"На Олімпіаді жодних соцмереж": українська призерка ЧС розповіла про роботу з австрійцем та жахливу їжу Китаю

Віцечемпіонка світу-2019 у паралельному слаломі, відома українська сноубордистка Аннамарі Данча зізналася, що постійна критика спортсменів у новинах підкосила її під час Олімпіади-2018. Тому на Іграх у Пекіні-2022 у неї буде низка табу.

Також в інтерв'ю OBOZREVATEL 31-річна Данча, яка відібралася вже на четверту зимову Олімпіаду, розповіла про роботу з австрійським тренером, страшний холод у Китаї та каву з фаст-фуду.

– У нас відбір на Олімпіаду розпочався ще минулого сезону і тривав у першій половині цього. Але найважчий відбір у мене був лише на перші Ігри, у 2010 році, бо я тоді зовсім молода була і рідко потрапляла до топ-30 на етапах Кубку світу. Зараз я практично кожен старт щонайменше у 30-ці. Тож у мене цього разу проблем із відбором узагалі не було.

– І минулого сезону, і цього у вас були успішні виступи і на Кубку Європи. Взимку 2021-го ви були там на п'єдесталах.

– Минулий рік у мене не був дуже вдалим на турнірах, тому що я тренувалася з австрійським тренером на старті сезону і почала змінювати техніку. Тому минулий сезон у мене був такий навчальний.

А цього сезону все літо і осінь ми тренувалися, і я пробувала свою нову техніку ставити на швидкість. Щоб вона вже була успішною на стартах. У паралельному слаломі мені це, в принципі, стабільно вдається, а ось у олімпійському гігантському слаломі я зараз маю ще останній етап підготовки перед Пекіном-2022. Сподіваюся, що все має стабілізуватися. І я відчую те, що мені треба.

– Ви вже досвідчена спортсменка, призерка чемпіонату світу. Як наважилися міняти техніку вже напередодні своєї четвертої Олімпіади?

– Тому що треба розвиватися, треба зростати. Я бачу, як зростає рівень дівчат на Кубку світу. Наскільки більше зараз представлено країн. Якщо ще на минулій Олімпіаді китайці у нашому виді були ніякі, то зараз вони піднялися як команда. У чоловіків корейці піднялися. Тому треба розвиватись. Не у досвіді справа. Якщо хочеш досягати результатів, усе життя живи та навчайся.

– Австрієць – це новий тренер у нашій збірній чи ваш особистий?

– Ні, це був приватний тренер. І зараз він уже працює зі збірною Канади. А тоді була можливість за гроші приїхати на збори. Була я, дівчина зі США та голландка. Японців він також раніше готував.

– А хто оплачував тренера? Федерація чи зі своєї кишені?

– У мене з ним було два збори. Один мені сплатила федерація, а другий я проводила вже з власної ініціативи.

– Після срібної медалі на чемпіонаті світу-2019 якось змінилося в Україні ставлення до сноубордингу та особисто до вас?

– Дуже змінилося, тому що в міністерстві у нас така система, що якщо вид спорту має високі результати, тоді він переходить у першу категорію, де із зимових біатлон і фристайл. Там краще фінансування. І зарплати спортсменам, які показують результати, піднімають за їхніми заслугами.

– Головне, що звернули увагу, тому що до "срібла" на світі, як я пам'ятаю, не було можливості брати участь у всіх стартах, особливо у географічно далеких.

– Так, було таке. Але після мого медального чемпіонату світу того ж року ще й українець Михайло Харук став чемпіоном світу серед юніорів. І ми набрали достатньо очок, щоб потрапити до першої категорії.

– Михайло теж відбирався на Олімпіаду-2022?

– Так, відбирався. І дівчата відбиралися, але, на жаль, не потрапили.

– А ставлення суперниць до вас змінилося після медалі чемпіонату світу?

– Знаєте, той сезон і наступний, були для мене найуспішнішими у кар'єрі. А щодо суперниць, навіть не знаю. Якщо навіть взяти цей сезон, то пройшло сім етапів Кубку світу та було сім різних переможниць. Жодна з дівчат не виграла двічі, і всі мають шанс. У нас такий спорт: хто збереться, на чиєму боці буде Фортуна, той може перемогти.

– Ви раніше у Китаї змагалися?

