Відео дня
Українському чемпіонові Паралімпіади помстилися за "золото": подробиці скандалу в Токіо. Ексклюзив
Наш штовхач ядра Максим Коваль отримав "золото" Паралімпіади-2020 після скандалу і дискваліфікації малазійця Мухаммада Зіяда Золкефлі, який порушив регламент і запізнився до кімнати очікування. "Срібло" перейшло до іншого українця, Олександра Ярового. Але історія на цьому не закінчилася – малайзійці влаштували Ковалю справжнє цькування.
OBOZREVATEL додзвонився до Максима в Токіо і дізнався, хто першим подав протест на Золкефлі, як малайзійці помстилися українцеві, який встановив світовий рекорд – 17,34 метри. А також спортсмен розповів, чому він змінив спис на ядро і не в захваті від японських суші.
– Під час змагань ви знали, що малайзійцю загрожує дискваліфікація?
– Ні, про це я не знав. Але здивувався, що його взагалі допустили в сектор. Тому що він і ще двоє чоловік спізнилися в перший колрум. Прийшли, коли нас звідти вже виводили. Малазієць двох менеджерів штовхнув уперед, мовляв, домовляйтеся, щоб мене впустили. Вони придумали відмазку, що у них зламався транспорт. Але представники збірної Греції зняли на відео моменти, як вони розігрівалися на полі для розминок, робили пробіжки.
Вони хотіли з'їхати на транспорт, але в підсумку почали виступати під протестами. Причому першою подала протест Греція, у якої була відеофіксація, а потім вже долучилася Україна. Але коли йшли змагання, я про це не знав і навіть не думав.
А коли сказали, що малазійця зняли, то було зрозуміло, за що. А вони почали з'їжджати, що Україна така підступна. Написали протест вже після змагань, а насправді всі три особи, які запізнилися, змагалися під протестами.
– Тобто виходить, що вони розминалися поруч, а хотіли послатися на проблеми з транспортом...
– Але справа в тому, що ми з Сашком Яровим не поруч із ними розминалися. Ми з ним чекали в одній кімнаті, бо знали, що за годину і 10 хвилин до старту змагань треба починати розминатися. А в них там своє було кіно. Один на одного дивилися, хто перший піде, і в підсумку втрьох пропустили час і запізнилися.
– Вночі після протесту від малайзійців були якісь переживання, що їхню апеляцію можуть задовольнити і забрати у вас "золото"?
– Ні, я думав, що там уже змін ніяких не буде, тому що вже у всіх протоколах стояло, що в України перші два місця, а на третьому – грецький спортсмен. А на нагородження були просто приємні відчуття.
– Коли почалися нападки від малайзійців на вас і Україну, мовляв, це ганебне "золото" тощо, ви це все десь читали?
– Ні. Мені друг, з яким я жив у одній кімнаті, розповідав. А я сміявся, бо дійсно було весело. До речі, малайзійці навіть створили мій фейк-акаунт в Instagram. І під постами писали усіляки неприємні речі.
– Багато хто скаржився на важкі погодні умови в Японії – спочатку спека і велика вологість, а потім стало холодніше і пішли дощі. Як вам було адаптуватися?
– Усі перебувають у рівних умовах, тому нічого страшного в цьому немає. Але важко адаптуватися ще й тому, що в таких умовах потрібно носити маски. І в цьому вся складність.
– Щодо організації або прийому чимось здивувало Токіо? Або жорсткістю своїх обмежень через пандемію?
– Так, масковий режим трохи напружує, але в іншому все було добре. З транспортом проблем не виникало, на тренування і змагання приїжджали вчасно. Але в останній день Паралімпіади, коли пішов дощ, і треба було виїхати зі стадіону, з транспортом було все погано. Але тільки в останній день.
– Ви є чемпіоном Європи і світу-2019, але на Паралімпіаду приїхали вперше. Чим вона відрізняється від інших великих турнірів?
– Я думаю, що на Паралімпіадах трохи більше тиску йде на спортсмена, ніж на чемпіонатах світу.
– За підсумком змагань засмутилися, що не змогли штовхнути ядро далі малазійця, у якого була спроба на 17,94 метри? А у вас у підсумку вийшло 17,34 метри.
– Так, якесь розчарування всередині було. А він – молодець, влучив з однієї спроби. Так буває, що одна спроба може добре вилетіти.
– Але очікували перед стартом, що зможете встановити світовий рекорд?
– Я про це не думав. Зосередився лише на тому, як правильно все зробити технічно.
– Ви вже перемогли на Паралімпіаді, яка є найвищим досягненням у спорті. Як збираєтеся шукати мотивацію на наступний цикл?
– Як завжди, я буду просто тренуватися, слухати тренера. І інша мотивація мені не потрібна, у мене все добре. Я сам досить мотивований.
– А в якому віці ви прийшли у штовхання ядра?
– Років у 17, напевно. А до цього метав спис.
– А чому змінили спеціалізацію?
– Змінив тренера, і перестав метати спис, а більше переключився на ядро. У нас з попереднім наставником не було ніяких конфліктів, усе добре. Я йому досі телефоную і поважаю, але просто наші шляхи трохи розійшлися.
– У цій всій метушні і розбірках із медалями встигли запастися сувенірами з Токіо?
– Так, вже після нагородження сходив скупився трохи додому, батькам і рідним – по іграшці і магніту. Суто символічно.
– А знамениті японські суші скуштували?
– Так, нам в їдальні давали. Не знаю, але мені вони нічим не відрізняються від наших. Напевно, тому, що тут конвеєр, потрібно годувати тисячі спортсменів і тренерів. І про якість не сильно думали – що там якось нереально смачно було.