Львів без Олімпіади, Київ – без арени за 110 млн: що Україна не встигла зробити в спорті за 30 років

30 років незалежності України. З одного боку вже і значна цифра, а з іншого – зовсім невелика з точки зору того, що ми ще не встигли зробити. Наприклад, дев'ять років тому Київ, Донецьк, Львів і Харків прийняли Євро-2012 і мають у своєму розпорядженні шикарні стадіони. Але на інфраструктуру в інших видах іноді без сліз і не поглянеш, як на вбитий трамплін у Миколаєві, де виховувався олімпійський чемпіон з фристайлу Олександр Абраменко.

Тому спеціально до Дня Незалежності OBOZREVATEL зібрав свою десятку того, що Україна ще не встигла зробити в спорті. Безумовно, цей список не повний. Але відображає багато проблем.

1. Україна поки так і не збудувала велику мультиспортивну арену, яка відповідала б міжнародним стандартам і могла стати повноцінною заміною Палацу спорту. Так, є спортивні комплекси в Харкові і Южному, але вони розраховані на 2000 глядачів. У Маріуполі побудували СК "Іллічівець", але це все ж критий стадіон і теж не більш ніж на 5000 осіб.

Відразу кілька суперарен повинні мали збудувати до чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року. Але після початку війни на Сході України і втрати турніру з новими комплексами в Донецьку, Одесі, Львові та Києві довелося попрощатися. Хоча початок будівництва арени в столиці на 20 000 місць із бюджетом 110 млн доларів було заплановано вже на квітень 2013 року. Проєкт був готовий і під нього виділялася земля на перехресті Столичного шосе та вул. Академіка Заболоцького. Але зараз там красується величезний торговий центр.

2. Україна поки не приймала Олімпійські ігри, але влада країни говорить про своє бажання не один рік. І під головний старт чотириріччя готова створювати всю інфраструктуру. А роботи непочатий край – особливо в зимових видах. Адже у 2013 році Україна подавала заявку на проведення у Львові та Буковелі саме білих Ігор 2022 року.

Нинішній президент Володимир Зеленський також ставив завдання Міністерству спорту привезти в Україну Олімпіаду. Націлювалися на ОІ-2030, але ні нормального трампліна для фристайлістів, ні санково-бобслейної траси, ні великої льодової арени в країні немає. І це далеко не повний перелік олімпійських об'єктів, які дуже потрібні Україні.

3. Дорослі збірні України ніколи не перемагали на чемпіонатах світу або Олімпійських іграх в ігрових видах спорту. А чоловіки не вигравали і Європу. Золоті медалі жіночої збірної з баскетболу в 1995 році залишаються єдиним тріумфом України на чемпіонатах континенту.

А до подіума Олімпіад у командних видах дісталася тільки жіноча збірна з гандболу, що стала третьою на Іграх-2004 в Афінах.

4. Україна не перемагала в негласному командному рейтингу Олімпійських і Паралімпійських ігор, хоча паралімпійці завжди серед лідерів.

5. Ні за радянських часів, ні в епоху незалежності українські клуби не вигравали найпрестижніший клубний футбольний турнір – Лігу чемпіонів. Хоча на рахунку донецького "Шахтаря" є перемога в Кубку УЄФА у 2009 році.

6. Україні бракує великого сучасного центру для підготовки спортсменів і проведення змагань, особливо в холодний період. До окупації Криму представників багатьох видів виручала олімпійська база в Алушті, комплекс у Ялті та шикарний центр паралімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації осіб з інвалідністю в Євпаторії.

Зараз основне навантаження лягло на олімпійський навчально-спортивний центр у Конча-Заспі, але це ще радянська спадщина і не всім він підходить у холодну пору. Для паралімпійців є Західний реабілітаційно-спортивний центр у Сянках (Самбірський район, Львівської області. – Ред.), але до кримського він поки не дорівнюється, хоч і розширюється.

7. Збірна України за 30 років завоювала 139 медалей на літніх Олімпійських іграх і 8 – на зимових. Але в деяких видах і дисциплінах у нас великі прогалини. Наприклад, ніколи не брали медалі українські марафонці і ходаки. Без подіумів українці в тріатлоні, настільному тенісі та кінному спорті, а також у командах – волейболі, баскетболі, футболі, регбі. Хоча, що тут говорити про нагороди, якщо на Олімпіаді в Токіо Україна не була представлена командою в жодному ігровому виді!

На зимових Іграх у "синьо-жовтих" був п'єдестал всього в трьох видах спорту – фігурному катанні, біатлоні та фристайлі. Тому перелічувати всі, де ми нічого не досягли, немає сенсу. Тут прогалин багато – лижні перегони, де у нас свого часу були надії на Ірину Терелю і Валентину Шевченко, санний спорт, де показували результат Лілія Лудан та Наталія Якушенко.

8. В Україні не працює закон про меценатство в спорті, хоч президент України Володимир Зеленський і підписав його цього літа. За ідеєю, такий закон покликаний зменшити бюджетне навантаження у спортивному середовищі й залучити додаткові джерела фінансування. В українських спортсменів повинні з'явитися спонсори, які отримають від такої співпраці свою вигоду. Зокрема, у вигляді податкових пільг. Але поки що це все тільки на папері.

9. В Україні явно не вистачає свого спортивного каналу рівня "Євроспорту", де наголошується не на одному чи кількох видах, а цілодобово транслюються найрізноманітніші змагання. Що теж істотно підвищить інтерес людей до спорту, а когось і підштовхне піти до секції або відвести туди дитину.

Адже як показала статистика за 2019 рік, і навряд чи вона покращилася у пандемічний 2020-й, тільки 14,7% українців регулярно займаються спортом.

10. Україна ще не відійшла від старої радянської системи, коли спорт централізовано управляється і контролюється державою зверху вниз. І не намагається пробувати щось нове – ту ж клубну систему, на яку спираються в Америці та Західній Європі. Де або все регулюється силами ринкової економіки, або роль держави зовсім невелика і в ідеалі вона не вказує, як розвиватися спортсменам, тренерам і менеджерам.

Немає в нас і сильного студентського спорту, який також міг би виховувати атлетів в інститутах та університетах. Зате залишилися звання в силових структурах для тих, хто ніколи не служив і взагалі далекий від армії і поліції.