– Там був один тестовий Кубок світу, саме після того чемпіонату, де я стала другою. Але ми на нього не поїхали, бо тоді не мали фінансування. Торік у Китаї на олімпійському схилі мав бути тестовий чемпіонат світу, але його скасували через коронавірус. Китайці минулого року взагалі нікуди не їздили і до себе нікого не звали. Тільки за одним відео можу судити, який там схил.

Узагалі Китай проводив і Універсіаду, і юніорські чемпіонати світу, але я там ніколи не була. Однак кажуть, що там має бути дуже холодно. Ми теж переглянули прогнози на їхніх зимових курортах, і там очікується до мінус 20. Тому я вже утеплилася, взяла штани, які можна буде зняти перед стартом. Отже, основною перешкодою може бути холод.

– Ви віцечемпіонка світу-2019 у звичайному паралельному слаломі, а на Олімпіаді буде гігантський. Поясніть для "чайників", у чому ключові відмінності?

– У слаломі коротша дистанція між прапорцями, які ми об'їжджаємо. А в гіганті – довша. І як для мене, то слалом я викочую на технічних даних, на своєму вродженому таланті. А у супергіганті треба все-таки напрацювати, накатати техніку та сміливість і потрібно розвивати більшу швидкість. Тобто гігант треба тренувати, а у слаломі можна виїжджати лише на таланті.

– Вам було достатньо часу цього сезону, щоб накатати все, що потрібно в гіганті?

– Так, у нас підготовка велася з початку літа, ми були на снігу. Думаю, що якраз вистачає. Плюс ще залишився останній гонковий етап, і ми готові.

– Які винесли для себе уроки з Олімпіади у Пхьончхані-2018?

– Насправді на тих Олімпійських іграх я була технічно та фізично дуже добре підготовлена, але впала. Просто, певно, морально була не зовсім готова. Але тоді у мене змагання були майже наприкінці, практично перед закриттям. І я дивилася всі ці "Олімпійські щоденники", які наші спортсмени погані та як вони погано виступають. І це мене, щиро кажучи, пригасило.

Тому, як один із висновків, цього року я взагалі ізолюватимуся від усіх новин, соціальних мереж тощо. І зараз я змагатимуся на початку Олімпіади, тому ще не встигнуть багато наговорити (сміється).

– Я думаю, вам має бути легше морально підходити до Ігор-2022 ще й після медалі чемпіонату світу.

– Це був рік після Олімпіади в Кореї, а в Пхьончхані-2018 я дуже засмутилася, адже справді була готова, але у першій спробі припустилася такої помилки, яка мені вже ніяк не дозволила потрапити до фіналу. Тож я місяць після того сезону відходила. Але ж я можу набагато більше, і треба показувати, що я можу.

– Все-таки ви були і чемпіонкою світу серед юніорів-2010 у паралельному гігантському слаломі. А високих результатів у дорослому спорті довелося чекати.

– Ну, я ж із декрету вийшла у 2015 році, і в мене розпочався новий етап кар'єри.

– Вже ставите доньку на сноуборд? Ще не обганяє маму?

– Ставимо (посміхається). У нас узагалі 20 січня закінчився чемпіонат України, який я виграла. А у суботу-неділю тут, у Буковелі, ще й Кубок Європи. І донька допомагає мені щосили (сміється).

– А коли ви збираєтеся вилітати до Китаю?

– 1-2 лютого, тому що 4-го вже відкриття, а 8-го лютого у мене старт.

– Як ставитеся до китайської кухні? Деякі спортсмени їдуть на турніри до Азії з побоюванням через їжу.

– На Олімпійських іграх зазвичай є різна кухня. Вона розбита на сектори – європейська, азіатська, американська, є навіть "Макдональдс". Він же один зі спонсорів Олімпіади. Тому каву ми у "Макдональдсі" п'ємо.

– Тільки каву?

– Це не спортивне харчування. Тому "Макдольнадс" – це тільки коли по дорозі і більше нема чого їсти (сміється). Але думаю, що організатори Олімпіади намагатимуться урізноманітнити кухню. Хоча суші я люблю, але кажуть, що у Китаї їжа взагалі жах.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що міністр спорту намітив скромні медальні плани України на зимову Олімпіаду-2022.