"Якщо щастить і тебе ще не вбили": Стаховський розповів про повернення в Україну, як дивиться теніс "на нулі" і який шлях може змінити росіян

Колишня перша ракетка України Сергій Стаховський, який більше двох років захищає країну у складі ЗСУ та спецпідрозділу СБУ "Альфа", розповів про страх при поверненні додому у 2022 році і ставлення до колег з Росії. На думку тенісиста, гравці з РФ мовчать, бо пасивно все ж таки за війну, яку розпочав Кремль.

Відео дня

У коментарі OBOZ.UA Стаховський, який після повномасштабного вторгнення пройшов через ТрО Києва і мінометний взвод 4-ї окремої бригади швидкого реагування Нацгвардії, зізнався, як дивиться теніс на "нулі", які шанси у українок на Олімпіаді-2024 і чому інші гравці туру не критикують росіян.

– Як це було кинути справу всього свого життя і приєднатися до війська? Що ви відчували в той момент?

– Ну, людина відчуває страх. Це вже минуло більше двох років, тому воно, звісно, притупилося. Але ти відчуваєш страх, коли повертаєшся в країну, яка воює. Ти не знаєш, що таке війна, ти не знаєш, як вона просувається по державі. Тобто, дійсно, ти робиш крок в повну невідомість.

А потім, з часом, якщо тобі щастить і тебе ще не вбили, то ти звикаєш до всього. Тепер це мої звичайні обставини.

– Наскільки в таких умовах вдається слідкувати за тенісом?

– Ну, за дитячим тенісом України вдається. Тому що ми з Еліною Світоліною маємо свої дитячі проєкти, змагання для дітей. І без масивної підтримки Нової пошти цього не вдалося б зробити. Але це важливі проєкти. Там для гравців 12–14 років. Тому за українським тенісом стежити встигаю. А ось за світовим менше.

Виступи наших дівчат дивитися встигаю, на щастя, інколи. Хоча, звісно, хотілося б більше часу, але, на жаль, його немає.

– Хтось з наших дівчат дивує?

– Дивіться, у нас зараз Костюк у першій 20-ці світового рейтингу, Світоліна – поруч із топ-20. У нас було три українки у 4-му колі Australian Open. Це не те, що дивовижно. Це – історично, я би сказав. І головне, щоб наші дівчата продовжували показувати такі якісні результати.

І сподіваюся, що хлопці зараз такі підростуть. Хоча у тих умовах, в яких живе наша країна зараз, хлопцям буде дуже складно.

– Повномасштабна війна і ті складнощі, з якими стикнулася Україна, ментально якось підстебнули наших дівчат?

– В позитивний бік точно ні. Грати під таким тиском набагато складніше, ніж грати під тиском необхідності якогось результату або чогось іншого. І грати під тиском того, що в Україні війна... Так, у Костюк батько сидів перші два місяці під обстрілами, тому що вони живуть в напрямку Житомирської траси. Це точно не про позитив. Це тільки додає складнощів.

– Вже йде кваліфікація Вімблдона. Які ваші очікування від українок на травяному турнірі Великого шлема?

– Це складне питання, тому що дівчата в нас всі можуть показати дуже класний результат. Але інколи вони самі на себе занадто сильно тиснуть. Я все ж таки сподіваюся, що Еліна покаже класний результат. Тому що вона, в принципі, в хорошій формі вже протягом останніх трьох місяців знаходиться. Але не має якогось якісного великого результату. Є сподівання на Костюк.

Снігур пройшла кваліфікацію. Є у нас ще Ястремська, Цуренко, яка вже з досвідом, і я сподіваюся, що обійдеться без травм. У кожної є своє специфіка. Головне, в будь-якому випадку, це жереб. Якщо їм пощастить з нормальним жеребом, то далі вже в кожному матчі у них буде класний шанс показати результат.

Але Україна все ж таки продовжує чекати на українку, яка б дісталася фіналу турніру Великого шлема.

– А ось цей перехід із грунту на траву, а потім із трави знову на грунт на Олімпіаді в Парижі, наскільки він ускладнить життя тенісистів?

– Це ж професіонали. Нам сьогодні скажи грати на асфальті, а завтра – на траві, і ми будемо змагатись на асфальті, а завтра – на траві. Це абсолютно професійна навичка, яка є в кожного тенісиста. Він готовий перейти навіть в один день – ми граємо на траві, а потім маємо перейти в зал, тому що йде дощ, і ми вже граємо на харді. Це абсолютна буденність. Це неприємно, це складно, але це абсолютно нормальний випадок.

– На цих Олімпійських іграх в Парижі чекаємо повторення результату Токіо-2020, де Світоліна виборола бронзову нагороду, чи навіть покращення?

