Українці задихалися через хімію, а китайці тікали, як від прокажених. Тренер скелетоністів здивований підготовкою до Олімпіади-2022

Перед Олімпіадою-2022 перший скелетоніст України Владислав Гераскевич освоїв новий скелетон, щоб поборотись у Пекіні за найвищі місця. Ось тільки головний тренер нашої збірної Михайло Гераскевич непокоється з приводу перевірок китайців на коронавірус, які психологічно тиснуть на спортсменів і можуть стати на заваді виступам на Іграх.

У розмові з OBOZREVATEL Гераскевич розповів про хімічну обробку у Китаї, через яку дуже важко дихати. Також він наголосив на прагненні Владислава зайняти перше місце на своїй другій Олімпіаді та на завидному самовладанні 23-річного спортсмена.

– Владислав навіть якщо хвилюється, дуже професійно вміє придушувати свої страхи. Хоча, звичайно, є страх перед кожним заїздом, бо це великі швидкості, небезпека для життя і переживання за результат. Але Влад вміє впоратися зі своїми емоціями і брати себе до рук у відповідальний момент. Він це вже багато разів показував, коли фінальний заїзд виходив кращим, ніж у багатьох суперників.

– Наскільки ви переживаєте з приводу траси у Пекіні, яка до кінця не вивчена?

– Трек технічно дуже складний, і це проблема. Ми провели на ньому достатньо часу. Але Влад тоді тренувався на іншому скелетоні. А по приїзді з Китаю ми його змінили. Сподіваюся, що Влад зможе впоратися зі своїм новим скелетоном на цьому треку.

– Так, Владислав говорив, що ще звикає до скелетона. А у чому його особливості?

– Це інший виробник та інша ідея закладена у скелетон. Інша жорсткість та робота, інше співвідношення віддачі скелетону при проходженні треку. І він зовсім по-іншому їде. Ми ж боремося не за те, щоб доїхати до фінішу, а за соті частки секунди. І саме у цих сотих новий скелетон зовсім інший.

– Якщо брати початок сезону Владислава та його старти вже у січні, то прогрес просто божевільний. Нещодавно він посів уже шосте місце на етапі Кубка світу, показавши одну з найкращих других спроб.

– На початку сезону ми тільки-но пересіли на новий скелетон, і Влад його не відчував, тому у нас були такі результати. До того ж два перші етапи Кубка світу пройшли на австрійському Іглсі. І всім відомо, що результат на цьому треку залежить від стартового розгону. А у нас стартової естакади в країні досі немає, тому ми мали проблеми з розгоном та проблеми з їздою, бо Влад не відчував цього треку.

Ну, знов-таки, відставання в 6 десятих секунди від лідера, і це 21-22 місце – було дуже дивним порівняно з результатами минулого сезону. Раніше цього вистачало, щоб іноді заходити до топ-10. А тут ми навіть не зайшли до другого заїзду. Це справило враження і було як відро холодної води нам на голову.

Але нічого, з часом, Влад знайшов себе на цьому скелетоні. Наприклад, 6 місце у Сігулді. І цей результат міг бути й вищим, якби погода була такою, як за добу до гонки, коли був мінус і абсолютно однаково важкий лід для всіх суперників. Влад на тренуваннях показував набагато кращий час, ніж на змаганнях, коли був плюс, дощ та туман, і лід на трасі перетворився на м'який сир.

21-ша стартова позиція Владислава не залишала жодних шансів показати найвищий результат у першому заїзді. Але другий заїзд продемонстрував потенціал Влада, коли він показав другий час. Кращий був лише у латвійського спортсмена Томаса Дукурса. Тоді Влад показав і найкращий час на розгоні, і абсолютно найкращу швидкість, що говорить про потенціал Владислава боротися за найвищі позиції у світі.

– Не секрет, що зараз у всьому світі є суворі обмеження через пандемію. А Китай взагалі переплюнув усіх за строгістю заходів. Владислав уже навчився абстрагуватися від цього? Чи не вплине це на результати у Пекіні?

– Психологічно дуже важко, коли тебе постійно обмежують у всьому. І китайці дуже боляче беруть ПЛР-тести. Вони максимально далеко лізуть у горло, потім крутять там, рахують до 10 і тільки потім виймають. І всі твої крики та застереження на них не впливають. Це біороботи, вони взагалі не мають жодних емоцій.

Плюс ми зіткнулися в Китаї з тим, що дуже невелика кількість обслуговуючого персоналу володіє англійською. Вони спілкуються виключно китайською, через що виникають проблеми. І нас вразило, що вони абсолютно не зацікавлені в тому, щоб допомогти нам вирішити всі проблеми та технічні питання, що виникають.

А суто ковідні складнощі – дуже багато хімії, яка через кілька днів після початку поїздки вже заважала дихати. Там маска потрібна, щоб не від ковіда захищатись, а від хімії. І вона була абсолютно скрізь. Нас годину везли з готелю на трек, і весь цей час ми нею дихали. Наші сидіння були вологі від обробки. І весь одяг був у цій білій хімії.

І в аеропорту нас зустрічали, як астронавти, у своїх костюмах і дивилися на нас, як на прокажених. І тікали, коли ми підходили ближче. В аеропорту виділили для іноземних спортсменів окремий термінал, де все було абсолютно біле та неможливо було дихати. І протягом усього перельоту стюардеси були у цих скафандрах.

