демонструють ознаки інтелекту. До того ж розумові здібності у них подібні до тих, що можна побачити у собак та дітей.
Представники роду Portia заслужено вважаються одними з найкращих мисливців серед арахнідів, незважаючи на свої крихітні розміри, які можуть сягати лише 2,3 см. У той часи, коли більшість павукоподібних чекають на свою здобич у павутинні, Portia будують плани з нападу на жертву, використовуючи навіть довгі обхідні шляхи. До того ж у побудові стратегії вони враховують вид своєї здобичі.
Вважається, що цей різновид арахнідів показує настільки високі інтелектуальні здібності завдяки своє гострому зору, який є найкращим серед створінь таких крихітних розмірів.
"Зір дав їм значні можливості, завдяки чому павуки можуть досліджувати навколишнє середовище", – пояснила дослідниця Ксимена Нельсон з Університету Кентербері. Павуки-стрибуни здатні на величезних відстанях розрізняти жертв, друзів та важливі об’єкти місцевості. На основі отриманих даних вони вже аналізують, чи варто наближатися та як це зробити. Дослідниця вважає, що саме це дозволило настільки розвинути розумові здібності цим створінням.
Побудова складних стратегій
Як зазначив дослідник павуків-стрибунів з Університету Кентербері Роберт Джексон, у стратегіях полювання арахнідів він виявив, що багато з тактик Portia відрізняються особливою підступністю.
Всю свою хитрість ці створіння використовують, коли полюють на інших павуків. Наприклад, коли вони хочуть впіймати арахніда, що плете павутиння, Portia використовує особливо методику. Павук тягне за кілька ниточок, шо провокує власника павутини підійти на потрібну відстань.
В той же час, якщо стрибунець бачить, що його ціль має досить маленькі розміри, він починає дужче трясти павутину, імітуючи борсання комахи, яка потрапила до пастки. Це змушує хижака кинутися з усіх ніг до своєї "здобичі", але насправді він сам стає жертвою.
В той же час, якщо павук значно більший за Portia, то він смикає за ниточки повільніше, імітуючи рухи мухи. Як тільки велетень повільно підходить оглянути, чи потрапила жертва у його пастку, на нього неочікувано кидається стрибунець і атакує отруйними жвалами.
Також у них є ще одна вражаюча стратегія. Якщо сіпання за ниточки не діє і жертва лишається у своєму сховку, то Portia починає трусити всю павутину ніби її колихає вітер. Ці коливання дозволяють арахніду підкрастися до своєї жертви непоміченим.
Лабораторні експерименти ще більше шокували вченого. Виявилося, що павук використовує різні способи смикання за ниточки, змінюючи інтенсивність та силу, щоб віднайти саме ту комбінацію, яка дозволить обдурити конкретну жертву. Тим самим це доводить, що ці мисливці навчаються під час полювання.
Павуки здатні до створення складних маршрутів
Вчені провели експеримент аби зрозуміти, як Portia будують настільки складні маршрути. Для цього в лабораторії було побудовано спеціальну платформу оточену водою (мокнути ці павуки не люблять) у центрі якої була оглядова вежа, з якої павук зможе бачити дві інші башти. На кожній вершині розташовувалася коробка, але в одній були мертві павуки – справжня смакота для мисливця, а в іншій – звичайне опале листя.
Єдиною можливістю дістатися до бажаної вежі було спуститися на платформу та обрати потрібну з двох доріжок. Отож, арахніди спочатку детально оглядали місцевість з високої вежі. Лише після аналізу павуки спускалися та обирали необхідну доріжку, більшість з них обирали правильний шлях, навіть якщо це означало шо спочатку доведеться віддалитися від бажаної здобичі.
Формування своєрідної карти в мозку, який розмірами нагадує макове зернятко, можна вважати винятковим вмінням павуків.
Павуки вміють дивуватися
Також експериментально було перевірено здогадки, що ці павуки здатні використовувати уявне зображення побаченого. Для цього обрали простий психологічний експеримент, який зазвичай проводять з немовлятами.
Як і діти, павуки не здатні описати, що у них на думці, тому суть досліду у тому, щоб зрозуміти, чи здатна їх здивувати та річ, за якою вони ведуть спостереження.
З метою перевірки, дослідники побудували спеціальну вітрину, де розмістили здобич Portia. Спочатку арахнідам показували павука-росянку, за якою вони спостерігали 30 секунд. Потім вітрину закривали і міняли жертву на павука-колопряда, відкриваючи завісу через 90 секунд.
Виявилося, що після відкриття завіси, коли Portia бачили іншу жертву, то вірогідність нападу на неї була значно нижчою, ніж коли здобич лишалася тією ж. На думку вчених, це підтверджує те, що павук сформував в своєму розумі уявне розуміння про здобич і вже мав певні очікування, але був здивований, коли дійсність відрізнялася від картинки в його уяві.
Здатність рахувати
Крос та Джексон провели ще один експеримент з різновидом павуків-стрибунів – Portia Africana. Для цього було вирішено модифікувати тест з баштами. Арахніду дозволили побачити декілька жертв з вершини башти. Проте коли павук вже був в дорозі і здобич була поза його зором, кількість жертв змінили.
Виявилося, що коли Portia бачили з башти одного павука, а на місці їх виявилося два чи три – вірогідність нападу знижувалася. Цікаво, що той самий ефект спостерігався, коли спочатку павук бачив два об’єкти здобичі, а на місці виявлявся лише один.
Зрозуміло, що арахніди не здатні лічити у звичному нам розумінні, але деякі з них можуть мати "відчуття" кількості, приблизно як у людей.
Арахніди здатні аналізувати ситуацію
Хоча ці павуки самі є хижаками, проте їм загрожують інші не менш вправні мисливці і не лише павукоподібні, а птахи, жаби, мурахи та інші створіння. Як виявилося, ці маленькі розумники здатні знаходити вихід з небезпечних ситуацій.
У лабораторії Університету Кентербері організували дослід, який мав на меті з’ясувати, як ці павуки вміють будувати плани відступу. Попри те, що Portia, хоч і вміють плавати, але воду все ж не люблять. Тому арахніда поміщали на платформу, оточену водою. Завданням було дістатися краю, перестрибуючи з острівця на острівець, якими слугували дерев’яні штирі. І в більшості випадків павуки обирали найбезпечніший маршрут, який також становив найкоротшу відстань до мети.
Вчені також відзначили, що у Portia цей тест забирав більше часу ніж в інших різновидів павуків-стрибунів. На їхню думку, це пов’язано з тим, що павуки інколи витрачали більш ніж декілька годин на аналіз ситуації та вивчення маршруту. Лише після оцінки ризиків арахніди починали рухатися.
Хто знає, які ще приховані здібності зможуть відкрити в павуків дослідники. Але вже зараз настільки крихітні арахніди показали дивовижні когнітивні здібності. Лише ці декілька фактів вже руйнують стереотип про залежність інтелектуальних здібностей живого організму від розміру мозку.
Як повідомляв OBOZREVATEL, укус павука каракурта може призвести до смерті людини. Саме цього арахніда було виявлено в одному з домогосподарств на Одещині.