– По-перше, цього разу у нас буде більше дівчат на Олімпіаді. У нас повний набір – чотири дівчини і дві пари. Я сподіваюся, що результат ми мінімум повторимо, але, скажімо так, це дуже складно. Боротьба за медалі на Олімпіаді – це не грати у фіналі "шлема". Це набагато більше, набагато складніше.

Основне, на що я сподіваюся, що дівчата будуть всі здорові, коли поїдуть на Олімпіаду. Те, що в них буде шанс на медаль, я впевнений. В кожної з них. А чи дістанеться нагорода, чи ні – це вже питання долі.

– На жаль, в тенісі представників країн-агресорів не відсторонюють від змагань і вони збираються їхати на Олімпіаду. Хоча в інших видах Україні після низки скарг вдалося відчепити частину прихильників кремлівського режиму. Як вам здається, чи дослуховується міжнародна спільнота до нашої думки?

– Спільнота – так, а спортсмени – ні. В тенісі, я відчуваю, що вони досить чітко сказали, що вони не можуть вплинути на цю війну. Тому спільноти дослухаються, а спортсмени, на жаль, ні, бо вони відчувають колегіальність з тими ж самими московитами. Вони кажуть: "Ну, вони ж нічого не можуть змінити в цій ситуації".

А питання про те, що вони навіть не спробували нічого змінити. Мовляв, це ж не їх робота. Хоча в них там мільйони підписників, великі платформи, майданчики. Але вони усім цим не користується. Тому що не те що вони проти війни – тому що вони десь пасивно за цю війну. Тому, на жаль, ми маємо те, що маємо. І не дуже воно все приємно.

Єдине вони й досі грають без прапора і без країни. Це хоча б мінімум. І це, насправді, безпрецедентно для ATP і WTA щось таке зробити. Але, на жаль, більше, ніж це, вже ніхто не зробить.

– Просто після прикладу Касаткіної, яка засудила війну, здалось, що, можливо, відгукнеться ще хтось з російських зірок тенісу. Ви ні до кого не звертались?

– Я спілкувався із Рубльовим свого часу, і з усіма. Але чим це закінчилося для Касаткіної? На Олімпіаду вона не їде. Як і Рубльов, який частково сказав, що те, що робиться, це погано. Тому нічим позитивним для людей це не обернулося. Звісно, ті, хто там зараз, вони цього казати не будуть.

А Касаткіна зараз, в принципі, нев'їзна в Росію, тому що, окрім того, що вона сказала, що не підтримує цю війну і соромиться її, ще й зізналася, що вона нетрадиційної орієнтації. А в Росії це дуже важка історія. Тому вона, насправді, єдина спортсменка з Росії, яка має, як то кажуть, яйця.

– А як ставитися до тих спортсменів, які зараз переходять під інші прапори? Уже є російська француженка. Як от з такими вітатись?

– Я з ними не вітаюся, вони для мене всі однакові. І молоде покоління, навіть якщо ми будемо казати, що воно молоде, то бачимо дуже багато негативних прикладів, коли представники цього покоління лайкають фотографії Путіна і різні заклики інших таких собі псевдополітиків.

Вони все вивчать лише важким шляхом. А важкий шлях для них – це якщо хтось з їхніх близьких загине на території України. Це буде єдиний урок, який вони зможуть, можливо, вивчити. І то не факт.

– Поки збірна України грала на футбольному Євро-2024, багато показували, як у цей час наші військові вболівали десь на "нулі", в окопах. Вам так доводилось робити?

– Мені так теніс доводилось дивитися. На щастя, Євро в той час не проходило. А проходить зараз, коли я в Києві, я можу спокійно, дивитися. Ну як спокійно – з голосними криками, але все ж таки. Але насправді, на щастя, я б сказав, що в нас є технічні можливості, і інколи навіть на прямому "нулі" можна дивитись онлайн якісь трансляції, якщо відносно спокійно.

– Взагалі, чи потрібен в такий час Україні професійний спорт? Бо хтось каже, навіщо воно треба, коли йде війна? Ще й кошти з бюджета на підготовку атлетів і поїздки на змагання витрачають.

– Спорт потрібен. Спорт – це величезний закордонний майданчик для нашої держави, який може привернути увагу і сфокусувати людей на тому, що зараз відбувається в Україні. Коли я спортсмен і коли наш прапор за кордоном, про нашу державу будуть говорити, будуть писати і слухати. Тому спортсмени, які виступають на найвищому рівні на міжнародних змаганнях, нам точно потрібно.

Але для того, щоб вони там виступали, має готуватися і наступне покоління, яке їх замінить. Тому спорт є невід'ємною частиною нашої держави, якщо ми хочемо, щоб він у нас існував.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, як Стаховський висловився про мобілізацію в Україні: "Коли тебе загрібають із вулиці, це не мотивація".