Все це психологічно сильно давить. І немає тієї атмосфери свята чи відкритості, як зазвичай на Олімпіадах. Відчуваєш, що потрапив до якоїсь тюремної лабораторії, і ти там – піддослідний кролик. З тобою можуть зробити все, що завгодно. Можуть зробити, що у тебе позитивний тест і будь-якої миті прибрати зі змагань. Отак технічно, виходячи з ковидних обмежень.

І коли ти відчуваєш, що будь-якого дня можеш отримати позитивний результат тесту, бо так їм захотілося, а ти абсолютно безправний, це накладає серйозний відбиток.

– Ніколи не жалкували, що Владислав став скелетоністом, адже у нашій країні він – першопрохідник і на його шляху стільки перешкод? Наприклад, як тренер стронгменів, ви могли б допомогти йому стати успішним силачем.

– Скелетон – це більш тонкий вид спорту, більш тонкі відчуття, де потрібні серйозні знання з фізики та її розуміння. Плюс скелетон – це олімпійський вид спорту. Коли ми приїхали на Ігри до Пхенчхана чотири роки тому, то побачили, що жодні змагання, на яких я побував, не йдуть у жодне порівняння з Олімпіадою за її масштабом, популярністю та крутістю. А я був і на "Арнольд Класік", і на різних чемпіонатах світу.

Я дуже радий, що Влад займається скелетоном, і він має все необхідне, щоб бути найкращим у світі. Він досить швидкий на біговій доріжці. А якщо в Україні з'явиться стартова естакада, він покаже це на льоду.

Влад швидкий у пілотуванні, швидко думає та приймає рішення. Дуже тонко відчуває і тиск, і їзду. Він налаштований на свій розвиток, розвиток скелетону в Україні та розвиток федерації. Він знайшов своє місце. Я це бачу і залюбки йому допомагаю.

– Так, а що ж з цією багатостраждальною і такою необхідною стартовою естакадою?

– За останні п'ять років, особливо після Олімпійських ігор-2018, ми почули стільки обіцянок і від спортивного керівництва, і від бізнесменів, і від політиків. Мовляв, ви тренуйтеся, хлопці, вигравайте медалі, а ми все будуватимемо. Але й досі абсолютно нічого не збудовано. І навіть ті люди, для яких це кишенькові гроші, не дотримали слова.

Ми розчаровані таким ставленням, але до останнього віримо, що нинішній міністр допоможе нам вирішити це питання. Він особисто дав мені обіцянку, що зробить усе можливе, щоб нарешті у нас з'явилася ця стартова естакада у Києві. А тренування треба проводити хоча б три-чотири рази на тиждень на постійній основі.

– Вперше на Олімпіаді від України виступить дівчина-бобслеїстка – Лідія Гунько. На жаль, на перегляд траси в Китаї не змогли доставити її монобоб. Як це вплине тепер на виступ Лідії?

– Звісно, дуже серйозно. Тому що там у Ліди було б понад 40 заїздів, а це дуже суттєво. Теоретично вона знайома з треком, багато часу провела на ньому з Владиславом, вони ходили трасою у дозволений час. Влад багато розповідав їй свій досвід, вона зняла на відео багато заїздів інших бобслеїстів. Але жодна теорія не може зрівнятися з власними відчуттями та власними лініями.

І, звичайно, Лідії не вистачить тих 10 тренувальних заїздів перед змаганнями в Китаї, щоб відчути трек. Він дуже специфічний – багато контрнахилів, багато хитрих віражів. Є віражі із серйозним тиском, там велика швидкість. Але ми сподіваємося, що Ліда вкотре знайде сили і доведе, що вона там не випадково.

– Китайці напевно близько 1000 спусків на своєму треку вже зробили...

– А, може, й більше. Ми чули, як у Китаї проходили змагання. Ніхто нікого не шкодував, усі працювали на забій, бо там серйозна селекція. Дуже багато бажаючих та серйозне фінансування. За перше місце на чемпіонаті Китаю зі скелетону дають 30 000 доларів. Таких призових у нас на чемпіонатах світу нема.

Чули, що хлопець, який став третім на чемпіонаті Китаю, хотів вчинити самогубство. Тому що мер міста пообіцяв йому за перемогу будинок у його рідному місті.

Бюджет федерації у них 5 млн доларів на рік, а це найкращі тренери, найкраща техніка та екіпірування. На змаганнях біля кожного спортсмена свій фізіотерапевт, тренер зі спринту, тренер з ліній. У команді була окрема людина, яка відповідала за харчування тощо.

А у нашому випадку я – і водій, і кухар, і масажист, і тренер. Добре хоч зараз у нас є фізіотерапевт Олександр Лавренюк, який дуже сильно допомагав. Але це не йде у жодне порівняння з тією потужною командою, з якою нам зараз доведеться змагатися.

– Яку мету ставите перед Владиславом на Олімпіаді?

– Перш за все, я завжди говорю йому: "Проїдь так, щоб ти сам був задоволений". А щодо завдань, то ми розраховуємо на перше місце. Адже якщо ти не хочеш перше місце, то навіщо тоді їхати на Олімпіаду?

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що Україна виборола історичну олімпійську ліцензію у Пекін-2022 у скелетоні.